Прийменник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Прийме́нник — службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні. Прийменники не мають самостійного лексичного значення, тому членами речення не виступають. Стосуючись іменників, числівників, займенників, вони входять до складу другорядних членів речення.

В українській мові[ред. | ред. код]

Станом на сьогодні в українській мові відбуваються процеси активного поповнення фонду прийменників. У групі первинних прийменників налічується близько 80-ти їх одиниць. Вторинні ж прийменники мають кількісну перевагу над первинними, бо активно поповнюються новотворами.

Групи прийменників[ред. | ред. код]

Серед прийменників виділяють дві групи: непохідні (походження яких достеменно встановити неможливо) та похідні.

  1. непохідні (первинні) прийменники

Первинні прийменники є найдавніннішими, вони мають праслов'янське походження. Вони не співвідносяться з жодною частиною мови ні семантично, ні формально Приклади: без, у, в, від, для, по, через, при, над, під, до, з, із, як, за. Прийменникові сполучення, утворенні поєднанням двох чи трьох первинних прийменників, також належать до групи первинних прийменників: задля, заради, з-за, поміж.

2. похідні (вторинні) прийменники

Більшість з прийменників походять з інших частин мови, являють собою колишні форми прикметників, іменників, дієслів або прислівників. Згідно теоретичного курсу, викладеного в роботі "Теоретична морфологія української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська ; за ред. І. Р. Вихованця. – Київ: Пульсари, 2004. – 398 с. – (Академічна граматика української мови"[1] [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.], вторинні прийменники поділяються на п'ять груп в залежності від типу співвідносних лексем:

  1. прийменники, що є співвідносними з морфологізованими прислівниками: близько, віддалік, уздовж, вище, вглиб;
  2. прийменники, що є співвідносними з адвербіалізованими безприйменникованими відмінковими формами іменників: кінець, круг, край, шляхом, протягом;
  3. прийменники, що є співвідносними з адвербіалізованими прийменниково-іменниковими формами (аналітичними прислівниками): в ім'я, за допомогою, за винятком, з метою, з боку;
  4. прийменники, що є співвідносними дієприслівниками: зважаючи на, незважаючи на;
  5. прийменники, що утворені поєднанням морфологізованих або аналітичних прислівників і первинних прийменників: недалеко від, стосовно до, поряд з, з огляду на, паралельно з.

Будова прийменників[ред. | ред. код]

  • прості: у, про, по, над;
  • складні (утворюються шляхом поєднання кількох простих): понад, з-посеред;
  • складені (утворюються через поєднання прийменника з повнозначним словом): відповідно до, з метою.

Уживання прийменників[ред. | ред. код]

  1. З родовим відмінком: від, із, з, у, замість, з-над, задля, зо, зі, з-поміж, з-перед, з-посеред, посеред, за, із-за, поміж, побіля, поперед, наприкінці, всередині, поблизу, позаду, у напрямку, під час, на відміну, до, від, біля, для (визирнути з вікна, запитати у неї, дістатися до столиці).
  2. З давальним відмінком: завдяки, всупереч, услід, наперекір, навстріч, назустріч, навперейми, на противагу (наперекір обставинам, назустріч людям).
  3. Зі знахідним відмінком уживається 28 прийменників, це найбільша їх кількість: у, з, поза, крізь, близько, понад, попри, попід, проміж, біля, зважаючи на, у відповідь на, під, коло та інші (зазирнути в очі, перебував з тиждень).
  4. З орудним відмінком: під, за, з, поза, між, проміж, услід за, нарівні з, згідно з, одночасно з, поруч із, порівняно з, разом із, у зв'язку із, слідом за (лантух з пшеницею, сидять під вишнею, розмова з колегою).
  5. З місцевим відмінком: у, в, по, на, при, о' (бути на місці, спіймати в річці).

Написання прийменників[ред. | ред. код]

1.Разом пишуться:[ред. | ред. код]

  • складні прийменники, що утворені двома чи трьома прийменниками у сполученні із будь-якою частиною мови: внаслідок, упродовж, напередодні;
  • складні прийменники, що утворені двома простими прийменниками: задля, заради, навпроти, поза, поміж, посеред;

2. Через дефіс пишуться:[ред. | ред. код]

  • складні прийменники, утворені з початковими з- та із: з-за, з-над, з-понад, із-під, з-посеред;

3. Окремо пишуться сполучення прийменників:[ред. | ред. код]

  • у разі, під кінець, під час, що ж до.

Особливості[ред. | ред. код]

Зверніть увагу:

  • можна сплутати прийменники з префіксами. Наприклад: без дороги — бездоріжжя, попід вікнами — попідвіконню, з боку друзів — збоку, з початку місяця — спочатку;
  • складні прийменники, утворені з допомогою прийменника з (із), пишуться через дефіс, візьмем за приклад: з-за, з-над, з-поза, з-під, з-попід, з-серед;

В інших мовах[ред. | ред. код]

У мовах, де відсутнє або обмежене використання відмінків імен тощо (наприклад, англійська), прийменник — один з основних способів відображення просторових, часових, причинних та інших видів відносин між двома значущими словами.

Правопис прийменників у російській та українській мовах є подібним, але така подібність зумовлює багато помилок перекладу, наприклад: учебник по математике (рос.) — підручник з математики (укр.), отсутствующий из-за болезни (рос.) — відсутній через хворобу (укр.), согласно закону (рос.) — згідно з законом (укр.) тощо.

Література[ред. | ред. код]

  • Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови. — К.: Наук. думка, 1980. — 285 с.
  • Дияк О. В. Довідник для абітур'єнтів та школярів з української мови : навч. посіб. / О. В. Дияк, В. М. Прудка. - К.: Літера ЛТД, 2010. - 408 с.
  • Колодяжний А. С. Прийменник. Матеріали до лекцій з курсу сучасної української літературної мови. — Харків: Вид-во Харківського ун-ту, 1960. — 165 с.
  • Кущ Наталія. Прийменник: основні підходи вивчення, лексико-граматичні ознаки, перспективи дослідження [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 14 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. — Донецьк: ДонНУ, 2006. — С. 90-95.
  • Навчально-методичний посібник: Методика реалізації Українського правопису в новій редакції у закладах загальної середньої освіти / В. М. Терещенко, А. О. Панченков. - Харків : Соняшник, 2019. 256 с.
  • Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І. К. Білодіда; Відп. ред. В. М. Русанівський; Ін-т мовознавства ім.. О. О. Потебні АН УРСР. — К.: Наук. думка, 1969. — 583 с.
  • Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови - стереотип. вид.- К.: Наук. думка, 2005. - 240 с.

Посилання[ред. | ред. код]