Гандеровиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гандеровиця
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Мукачівський район
Громада Верхньокоропецька громада
Код КАТОТТГ UA21040030040098153
Основні дані
Населення 284
Площа 0,587 км²
Густота населення 483,82 осіб/км²
Поштовий індекс 89666
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°24′01″ пн. ш. 22°52′43″ сх. д. / 48.40028° пн. ш. 22.87861° сх. д. / 48.40028; 22.87861Координати: 48°24′01″ пн. ш. 22°52′43″ сх. д. / 48.40028° пн. ш. 22.87861° сх. д. / 48.40028; 22.87861
Середня висота
над рівнем моря
189 м
Місцева влада
Адреса ради 89668, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Станово, 279
Карта
Гандеровиця. Карта розташування: Україна
Гандеровиця
Гандеровиця
Гандеровиця. Карта розташування: Закарпатська область
Гандеровиця
Гандеровиця
Мапа
Мапа

Гандеро́виця — село в Україні, у Закарпатській області, Мукачівському районі.

Історія[ред. | ред. код]

Назва Klastromfalva має угорське походження, воно було утворено складом угорського клаштора «монастиря» і сільської назви з особистим знаком особи. Інше походження — від прізвища Гандера

Назва Klastromfalva вперше згадується в 1645 році під назвою Klastrom Falwa (Makkai 354).

Назви: 1773 — Klastromfalva, Handerovicza, 1808 — Klastromfalva, Handerowica), 1851 — Klastromfalva (Handerovicza), 1877 — Klastromfalva, Handerovica, 1944 — Klastromfalva, Гандеровица (Hnt.), 1983 — Гандеровиця, Гандеровица.

Церква Вознесіння Господнього. 1995.

За розповіддю церківника Василя Куштана, найдавнішою культовою спорудою села була дерев'яна дзвіниця кінця XIX ст.

Дерев'яну базилічну церкву каркасної конструкції споруджували від 1935 (можливо, від 1934) до 1936 р. за священика о. Петра Угрина, кураторів Юрія Токара, Івана та Михайла Варваринців на ділянці, яку дав Ал-машій. Разом з головним майстром Іваном Лендєлом з Яблунова на будівництві працювали Стефан Заяць, Василь Свирида, Іван Синитар, Іван Куштан, Михайло Ковач та столяр Василь Кампов. Тоді ж розібрали стару дзвіницю, а дзвін, що його відлили в 1898 р. в М. Ґеївцях Лайош і Шандор Ласло, перенесли до нової каркасної дерев'яної дзвіниці біля церкви. Великий дзвін виготовила фірма «Акорд» у 1935 p., а малий купили Михайло Цянько та Іван Синитар.

У 1991 р. довкола дерев'яної церкви залито фундамент під нову муровану церкву. Громада села власним коштом завершила будівництво в 1995 р., аз дерев'яної церкви залишилася західна половина, у якій відбувалися богослужіння.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 269 осіб, з яких 125 чоловіків та 144 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 278 осіб.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 98,94 %
російська 1,06 %

Туристичні місця[ред. | ред. код]

- храм Вознесіння Господнього. 1995

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання[ред. | ред. код]