Гірчак (гриб)
| Гірчак | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
Гірчак (Tylopilus felleus (Bull. ex Fr.) Karst., Boletus felleus Bull. ex Fr.) — неїстівний гриб родини болетових. Схожий на Білий гриб, тільки у гірчака рожеві спори, ніжка темніша і м'якуш гіркий. Існує різновидність цього гриба з приємним на смак м'якушем — гірчак жовтуватий (F. felleus var. alutarius Fr.), який росте на лісових галявинах, відрізняється від гірчака світлішою шапинкою і майже гладенькою ніжкою.
Будова[ред. | ред. код]
Шапинка 5—10(15) см у діаметрі, напівкуляста, згодом опукло- або подушкоподібнорозпростерта, буро- або оливково-коричнева, іноді з слабким червонуватим відтінком, дуже тонковолокнисто-повстиста, з часом гола, суха, у вологу погоду клейкувата. Шкірка не знімається. Пори спочатку білі, згодом рожевіють, брудно- або буро-рожеві, іноді лілувато-рожеві, пізніше рожево-коричневі. Спори рожевуваті, 10—15(18) Х 3(45) мкм. Ніжка 5—10(16) Х 2—4(5) см, щільна, жовтувато-коричнювата, з чіткою чорною сіткою. М'якуш білий, при розрізуванні на повітрі рожевіє, дуже гіркий, з приємним запахом.
Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]
В Україні поширений на Поліссі та в Лісостепу. Росте у хвойних лісах у червні — жовтні.
Практичне використання[ред. | ред. код]
Неїстівний гриб[1], але і не отруйний, містить лікарські речовини. Дуже подібний до білого гриба, від якого відрізняється гірким смаком м'якуша, рожевуватими порами та наявністю чорної сітки на ніжці. Можна зіпсувати страву з білих грибів, якщо серед них потрапить хоч один гірчак.[2] Втім, цілком може споживатися тими, кого не сильно турбує гіркий смак[1]. Існує різновидність цього гриба з приємним на смак м'якушем — гірчак жовтуватий (F. felleus var. alutarius Fr.), який росте на лісових галявинах, відрізняється від гірчака світлішою шапинкою і майже гладенькою ніжкою.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Gminder, Andreas; Böhning, Tanja (2014). Welcher Pilz ist das? [über 450 Pilzarten aus ganz Europa kennenlernen und sicher bestimmen] (вид. [2. Aufl.]). Stuttgart. ISBN 978-3-440-13748-2. OCLC 864667337.
- ↑ E. Lawrence, S. Harniess Mushroom and other fungi. Identification guides British & European. // Flame tree publishing. London, 2007—384 p. — P. 136
Джерела[ред. | ред. код]
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 166–167.
