Грицак Володимир Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Семенович Грицак
Народився27 квітня 1946(1946-04-27) (78 років)
с. Закрівці Коломийський район, Івано-Франківська область, Україна
Національністьукраїнець
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Діяльністьактор, режисер
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв України

Володимир Семенович Грицак (нар. 27 квітня 1946, с. Закрівці, Україна) — український актор, режисер. Заслужений діяч мистецтв України (2000). Член Національної спілки театральних діячів України (1976).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Володимир Семенович Грицак народився 27 квітня 1946 року в селі Закрівцях Коломийського району, нині Івано-Франківської області (Україна).

Закінчив студію при Івано-Франківському українському музично-драматичному театрі (1970), факультет режисури Київського інституту театрального мистецтва (1980, нині університет театру, кіно і телебачення).

Працював актором Івано-Франківського, Тернопільського (1970—1974, нині академічний обласний драматичний театр), Закарпатського (1980—1987), Луганського (1990—1993) обласних музично-драматичних театрів; актором і режисером Барнаульського театру (1987—1990, м. Рубцовськ, нині РФ), Львівського обласного музично-драматичного театру (1993—2002, м. Дрогобич Львівської області); 2002—2007 — режисер Івано-Франківського музично-драматичного театру.

Нині — викладач кафедри театрального мистецтва Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету.

  • Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського)
  • Лукаш («Лісова пісня» Лесі Українки),
  • Глумов («На всякого мудреця доволі простоти» О. Островського),
  • Панас («Наймичка» І. Карпенка-Карого),
  • Дон Карлос («Дон Карлос»),
  • Подкольосін («Одруження» М. Гоголя),
  • Яґо («Отелло» В. Шекспіра) та інші.

Постановки вистав

[ред. | ред. код]
  • «Пізня любов» О. Островського,
  • «Одруження» М. Гоголя (1982),
  • «Господа Головльови» за М. Салтиковим-Щедріним (1987),
  • «Закохана витівниця» Лопе де Веги (1987),
  • «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською (1993),
  • «Мачуха» за О. де Бальзаком,
  • «Терпкий аромат трояндової ночі» А. Кассона,
  • «Молода хазяйка Нізкавуорі» Х. Вуолійокі,
  • «Фатальна ніч» за А. Крісті,
  • «Кайдашева сім'я» за І. Нечуєм-Левицьким (1999),
  • «Солодкий гріх любові» за І. Франком,
  • «Перед потопом» В. Босовича (2000, 2002),
  • «Куплена наречена» М. Кропивницького (2003),
  • «Моделі сезону» Г. Рябкіна (2004).

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • лауреат вітчизняних і міжнародних фестивалів: «За найкращу режисуру», «За найкращий акторський ансамбль», «За найкращу чоловічу роль», «За найкращу сценографію», «За найкраще пластичне вирішення» тощо.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Гарбузюк М. Ностальгія за «Кайдашевою…» // Просценіум. Л., 2002. — № 1(2).

Посилання

[ред. | ред. код]