Гімназія в Мостарі
Гімназія в Мостарі | |
Дата створення / заснування | 1893 і 1902 |
---|---|
Країна | Боснія і Герцеговина |
Адміністративна одиниця | Мостар |
Архітектурний стиль | неомавританський стиль |
Офіційний сайт | |
Гімназія в Мостарі у Вікісховищі |
43°20′34.700000100001″ пн. ш. 17°48′26.220000100003″ сх. д. / 43.34297° пн. ш. 17.80728° сх. д.
Гімназія в Мостарі (Інша назва - Велика королівська гімназія)(1898 -1902 рр) - громадська будівля, зведена відповідно до всіх тодішніх європейських стандартів житлового будівництва, з мальовничим оздобленням фасаду в неомавританському стилі.
Гімназія в Мостарі була побудована за проектом архітектора Франка Блажека в 1902 році. Будівництво тривало чотири роки: з 1898 до 1902рр. Споруда зведена в неомавританському стилі, найбільш представленому історичному архітектурному стилі в Боснії та Герцеговині під час австро-угорського правління. [1] Будівництво було частиною програмної політики, яку проводила австро-угорська влада в Боснії та Герцеговині. Споруда виділяється серед інших зразків архітектури, займаючи чільне місце на тоді ще зовсім не забудованій громадській території. Була побудована відповідно до нових правил, прийнятих у 1893 році, які, серед іншого, вимагали:
- Будівельного дозволу на будівництво, що вилучило підготовлених вітчизняних майстрів із конкурсу на реалізацію проектів. Наймали архітекторів з різних куточків Монархії або місцевих експертів, які виросли разом з ними.
- Заборону на використання легкозаймистих матеріалів, яка увійшла до протипожежних норм через шкоду, заподіяну пожежею в Сараєво в 1879 році. Будівництво призвело до майже повної розриву з традиційними техніками та матеріалами.
Гімназія вважається найбільш представницькою громадською будівлею, зведеною в Мостарі за часів австро-угорського правління.
- Ібрагім Крзовіч - Архітектура модерну в Боснії та Герцеговині “, Культурна спадщина, Сараєво
- ↑ Sanja Zadro MOSTARSKA ARHITEKTURA OD 1850. DO DRUGOGA SVJETSKOG RATA -DOKTORSKI RAD (PDF). Sveučilište u Zagrebu - Filozofski fakultet, 2017. Процитовано 13. 9. 2016.