Перегляд вихідного коду сторінки Гармата

{{unibox}}[[Файл:Гармати Чернігівської фортеці 04.JPG|right|thumb|250px|[[Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці|Гармати]] [[Дитинець (Чернігів)|Чернігівського валу]]]]
[[Файл:Baturyn - Fortress guns.JPG|right|thumb|250px|Гармати [[цитадель|цитаделі]] [[Батуринська фортеця|Батуринської фортеці]]]]
[[Файл:5-54-Mark-45-firing.jpg|thumb|250px|Гармата [[Mark-45 (корабельна гармата)|Mk 45]] [[калібр]]у 127&nbsp;мм під час пострілу. [[Ескадрений міноносець типу «Арлі Берк»]], флот [[Сполучені Штати Америки|США]].]]

'''Гарма́та'''<ref>{{СУМ-20|Гармата}}</ref>, [[архаїзм|заст.]] '''пу́шка''', '''кано́на'''<ref name="Грінченко">{{Грінченко|Канона|22069-kanona.html#show_point}}</ref><ref>{{Cite web|title=Пошук|url=https://r2u.org.ua/s|website=Російсько-українські словники|date=2009-10-27|accessdate=2020-02-05|language=uk|archive-date=21 квітня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200421214703/https://r2u.org.ua/s}}</ref>&nbsp;— тип [[артилерія|артилерійської]] зброї, що відрізняється від інших типів [[артилерійська система|ствольних артилерійських систем]], таких як [[гаубиця]] або [[мортира]], більшим подовженням ствола, вищою [[Початкова швидкість (балістика)|початковою швидкістю]] [[Артилерійський снаряд|снаряда]], але меншим максимальним [[Підвищення|кутом підвищення]]. Умовною межею між гаубичним і гарматним стволом вважається його довжина. За сучасною класифікацією, при довжині ствола менше 25 [[калібр]]ів зброя класифікується як [[гаубиця]], при більшій&nbsp;— як '''гармата'''. Класифікація гладкоствольної артилерії у XVII—XIX&nbsp;ст. була дещо інша: існували гармати з довжиною ствола 18—22 калібрів, гаубиці ж були ще коротшими (5—6 калібрів).

Основним призначенням гармат є вести вогонь за настильною траєкторією по об'єктах супротивника. Обстріл із гармат може вестися як із [[стрільба з закритих позицій|закритих позицій]] по неспостережуваних із вогневої позиції цілях (як-от [[Батарея артилерійська|артилерійські батареї]] ворога, колони його військ на [[Марш (пересування військ)|марші]] і в місцях зосередження, населені пункти), так і [[Стрільба прямою наводкою|прямим наведенням]]&nbsp;— по [[танк]]ах, [[корабель|кораблях]], [[фортифікаційні споруди|фортифікаційних спорудах]] противника.

== Назва ==
В [[Українська радянська енциклопедія|Українській радянській енциклопедії]], виданій у 1970-1980-х, термін ''гармата'' використовується для позначення як гармати як класу [[артилерійська система|артилерійської системи]] («власне гармата»), так і артилерійської установки взагалі (під «гарматами» розуміються як власне гармати, так і [[гаубиця|гаубиці]], [[гаубиця-гармата|гаубиці-гармати]], [[мортира|мортири]], [[міномет]]и тощо)<ref>[https://leksika.com.ua/12090225/ure/garmata Гармата] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161120071736/http://leksika.com.ua/12090225/ure/garmata |date=20 листопада 2016 }} // {{УРЕ}}</ref>; отже, слово «гармата» щодо самого себе може бути як [[узагальнювальний термін|гіперонімом]] (загальним терміном), так і [[гіперо-гіпонімія|гіпонімом]]. У багатьох мовах така неоднозначність відсутня: у російській загальним терміном є ''орудие'' (вужчим&nbsp;— ''пушка''), у польській&nbsp;— ''działo'' (вужчим&nbsp;— ''armata''), у чеській&nbsp;— ''dělo'' (вужчим&nbsp;— ''kanón''), у сербській&nbsp;— ''оруђе'' (вужчим&nbsp;— ''топ''), у німецькій&nbsp;— ''Geschütz'' (вужчим&nbsp;— ''Kanone'') тощо. Неоднозначність терміна ''гармата'' приводить до того, що в сучасних українських текстах як загальніша назва нерідко вживається сполучення «артилерійське знаряддя»<ref>{{Cite web |url=http://www.pravda.com.ua/articles/2014/10/20/7041381/ |title=Проміжний звіт ТСК з розслідування трагічних подій під Іловайськом. Повний текст |accessdate=21 березня 2021 |archive-date=23 грудня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141223130212/http://www.pravda.com.ua/articles/2014/10/20/7041381/ }}</ref> ([[калька (мовознавство)|калька]] з {{lang-ru|артиллерийское орудие}}), але українські словники не містять подібного значення лексеми ''знаряддя''<ref>{{ВТССУМ|Знаряддя}}</ref><ref>{{Грінченко|Знаряддя|20689-znarjaddja.html#show_point}}</ref>; «Словник технічної термінології» під редакцією І. Шелудька і Т. Садовського 1928 року приписував перекладати рос. ''орудие'' словом ''гармата''<ref>{{книга|автор= |частина= Определитель&nbsp;— Орудие|посилання частина= http://eudusa.org/NTShOnline/Book11.pdf|заголовок= Словник технічної термінології (загальний)|оригінал= |посилання= |відповідальний= за редакцією І. Шелудька і [[Садовський Тодось|Т. Садовського]]|видання= |місце= {{К.}}|видавництво= Державне видавництво України|рік= 1928|volume= |pages= 179|allpages= |серія= |isbn= |тираж=|ref =}}</ref>.

=== Етимологія ===
Українське ''гармата'' походить через посередництво {{lang-pl|armata}} від {{lang-it|armata}} («зброя»)<ref>{{ЕСУМ1}}</ref>. Рідковживане ''пушка''<ref name="СУМ">{{СУМ-11|Пушка}}</ref> походить через польське посередництво з {{lang-goh|buhsa}}, що зводиться до {{lang-la|buxis}} («коробка з [[самшит]]у»). У сучасній польській ''puszka'' означає «металева банка чи коробка» (таке ж значення відоме в деяких [[діалекти української мови|українських діалектах]])<ref name="СУМ"/><ref>{{ЕСУМ4}}</ref>.

У західноєвропейських мовах слово «гармата» звучить як ''«канон», «кенон», «каноне»''&nbsp;— {{lang-en|cannon}}, {{lang-fr|canon}}, {{lang-de|Kanónе}}, {{lang-cs|kanón}}, що походить від староіталійського слова ''cannone'' («велика труба»), яке у свою чергу має грецькі та латинські коріння<ref>[http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.04.0058%3Aentry%3Dka%2Fnna1 κάννα] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161216072533/http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.04.0058%3Aentry%3Dka%2Fnna1 |date=16 грудня 2016 }}, Генрі Джордж Лінделл, Роберт Скотт, ''An Intermediate Greek-English Lexicon'', on Perseus</ref>. До цього терміна сходить військове звання «[[канонір]]»&nbsp;— буквально «гармаш», а також «канонада». Колись слово ''канона'' вживалося і в українській мові<ref name="Грінченко"/>, нині є застарілим.

== Історія ==
{{Головна|Артилерія Середньовіччя}}

Перші гармати з'явилися у ХІІ столітті у [[Китай|Китаї]]<ref name="Lu">''Lu, Gwei-Djen'' «The Oldest Representation of a Bombard», Technology and Culture, 1988: стор. 594—605</ref> та були вдосконаленням і подальшою розробкою так званого [[вогневий спис|вогневого списа]], вогнепальної зброї для ураження живої сили супротивника з невеличких відстаней, зробленої із паперової або бамбукової трубки з [[Димний порох|чорним порохом]] (інша назва ''димний порох''), що вистрілювала спис-снаряд<ref name="Needham">''Needham, Joseph'' «Science & Civilisation in China», том 7: «The Gunpowder Epic»&nbsp;— Cambridge University Press, 1986&nbsp;— ISBN 0-521-30358-3, стор. 263—275</ref>. На певному етапі розвитку списи-снаряди були замінені невеликими шматками брухту, [[порцеляна|порцеляновими]] уламками або камінням<ref name="Crosby">''Crosby, Alfred W.'' «Throwing Fire: Projectile Technology Through History»&nbsp;— Cambridge University Press, 2002&nbsp;— ISBN 0-521-79158-8, стор. 99</ref>. Згодом папір та бамбук замінено металом для виготовлення ствола<ref name="Chase">''Chase, Kenneth'' «Firearms: A Global History to 1700»&nbsp;— Cambridge University Press, 2003&nbsp;— ISBN 0-521-82274-2, стор. 31-32</ref>. Найдавніше зображення гармати позначається 1128 роком. Це одна із скульптур у [[Печери Дацзу|Печерах Дацзу]]<ref name="Lu"/>.

=== Поширення у Європі ===
[[Файл:EarlyCannonDeNobilitatibusSapientiiEtPrudentiisRegumManuscriptWalterdeMilemete1326.jpg|thumb|left|Найдавнішнє зображення гармати у Європі: [[манускрипт]] «De Nobilitatibus Sapientii Et Prudentiis Regum» {{не перекладено|Вальтер де Мілемет|Вальтера де Мілемета|de|Walter de Milemete}}, 1326 рік]]
Найперший опис гармати на теренах Європи існував з 1322 року, але цей артефакт було втрачено ще у ХІХ столітті<ref name="Andrade">''Andrade, Tonio'' «The Gunpowder Age: China, Military Innovation, and the Rise of the West in World History»&nbsp;— Princeton University Press, 2016&nbsp;— ISBN 978-0-691-13597-7.</ref>. Найдавніше зображення гармати (або взагалі вогнепальної зброї) міститься у [[манускрипт]]і {{не перекладено|Вальтер де Мілемет|Вальтера де Мілемета|de|Walter de Milemete}} та позначене 1326 роком<ref name="Andrade"/>. В [[Історичний музей (Стокгольм)|Історичному музеї]] [[Стокгольм]]а зберігається найдавніший зразок гармати, виготовлений у першій половині [[XIV століття]]<ref>''Pauly, Roger'' «Firearms: the Life Story of a Technology»&nbsp;— Greenwood Press, 2004&nbsp;— ISBN 0-313-32796-3, стор. 21</ref><ref>''Dockery, Kevin'' «Stalkers and Shooters: A History of Snipers»&nbsp;— Berkley, 2007 ISBN 0-425-21542-3</ref>.
[[Файл:Луцький замок гармата.jpg|міні|Гармата із музею [[Луцький замок|Луцького замку]]]]
Найперші зразки європейських гармат вистрілювали стріли-снаряди, такий різновид вогнепальної зброї відомий під назвами ''pot-de-fer'', ''tonnoire'', ''ribaldis'' та ''büszenpyle''. Рібальді (ribaldis)&nbsp;— гармати, що робили постріл короткими стрілами, прототипом [[Дрейфгагель|дрейфгагелю]], застосували були англійці в [[Битва при Кресі|битві при Кресі]] у 1346 році<ref name="Nicolle">''Nicolle, David'' «Crécy 1346: Triumph of the Longbow»&nbsp;— Osprey Publishing, 2000&nbsp;— ISBN 978-1-85532-966-9, стор. 21</ref>.

Слід ураховувати той факт, що вогнепальна зброя середини XIV століття була відносно легкою, її можна було переносити або перевозити на полі бою. Наприкінці XIV століття легкі ручні гармати поступово витісняються великими гарматами або [[Бомбарда (артилерія)|бомбардами]], спроможними проламувати кам'яні фортечні стіни<ref name="Andrade"/>.

Вже за століття рівень розвитку знань та техніки дозволяв виробляти бомбарди, дальність стрільби яких сягала майже 2&nbsp;км. До таких гармат належала османська бомбарда «[[Базиліка (гармата)|Базиліка]]», якими обстрілювали укріплення [[Константинополь|Константинополя]] під час його [[Падіння Константинополя|облоги]] у 1453 році військом султана [[Мехмед II Фатіх|Мехмеда II]]<ref name="Bradbury">''Bradbury, Jim'' «The Medieval Siege»&nbsp;— Rochester, New York: Boydell & Brewer, 1992&nbsp;— ISBN 0-85115-312-7</ref>.

На цьому етапі у деяких країнах засновуються та будуються державні ливарні. Таким чином зосереджуються промислові та фінансові ресурси для виробництва зброї. До таких належать: [[львів]]ський [[арсенал]], закладений 1430 року, біля якого спорудили людвисарню для відливання гармат, московська князівська ливарня, заснована у 1475 році [[Іван III Васильович|Іваном III]] або {{не перекладено|Королівський Арсенал (Лондон)|Королівський Арсенал|en|Royal Arsenal}} у [[Лондон]]і, заснований у 1540-х роках<ref name="Hosking">''Hosking, Geoffrey Alan'' «Russia and the Russians: A History»&nbsp;— Harvard University Press, 2001&nbsp;— ISBN 9780674004733, стор. 91</ref>.

[[Файл:Ілюстрована історія України 202.jpg|міні|Козацька гармата]]
[[Файл:16th Century Artillerie.jpg|thumb|left|Зразки артилерії періоду XVI ст.]]
[[Файл:Fotothek df tg 0000132 Ballistik ^ Quadrant ^ Kanone.jpg|thumb|Стародавня ілюстрація наведення гармати на ціль за допомогою [[квадрант (інструмент)|квадранта]]]]

[[XVI століття]] визначилося подальшим розвитком важкої вогнепальної зброї. Бомбарди еволюціонують у широкий спектр спеціалізованих гармат: [[Кулеврина|кулеврини]], [[фальконет]]и, [[Мортира|мортири]] тощо. Крім того перехід на колісні [[лафет]]и та винахід [[Передок (артилерія)|артилерійських передків]] робив гармати більш мобільними та спроможними до дій не лише під час облоги фортець, але і у битвах та маневрах. Більш того покращується технологія виробництва [[Димний порох|димного пороху]], камінні снаряди заміщуються металевими ([[чавун]]ними) [[Ядро (артилерія)|ядрами]], [[стандартизація]] [[калібр]]ів робить навіть легкі зразки гармат дієвим засобом ураження. Попри ці покращення, артилерія все ж таки залишалася найбільш повільною складовою тогочасних армій. Для транспортування однієї польової гармати залучалося від 9 до 23 коней, а швидкість їх руху не перевищувала 3-5 км/годину, швидкострільність великих гармат не перевищувала один постріл на годину<ref name="Manucy">''Manucy, Albert'' «Artillery Through the Ages: A Short Illustrated History of Cannon, Emphasising Types Used in America»&nbsp;— Diane Publishing, 1994&nbsp;— ISBN 0-7881-0745-3</ref>. Зазвичай гармати тієї пори заряджалися з [[Дульнозарядна зброя|дула]]. Але як показано ліворуч в ілюстрації зразків артилерії XVI століття, вже тоді існували гармати з заряджанням через [[Казенник|казенну частину]]. Така будова мала ту перевагу, що процес заряджання потребував менше місця, що особливо важливо у разі розташування артилерії на вузьких фортечних стінах або на палубі кораблів. Вадами були ненадійність та складність виготовлення таких моделей гармат у тогочасних умовах. Тому [[дульнозарядна зброя]] залишалася переважною.

Наступним поштовхом у розвитку гармат, стали впровадження шведського короля [[Густав II Адольф|Густава II Адольфа]] в 1620-х&nbsp;— 1630-х роках. Під час реорганізації шведської армії, акцент був поставлений на покращення мобільності війська та використання легких польових гармат калібру 4—9 [[Фунт (одиниця маси)|фунтів]] для активних маневрів вогнем під час битви. Обслуга таких гармат налічувала лише 3—4 особи, а її транспортування потребувало лише 2 коней. Крім того Густав Адольф вперше у світовій практиці розпочав використання [[картеч]]і проти ворожої піхоти та [[Зарядний картуз|картузів]] для прискорення процесу заряджання, що складалися з ядра та порції [[Димний порох|димного пороху]] в зав'язаному мішечку. Якщо до того часу на одну тисячу солдат польових військ налічувалася лише одна гармата, то у шведській армії короля Густава на одну тисячу піхотинців приходилося 6 гармат<ref name="Manucy"/>. Шведи з успіхом показали ефективність своїх технічних та організаційних нововведень у [[Битва під Брейтенфельдом (1631)|битві під Брейтенфельдом]] під час [[Тридцятилітня війна|Тридцятилітньої війни]].

Іншою важливою фігурою у розвитку гармат та артилерії як науки у цілому став англійський математик {{не перекладено|Наталіел Най|Наталіел Най|en|Nathaniel Nye}}. Його дослідження зосередилися на таких темах як [[Тріангуляція (геодезія)|тріангуляція]], [[арифметика]], теоретична [[математика]], [[картографія]], а також [[специфікація]] складу димного пороху та [[Вогнепровідний шнур|вогнепровідних шнурів]]<ref name="Donagan">''Donagan, Barbara'' «War in England 1642—1649»&nbsp;— Oxford: Oxford University Press, 2008&nbsp;— ISBN 0-19-928518-7</ref><ref name="porter">''Porter, Stephen'' «Nye, Nathaniel (bap. 1624), mathematician and master gunner», Oxford Dictionary of National Biography (Online ed.)&nbsp;— Oxford University Press, 2008</ref>.

[[Файл:Sagahan Armstrong gun used at the Battle of Ueno against the Shogitai 1868.jpg|thumb|[[Гармата Армстронга]] зразка 1859 року з нарізним стволом]]
У XVIII та XIX століттях технічні чинники виготовлення та військового застосування гармат поглиблювалися. У [[Сполучені Штати Америки|США]] наприкінці XVIII століття запроваджено [[Гідравлічні випробування|гідравлічне випробування]] для перевірки якості гарматних стволів<ref name="knox">''Knox, Dudley W.'' «Naval Documents related to the United States Wars with the Barbary Powers», том I.&nbsp;— Washington, D.C.: United States Government Printing Office, 1939</ref>. Англійці запровадили новий тип морських гармат&nbsp;— [[Карронада|карронади]]<ref name="Keegan">''Keegan, John'' «The Price of Admiralty»&nbsp;— New York: Viking, 1989&nbsp;— ISBN 0-670-81416-4</ref>. Приблизно у 1860-ті&nbsp;— 1870-ті роки гладкоствольні гармати витісняються [[Нарізна зброя|нарізними]]. Нарізи в стволі додавали снаряду обертальний рух, чим забезпечували стійкість снаряда в повітрі, забезпечували [[Купність стрільби|купчасту стрільбу]] та підвищували дальність вогню. З переходом на нарізні стволи [[Дульнозарядна зброя|дульнозарядні гармати]] заміщено [[Казенник|казнозарядними системами]], адже це спрощувало процес заряджання. Крім того нарізні стволи дозволяли відійти від кульової форми снарядів ([[Ядро (артилерія)|ядер]]). Тепер форма гарматних снарядів набула сигароподібної форми з більшим об'ємом. Це у свою чергу дозволяло збільшити в снаряді заряд [[Вибухові речовини|вибухівки]] та кількість елементів ураження.

Протягом всіх цих століть єдиною метальною [[Вибухові речовини|вибуховою речовиною]] залишався [[чорний порох]]. Його виготовлення було технологічно простим, адже це була механічна суміш трьох складників. Але з іншого боку чорний порох має відносно низьку [[теплота вибуху|теплоту вибуху]] та виділяє великі обсяги диму, що ускладнювало спостереження на полі битви та керування військами. Крім того ця вибухова речовина легкозаймиста, має низьку [[вологостійкість]] та при згорянні залишає тверді тлійні частинки. Тому гармаші після пострілу з гармати проводили обов'язкову процедуру так званого банення, тобто канал ствола протирався вологим [[Банник (артилерія)|банником]]. Цей додатковий крок у процесі заряджання у свою чергу уповільнював швидкострільність гармат того часу. Від половини XIX століття науковці вели дослідження та пошуки замінника димному пороху. У другій половині XIX століття це цілком вдалося, чорний порох замінено у відносно короткий час (2-3 десятиліття) різноманітними типами [[Бездимний порох|бездимних порохів]], що мали вищу [[теплота вибуху|теплоту вибуху]], не утворювали при згорянні диму та твердих тлійних частинок.

На межі ХІХ та ХХ століть з початком застосування більш потужніших видів пороху виникла технічно зумовлена потреба компенсувати силу [[відбій|відбою]] та [[відкіт|відкоту]] гармати у мить пострілу. Інженери розпочали розробку та виготовлення відповідних пристроїв, як-от [[буфер (артилерія)|буферів лафетів]] для пом'якшення сили відбою на станок та ходову частину лафета, [[Дулове гальмо|дулових гальм]] для зменшення сили відбою, механічних, гідравлічних або гідропневматичних [[Противідкотний пристрій|противідкотних пристроїв]] для зменшення ударних навантажень на лафет при відбої.

Іншим чинником розвитку гармат, стали механізми наведення. Окрім військової потреби якомога швидше влучити у ціль, технічні (збільшення дальності пострілу, вага гарматного стволу) та економічні (значне підвищення ціни набоїв) фактори, вимагали покращення керування вогнем. Промисловість у той же час розпочала виробництво різноманітних механізмів [[наведення гармати]], до яких належать [[далекомір]], оптичний приціл, [[інклінометр]], [[артилерійська панорама|панорамний приціл]].

Спеціалізація та технічні параметри гармат зумовили також зміну у процесі заряджання. Якщо на початку ХІХ століття [[артилерійський постріл]] був винятково картузного заряджання, то на межі ХІХ та ХХ століть промисловість була спроможна виготовляти так звані [[набій|унітарні набої]], у яких [[артилерійський снаряд|снаряд]] або [[картеч]], заряд пороху та запальний елемент ([[капсуль]]-запальник) сполучено в одне ціле за допомогою [[гільза|гільзи]], та які заряджаються в один ({{lang-la|unitas}}&nbsp;— «єдність») прийом. Такий тип набоїв характерний для артилерійських систем калібру менше 76—88&nbsp;мм. Для калібрів від 100&nbsp;мм типовим є роздільне гільзове заряджання&nbsp;— незмінний за вагою пороховий заряд у гільзі не сполучено зі снарядом, а гармата заряджається в дві вправи (снаряд, заряд)&nbsp;— або ж роздільне картузне заряджання, коли елементи містяться роздільно, а заряджання гармати відбувається в кілька вправ.

XX століття стало [[апогей|апогеєм]] у розвитку ствольної артилерії. З'явилися нові різновиди набоїв ([[хімічний снаряд|хімічні снаряди]], [[Кумулятивний снаряд|кумулятивні снаряди]] тощо). Нарізні гармати могли вражати ворожі цілі на відстанях 5—15 та більше кілометрів. Часто обслуга гармати не могла спостерігати ціль та самостійно коригувати вогонь по супротивнику. Це спонукало до подальшого розвитку допоміжних засобів, пристроїв та організаційних структур, що забезпечували надійне накриття цілі вогнем з якомога меншою кількістю набоїв. У часи [[Перша світова війна|Першої світової війни]] комбатанти використовували спостережні [[аеростат]]и та літаки-[[Артилерійський спостерігач|коригувальники]]. Серед таких був відомий німецький пілот-коригувальник [[Максиміліан фон Коссель]]. Нові способи керування вогнем та нові зразки набоїв призводили до того, що 70&nbsp;% людських втрат воюючих армій були наслідком артилерійських обстрілів<ref name="Manucy"/>. Бойовий досвід [[Російсько-японська війна|російсько-японської війни]] та [[Перша світова війна|Першої світової війни]] призвів до появи [[бронещит]]ів, що кріпилися на лафетах та захищали обслугу гармати від ворожого вогню. Яскравим прикладом цієї зміни є російські [[76-мм гармата зразка 1900 року]] (без бронещита) та [[76-мм дивізійна гармата зразка 1902 року]] (з бронещитом).

[[Файл:45-мм противотанковая пушка образца 1937 года.jpg|thumb|Радянська 45-мм протитанкова гармата зразка 1937 р.]]
У міжвоєнний період розпочалося проєктування та виробництво [[Авіаційна гармата|авіаційних автоматичних гармат]] для озброєння літаків, [[Зенітна гармата|зенітних гармат]] та [[Протитанкова гармата|протитанкових гармат]], спеціалізованої зброї проти нового виду озброєння&nbsp;— [[танк]]а<ref>''Широкорад, Александр Борисович'' «Энциклопедия отечественной артиллерии» / Під ред. А.&nbsp;Є.&nbsp;Тараса.&nbsp;— М.; Мн.: Харвест, Иван Фёдоров, 2014.&nbsp;— 1155 с.&nbsp;— ISBN 985-433-703-0</ref>. Крім того змінювалася організаційна структура військ для підвищення дієвості артилерійського вогню. Наприклад у німецькій армії у 1920-ті&nbsp;— 1930-ті роки виникли так звані артилерійські [[Артилерійський спостерігач|спостережно-коригувальні]] [[Артилерійський дивізіон|дивізіони]] ({{lang-de|Beobachtungsabteilung}}). Це були підрозділи без вогневих засобів ураження, які підпорядковувалися штабам [[Армія|армій]] або [[Корпус (військова справа)|корпусів]] та тимчасово передавалися піхотним дивізіям під час наступу на ділянках прориву. Спостережно-коригувальний дивізіон складався з 2—4 спеціалізованих батарей [[звукометрія|звукометрії]], [[світлометрія|світлометрії]], [[топографія|топографічні]] та аеростатні. За допомогою різноманітних точних оптичних та електромеханічних пристроїв німці могли швидше та точніше визначати ворожі цілі, наприклад ворожу гарматну батарею, що відкрила вогонь<ref name="KiUR-2">''А.&nbsp;В.&nbsp;Кайнаран, Д. C. Муравов, М.&nbsp;В.&nbsp;Ющенко'' «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны»&nbsp;— ПП Видавництво «Волинь», 2017.&nbsp;— 456 с. (Серія «История фортификации»)&nbsp;— ISBN 978-966-690-210-1</ref>. Наслідком цього став той факт, що під час [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] [[вермахт]] ніколи не зосереджував більше ніж 80 гармат на один кілометр фронту, такої щільності вогню вистачало для виконання бойових завдань<ref name="Manstein">''Манштейн Эрих'' «Утерянные победы» / Сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов.&nbsp;— М.: ACT; СПб Terra Fantastica, 1999</ref>. У протилежність німцям Червона Армія у наслідок економічного та науково-технічного відставання СРСР не мала достатніх промислових потужностей для виробництва точних механічних або оптико-електричних пристроїв керування артилерійським вогнем. Тому акцент вимушено робився на масованому гарматному вогні. Так під час [[Битва за Київ (1943)|наступу на Київ]] у листопаді 1943 року радянська сторона зосередила 300—415 гармат на один кілометр фронту<ref name="Moskalenko">''Москаленко, Кирилл Семёнович'' «На Юго-Западном направлении. 1943—1945. Воспоминания командарма» Книга II.&nbsp;— М.: Наука, 1973</ref>.

У повоєнних роках розвиток гармат та спектр їх використання змінився під впливом нових видів озброєнь, як-от керовані [[Протитанкова керована ракета|протитанкові]] або [[Зенітний ракетний комплекс|протиповітряні]] ракетні комплекси, [[Крилата ракета|крилаті ракети]]. Наприклад, останні взяли на себе функції важких корабельних гармат. У артилерійські системи інтегруються [[супутник]]ові засоби керування вогнем. Нові американські есмінці [[Ескадренні міноносці типу «Зумвольт»|типу «Зумвольт»]] озброєні 155-мм гарматами з керованими за допомогою [[супутник]]а [[Активно-реактивний снаряд|активно-реактивними снарядами]] спроможні знищувати ворожі цілі на відстані у 190 кілометрів з такою ж точністю як і крилата ракета. Але ціна такого снаряду набагато менша ніж крилатої ракети<ref name="Cruise missile">{{cite web|url=http://www.nationaldefensemagazine.org/issues/2001/Mar/Naval_Guns.htm|title=Affordable precision|publisher=National Defense Magazine|accessdate=6 листопада 2018 |archiveurl = https://web.archive.org/web/20061008233620/http://www.nationaldefensemagazine.org/issues/2001/Mar/Naval_Guns.htm |archivedate = 8 October 2006}}</ref>. У танкобудуванні був зроблений крок у напрямку розробки гладкоствольних гармат. У стволі такої гармати можна підвищити тиск порохових газів у мить пострілу та збільшити початкову швидкість снаряда. А кумулятивні [[Бронебійний підкаліберний снаряд|підкаліберні снаряди]], маючи оперення, вже не потребують стабілізації за допомогою обертального руху, що досягається нарізами у каналі гарматного ствола. У свою чергу відсутність обертального руху добре впливає на формування кумулятивного струменя. Крім того гладкоствольна гармата надає можливість запускати з неї керовані ракети, як наприклад українська протитанкова керована ракета [[Комбат (ПТКР)|«Комбат»]]<ref name="Kombat">[https://cheline.com.ua/news/mens-club/kombat-ale-ne-batyanya-61593 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181107185445/https://cheline.com.ua/news/mens-club/kombat-ale-ne-batyanya-61593 |date=7 листопада 2018 }} «Комбат», але не «батяня»…&nbsp;— опис [[Комбат (ПТКР)|ПТКР «Комбат»]]].

Джерело: https://cheline.com.ua/news/mens-club/kombat-ale-ne-batyanya-61593 {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181107185445/https://cheline.com.ua/news/mens-club/kombat-ale-ne-batyanya-61593 |date=7 листопада 2018 }}
© Чeline | cheline.com.ua]</ref>. Додатково конструктори артилерійських систем намагаються максимально автоматизувати процес ведення вогню, як наприклад у [[Самохідна артилерійська установка|самохідних гарматах-гаубицях]] [[PzH 2000]] (ФРН) та [[2С19 «Мста-С»]] (СРСР).

{{Clear}}

== Типи гармат ==
{{об'єднати з|Причіпна гармата|дата = серпень 2021|обговорення = Вікіпедія:Об'єднання статей/5 серпня 2021}}
За призначенням:
* [[Авіаційна гармата]]
* [[Берегова артилерія|Берегова гармата]]
* [[Корабельна артилерія|Корабельна гармата]]
* [[Протитанкова гармата]]
* [[Зенітна гармата]]
* [[Танкова гармата]]
* [[Бронепотяг|Залізнична гармата]]
* [[Ядерна артилерія|Атомна гармата]]&nbsp;— призначена для стрільби по наземних і морських цілях снарядами з ядерним зарядом. Одним з перших зразків таких систем була 280-мм гармата, виготовлена в [[Сполучені Штати Америки|США]]. У 1953 на полігоні в штаті Невада при випробуванні цієї гармати стріляли атомним снарядом масою близько 360&nbsp;кг.[[Файл:Parisgesch1.JPG|thumb|Німецька «[[Паризька гармата]]» з дальністю пострілу у 130 кілометрів, 1914-1918 роки]]

За типом дії:
* [[Порохова гармата]]
* [[Гармата Архімеда|Парова гармата]] (також ''гармата [[Архімед]]а'')
* [[гармата Гауса|Електромагнітна гармата]]
* Гармата з рідким пропелентом ({{Lang-en|liquid propellant gun}})&nbsp;— експериментальний різновид гармат, у метальний заряд є подається в камору в рідкій формі.{{sfn|Ogorkiewicz|1991|сторінки=88—91}}
* Електротеплова гармата ({{Lang-en|electrothermal gun}})&nbsp;— експериментальний різновид гармат, у яких снаряд приводиться до руху розширенням газу, однак утвореного не згорянням, а взаємодією рідини з електрично створеною плазмою.{{sfn|Ogorkiewicz|1991|сторінки=94—96}}

== Виробництво ==
{{section-stub|дата=червень 2016}}

=== Україна ===
[[Файл:BM «Oplot» in Kyiv.jpg|thumb|Основний бойовий танк [[БМ «Оплот»]] має гладкоствольну танкову гармату калібром 125-мм]]
За часів [[СРСР]] на території України попри серійне виготовлення бронетехніки&nbsp;— [[танк]]ів та [[самохідна артилерійська установка|самохідних артилерійських установок]], виготовлення стволів до їх гармат налагоджене не було, і вони надходили з території сучасної Російської Федерації<ref name="mil.2018-10-15"/>.

З отриманням у другій половині 90-х років великого замовлення від [[Пакистан]]у на виготовлення танків [[Т-80УД]]/[[Т-84]] постала нагальна проблема у гарматах до бойових машин. Росіяни, що були конкурентами українського танку на тендері для Пакистану навідріз відмовились від постачання танкових гармат та цим намагались зірвати виконання українськими підприємствами іноземного замовлення. Але тоді силами вітчизняних заводів ця проблема була вирішена&nbsp;— на ПАТ «[[Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання|Сумське НВО]]» було налагоджено виробництво гладкоствольних стволів до 125-мм танкових гармат [[КБА3|КБА-3]], а їх збирання з виробництвом решти деталей здійснювалось на ДП «[[Завод імені В. О. Малишева]]»<ref name="mil.2018-10-15"/>.[[Файл:Bohdana self-propelled howitzer (cropped).jpg|thumb|Самохідна гаубиця «Богдана» має нарізний 155-мм ствол]]Після отримання замовлення на 49 бойових машин «[[БМ «Оплот»|Оплот]]», знову постала потреба у виробництві гладкоствольних танкових гармат. На цей раз виготовлення стволів освоїв «[[Краматорський завод важкого верстатобудування]]»<ref name="mil.2018-10-15" />.

З початком [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|російсько-української війни]], на цьому ж підприємстві було значно розширено номенклатуру&nbsp;— тут розпочали виготовляти стволи до мінометів, а у 2018 році саме це підприємство представило колісну 155-мм самохідну артилерійську установку «[[2С22 «Богдана»|Богдана]]», ствол до якої вже був нарізним<ref name="mil.2018-10-15" />.

Всі ці стволи підприємство виготовляє на обладнанні власного виробництва. Зокрема на спеціальному нарізному верстаті з цифровим програмним керуванням КЖ 1975Ф3. Цей верстат призначений для нарізання внутрішніх профілів гвинтового каналу ствола з перемінним чи постійним кутом підйому у 10°<ref name="mil.2018-10-15" />.

Як видно з характеристик верстата, на ньому можуть виготовлятись стволи калібром від 80 до 205&nbsp;мм та довжиною до {{formatnum:10000}} мм. Тобто на ньому можливе виробництво гармати калібром 155-мм та довжиною у 40 калібрів, що в метровому значенні&nbsp;— 6200 мм<ref name="mil.2018-10-15" />.

Також на цьому обладнанні можна виготовляти стволи майже всіх наявних на озброєнні української армії артилерійських систем, наприклад ствол до 152-мм гармати [[2А36 «Гіацинт-Б»]] разом з дульним гальмом має довжину в 53 калібри&nbsp;— 8197 мм<ref name="mil.2018-10-15" />.

Винятком є самохідна артилерійська система [[2С7 «Піон»]] калібром 203&nbsp;мм та стволом завдовжки у 55,3 калібрів&nbsp;— {{formatnum:11226}} мм<ref name="mil.2018-10-15">{{cite web
 | url = https://mil.in.ua/в-україні-освоїли-випуск-верстатів-дл/
 | title = В Україні освоїли випуск верстатів для виготовлення стволів до гармат
 | author = Редакція
 | publisher = Український мілітарний портал
 | date = 2018-10-15
 | accessdate = 8 червня 2022
 | archive-date = 3 квітня 2019
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20190403190415/https://mil.in.ua/в-україні-освоїли-випуск-верстатів-дл/
 }}</ref>.

Кам'янець-Подільське Державне підприємство [[НТК «Завод точної механіки»|«Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки“»]], що спеціалізується на виробництві стрілецького та артилерійського озброєння налагодило серійне виробництво 30-міліметрових автоматичних гармат [[ЗТМ-1]] та [[ЗТМ-2]]<ref>{{Cite web|title = 30-мм автоматичні гармати ЗТМ-1 і 3ТМ-2|url = http://uos.ua/produktsiya/vooruzhenie-i-boepripasi/28-30-mm-avtomaticheskie-pushki-ztm-1-i-ztm-2|website = uos.ua|accessdate = 2015-09-05|archive-date = 4 вересня 2020|archive-url = https://web.archive.org/web/20200904110105/http://uos.ua/produktsiya/vooruzhenie-i-boepripasi/28-30-mm-avtomaticheskie-pushki-ztm-1-i-ztm-2}}</ref>. Виробництво цих гармат також було налагоджене на заводах КБ «[[Артилерійське озброєння (конструкторське бюро)|Артилерійське озброєння]]» та «Лорта».

Станом на вересень 2018 року в Україні уже було два підприємства, які опанували виробництво танкових гармат калібру 120- і 125&nbsp;мм<ref>{{cite web | url = https://www.ukrmilitary.com/2018/09/melnyk.html | title = Про перспективи розвитку й модернізації бронетехніки | publisher = Ukrainian Military Pages | date = 2018-09-22 | accessdate = 27 вересня 2018 | archive-date = 27 вересня 2018 | archive-url = https://web.archive.org/web/20180927165126/https://www.ukrmilitary.com/2018/09/melnyk.html }}</ref>. Одне з них, [[Краматорський завод важкого верстатобудування]] опанувало виробництво і 155-мм стволів для самохідної гаубиці «[[2С22 «Богдана»|Богдана]]»<ref name="de.5381">{{cite article | url = https://defence-ua.com/index.php/statti/5381-tak-os-ty-yaka-bohdano | title = ТАК ОСЬ ТИ ЯКА, «БОГДАНО» | author = Володимир ТКАЧ, Олексій ЛЕВКОВ | journal = Defense Express | number = 8 | year = 2018 | date = 2018-10-01 | accessdate = 1 жовтня 2018 | archivedate = 1 жовтня 2018 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20181001142749/https://defence-ua.com/index.php/statti/5381-tak-os-ty-yaka-bohdano }}</ref>.

У жовтні 2018 року на виставці «[[Зброя та Безпека|Зброя та Безпека 2018]]» було представлено нарізну гармату калібром 90-мм виробництва української корпорації «[[ТАСКО]]» [[ТСК-90]]. Гармата може бути встановлена на легку бронетехніку (БТР та БМП) або на бронекатери<ref>{{cite web
 | url = https://www.ukrmilitary.com/2018/10/tasko-tck-90-cannon.html
 | title = Корпорація «ТАСКО» представить 90-мм гармату ТСК-90
 | publisher = Ukrainian Military Pages
 | date = 2018-10-08
 | accessdate = 9 жовтня 2018
 | archive-date = 9 жовтня 2018
 | archive-url = https://web.archive.org/web/20181009172124/https://www.ukrmilitary.com/2018/10/tasko-tck-90-cannon.html
 }}</ref>.

== Див. також ==

* [[Козацька гармата]]

* [[Карронада]]
* [[Гаубиця]]
* [[Мортира]]
* [[Протитанкова гармата]]
* [[Василіск (гармата)]]
* [[Артилерійське приладдя]]
* [[Бомбарда (артилерія)|Бомбарда]]
* [[Артилерія Середньовіччя]]
* [[Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці]]

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Посилання ==
{{commons|Cannon}}
{{wiktionary}}
* [http://napoleonistyka.atspace.com/artillery_tactics.htm Artillery Tactics and Combat during the Napoleonic Wars] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080509123926/http://napoleonistyka.atspace.com/artillery_tactics.htm |date=9 травня 2008 }}
* [https://web.archive.org/web/20150119155125/http://homepages.ihug.com.au/~dispater/handgonnes.htm Handgonnes and Matchlocks&nbsp;— History of firearms to 1500]
{{Artillery-stub}}
{{Бібліоінформація}}
{{ВП-портали|Військова техніка}}

[[Категорія:Гармати| ]]
[[Категорія:Артилерія]]
[[Категорія:Історія зброї]]