Граматика залежностей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Грама́тика зале́жностей — одна з формальних моделей, розроблених у рамках структурного синтаксису (поряд з граматикою складників). Подає будову речення у вигляді ієрархії компонентів, між якими встановлено відношення залежності[1]. Таким чином, структура речення розглядається в термінах вершин і залежних[2].

Сучасна граматика залежностей значною мірою ґрунтується на ідеях Л. Теньєра[ru][2].

Граматикою залежностей у вузькому сенсі називають теорію синтаксичної структури речення, в якій усі зв'язки в реченні розглядаються як підрядні, вершиною речення визнається присудок або його знаменна частина, а прийменники описуються як керувальні пов'язаними з ними формами іменників[3].

У прикладній лінгвістиці

[ред. | ред. код]

Як і граматика складників, граматика залежностей застосовується в автоматичному синтаксичному аналізі і в системах машинного перекладу. Знаходять застосування і «гібридні» синтаксичні подання, що враховують переваги обох типів моделей[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Герд, А. С. Предмет и основные направления прикладной лингвистики. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 23 жовтня 2010.
  2. а б Sanders, Alton. Grammar, Theories // Encyclopaedia of Linguistics / Philipp Strazny, editor. — New York, Oxon : Fitzroy Dearborn, 2005. — С. 397—401. — ISBN 1-57958-391-1.
  3. Касевич В. Б. Структура предложения // Элементы общей лингвистики. — М. : Наука, 1977. — С. 91—92. — 6300 прим.

Література

[ред. | ред. код]
  • Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. — М. : Прогресс, 1988. — 656 с. — (Языковеды мира[ru])
  • Тестелец Я. Г.[ru]. Глава I. Слово и предложение. Структура зависимостей // Введение в общий синтаксис. — М. : РГГУ, 2001. — С. 61—106. — 5000 прим. — ISBN 5-7281-0343-X. Архівна копія від 7 грудня 2009 на Wayback Machine
  • Севбо И. П. Графическое представление синтаксических структур и стилистическая диагностика. Київ: Наукова думка, 1981. 192 с.

Посилання

[ред. | ред. код]