Джемелінський Віталій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Джемелінський Віталій Васильович
Народився5 серпня 1937(1937-08-05) (87 років)
СРСР
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
Alma materНТУУ «КПІ»
ГалузьТехнологія машинобудування
ЗакладНТУУ «КПІ»
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньКандидат технічних наук
Науковий керівникКовальченко М.С
ПартіяКПРС

Джемелі́нський Віта́лій Васи́льович (5 серпня 1937, СРСР) — радянський та український вчений у галузі технології машинобудування, кандидат технічних наук, професор. Науковий напрямок — фінішна обробка деталей без жорсткого кінематичного зв'язку. Автор понад 115 опублікованих наукових праць, зокрема, 2 навчальних посібників з грифом Міносвіти, довідник, 4 монографій, 19 патентів та винаходів. Голова підкомісії з технології конструкційних матеріалів НМК Міносвіти України, директор НДЦ фінішних технологій «Квалітет».

Життєпис

[ред. | ред. код]

У 1964 році Віталій Джемелінський закінчив з відзнакою механіко-машинобудівний факультет Київського політеху за спеціальністю інженер-педагог і практично одразу перейшов на партійну роботу. Заочно навчався в аспірантурі, а в 1970 році захистив кандидатську дисертацію під керівництвом Михайла Ковальченка і незабаром очолив відділ науки та навчальних закладів Київського міськкому та обкому Компартії України. Саме завдяки його зусиллям в той час було реалізовано сім регіональних комплексних науково-технічних програм, що сприяли просуванню на виробництво наукових розробок вчених АН УРСР, вищих навчальних закладів та галузевих НДІ. З 1974 року Віталій Джемелінський — доцент кафедри технології конструкційних матеріалів та матеріалознавства за сумісництвом. У 1984 році він перейшов на роботу в КПІ, де обійняв посаду проректора з навчально-виховної роботи, а у 19871990 роках очолив Міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації з нових напрямів розвитку техніки і технології.

Розквіт професійної діяльності Віталія Джемелінського припав на період вагомих здобутків інституту радянської доби та розбудову освіти України часів незалежності. З 1990 року він працював на кафедрі ЛТКМ НТУУ «КПІ» та очолював НДЦ «Квалітет». Під його керівництвом було розроблено і впроваджено нові енергозберігаючі екологічно чисті технологічні процеси механізованої фінішної обробки виробів із металів і полімерних матеріалів. Крім того, з початку 1990-их він долучався до роботи Науково-методичної комісії з інженерного матеріалознавства Міносвіти і науки України, був член редколегії Всеукраїнського науково-технічного журналу «Вібрації в техніці та технології»[1]. У 1995 році Віталій Васильович отримав звання професора. Має іменні урядові нагороди, удостоєний почесного звання «Заслужений викладач КПІ».

Праці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вібрації в техніці та технології. Редакційна колегія. Наукова періодика України. Процитовано 24 червня 2013.[недоступне посилання з липня 2019]

Посилання

[ред. | ред. код]
Інтерв'ю