Горбачова Юлія Борисівна
| Горбачова Юлія Борисівна | |
|---|---|
| ест. Julia Gorbatšjova | |
| Ім'я при народженні | Юлія Борисівна Горбачова |
| Народилася |
21 червня 1974 м. Таллінн, Естонська РСР, СРСР |
| Померла |
25 листопада 2004 (30 років) м. Таллінн, Естонія |
| Громадянство |
 СРСР →  Естонія |
| Діяльність | поліцейський-кінолог |
| Alma mater | Естонський університет природничих наук |
| Нагороди | Хрест поліції «За заслуги» 1 класу |
Юлія Горбачова (ест. Julia Gorbatšjova; 21 червня 1975, Таллінн, Естонська РСР, СРСР — 25 листопада 2004, Таллінн, Естонія) — констебль кінологічної служби підрозділу швидкого реагування відділу охорони правопорядку Пиьяської префектури поліції Естонії, перша загибла при виконанні службових обов'язків жінка-поліцейський в Естонії після відновлення незалежності країни[1][2].
Юлія Горбачова народилася 21 червня 1974 року в Таллінні. 1991 року закінчила Талліннську середню школу № 40, а 2001 року — Естонську сільськогосподарську академію за спеціальністю ветеринарія. У 1992—1993 роках працювала кінологом у розпліднику поліцейських собак Державного департаменту поліції Естонської Республіки, у 1997—2004 роках — продавщицею в магазині товарів для домашніх тварин[3].
Роботу в поліції відновила у квітні 2004 року. Колеги пам'ятають її як сумлінного працівника. Вона любила тварин і захоплювалася спортом, її улюбленими заняттями були верхова їзда та катання на лижах[3].
25 листопада 2004 року о 2:48 до будинку номер 43 по вулиці Їйсмяе жінка викликала поліцію, повідомивши про чоловіка, що самовільно вторгся в її квартиру, через балкон і його погрози. Як з'ясувалося пізніше, зловмисником виявився 50-річний Євген Івашкевич, сантехнік за фахом, який раніше вже затримувався поліцією за хуліганство та кримінальні проступки. Він був розлючений відмовою цієї жінки продовжувати з ним близькі стосунки[4][5].
Коли перший патруль прибув на місце і поліцейські піднялися на четвертий поверх, їм назустріч вибігла жінка, яка попередила їх, що зловмисник озброєний. Поліцейському, який увійшов до квартири, Івашкевич крикнув, що «розмаже його по стіні». Тоді ж поліцейський між розкритими полами куртки Івашкевича помітив вибуховий пристрій на поясі. Поліцейський вважав за краще вийти і замкнути Івашкевича у квартирі, але оскільки жінка повідомила, що в квартирі перебуває ще одна людина, поліцейські повторно увійшли до приміщення, щоб вивести його. Івашкевич, ніби заспокоївшись, також вийшов із квартири і почав спускатися з поліцейськими вниз сходами, а потім вибіг надвір. Поліцейські кинулися за ним, але тому вдалося втекти в темряві[4][5].
Тим часом поліцейські викликали на допомогу другий патруль, повідомивши, що злочинець має вибухівку. Эльмар Вахер[et], в даний час генеральний директор Департаменту поліції та прикордонної охорони, прибув на місце події як переговорник, але до переговорів справа не дійшла. Друга патрульна машина — поліцейський мікроавтобус — зупинилася на розі будинку за адресою вул. Ийсмяе, № 23. Саме вона перегородила шлях злочинцеві. У машині знаходилися кінолог Юлія Горбачова з поліцейським службовим собакою та напарник Горбачової, 39-річний Райго. Івашкевич стояв біля стіни будинку, з трьох боків оточений поліцейськими. Руки в нього були в кишенях, тому поліція не мала причин стріляти. Несподівано Івашкевич добіг до мікроавтобуса та стрибнув усередину з боку, де сиділа Юлія. Він схопив її за шию і крикнув: «Поїхали чи злетимо!». Райго вибіг з машини і, оббігши її довкола, почав витягувати з неї Івашкевича. У цей момент до них під'їхав перший патруль і підбігли поліцейські. Пізніше Райго згадував, що коли він тягнув Івашкевича, пояс злочинця застряг за ручним гальмом авто, і він потягнув за нього. Пролунав вибух. На годиннику було 3:22. Івашкевича розірвало на шматки. Вибухова хвиля відкинула Райго на два десятки метрів і вдарила об сосну. Райго отримав тяжкі поранення і місяць пробув у комі; його врятував бронежилет. На місці події загинув службовий собака. Двоє інших поліцейських, які знаходилися біля машини, отримали тяжкі поранення, ще кілька поліцейських отримали легкі поранення[4][5].
Потужність бомби, що вибухнула, була оцінена експертами приблизно в кілограм тротилового еквівалента[6].
Юлія Горбачова померла в машині швидкої допомоги на шляху до лікарні[4]. Похована на Талліннському цвинтарі Лійва[7].
Загиблій поліцейській службовій вівчарці на прізвисько Браян естонська держава встановила кам'яний пам'ятний знак[8].
Батьки Юлії Горбачової, Галина та Борис (1934—2020) Горбачови, отримали від естонської держави грошову компенсацію в розмірі 1,2 млн крон (зарплата Юлії за 10 років роботи)[9].
Посмертно нагороджено Хрестом поліції «За заслуги» І класу (ест. Politsei Teeneterist I klassi)[8].
- ↑ Юлия стала первой погибшей женщиной-полицейским. Delfi (рос.). 25 листопада 2004.
- ↑ Julia on esimene hukkunud naispolitseinik. Delfi (ест.). 25 листопада 2004. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
- ↑ а б Naispolitseinik hukkus plahvatuses. Delfi (ест.). 25 листопада 2004.
- ↑ а б в г Виктор Любарец (29 вересня 2021). КАК ЭТО БЫЛО ⟩ Трагедия в Ыйсмяэ: преступник взорвал себя вместе с женщиной-полицейским. Postimees (рос.). Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 13 квітня 2022.
- ↑ а б в Katrin Helend-Aaviku (21 листопада 2016). "Mäletan, et hakkasin paarimeest autost pommimehe haardest välja sikutama, aga ta vöörihm jäi kinni." Õhtuleht (ест.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 13 квітня 2022.
- ↑ Risto Berendson (26 листопада 2004). Luhtunud suhe lõppes politseiniku tapmisega. Eesti Päevaleht (ест.). Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
- ↑ Tallinna Liiva kalmistu, V, BU, 14-2, 3-местный участок. Kalmistute register (рос.).
- ↑ а б Kirsti Vainküla (25 листопада 2005). «Oma tütart õppisin tõeliselt tundma alles pärast tema surma.». Õhtuleht (ест.). Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
- ↑ Hukkunud politseiniku vanemad saavad 1,2 miljonit. Postimees (ест.). 23 березня 2005. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.