Перегляд вихідного коду сторінки Диканька

{{Селище України
| назва              = Диканька
| герб               = Dykanka gerb.png
| опис герба         = Герб Диканьки
| прапор             = Dykanka prapor.png
| опис прапора       = Прапор Диканьки
| область            = [[Полтавська область]]
| район              = [[Полтавський район]]
| громада               = [[Диканська селищна громада]]
| код КОАТУУ         = 5321055100
| облікова картка    = [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=01.12.2011&rf7571=25048 Диканька]
| Офіційний сайт     = http://dykanka.rada.org.ua
| зображення          = Диканька. Краєвид з церквою Св. Трійці.jpg
| засноване          =
| перша згадка       = [[1658]]
| населення          = {{зменшення}} 7 427 <small>(01.01.2022)</small><ref>http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf</ref>
| площа              = 10,77
| статус = 2024
| магдебурзьке право =
| агломерація        =
| щільність          = 786,55
| поштовий індекс    = 38500—38502
| телефонний код     = 5351
| висота             = 150–160
| станція            = [[Полтава-Київська]]
| відстань           = 26
| фізична р          =
| залізниця р        =
| автошлях р         =
| фізична о          =
| залізниця о        =
| автошлях о         = 29,2
| адреса             = 38500, Україна, Полтавська обл., Полтавський р-н, селище Диканька, вул. Незалежності, буд. 66
| голова             = Давиденко Сергій Олексійович
}}

'''Дика́нька'''&nbsp;— [[селище]] в Україні, у [[Полтавський район|Полтавському районі]] [[Полтавська область|Полтавської області]]. Є адміністративним центром [[Диканська селищна громада|Диканської селищної громади]].

Селище міського типу (з 1957). Постановою [[Кабінет Міністрів України|Кабітету Міністрів України]] Диканька внесена до [[Список історичних населених місць України|Списку історичних населених місць України]]<ref>{{Cite web |url=http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-п |title=Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р. |accessdate=14 червня 2022 |archive-date=29 грудня 2012 |archive-url=https://archive.today/20121229130729/zakon2.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-п }}</ref>.

Прославлена [[Гоголь Микола Васильович|Миколою Гоголем]] у книзі  «[[Вечори на хуторі біля Диканьки]]». Відома також завдяки іншим важливим історичним подіям.

== Географічне розташування ==
Селище міського типу ''Диканька'' розташоване за 29&nbsp;км від [[Полтава|обласного центру]] (автошлях {{Автошлях Н|12}}) та залізничної станції [[Полтава-Південна]], між річками [[Ворскла]] та [[Кратова Говтва (річка)|Кратова Говтва]] (~ 3 км). На відстані 1,5&nbsp;км розташоване велике село [[Великі Будища (Полтавський район)|Великі Будища]].

На території селища кілька невеликих ставків. Поруч проходять автомобільні дороги ({{Автошлях Н|12}}) та {{Автошлях Т|1721}}.

== Історія ==

=== Походження назви ===
Назву пов'язують з прізвищем Дикань, яке мав чоловік, що першим оселився в цій місцині. Таке прізвище донині дуже поширене в окрузі. Як, спираючись на історичні документи, припускав [[Кривошея Володимир Володимирович|В. Кривошея]] ним був козак Яхно Диканенко (1649)<ref>Кривошея В.В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том І та II. — Ч.: «Десна Поліграф», 2014 (с.265)</ref>.

За народницько-поетичною версією [[Загребельний Павло Архипович|П. Загребельного]] походить з наявності тут колись густих лісових масивів, що видавалися дикими, і де було чимало диких свиней, що їх у той час звали «дики»<ref>див. [[Загребельний Павло Архипович|Павло Загребельний]] [[Диво (роман)|«Диво»]]</ref>.

В.&nbsp;Н.&nbsp;Жук, на підставі своїх досліджень, вважає, що «Дикань» похідне від тюркського «декхан»&nbsp;— «землероб», оскільки у [[XV століття|XV]] столітті ці землі дісталися татарському мурзі Лексаді Мансурксановичу&nbsp;— майбутньому князеві [[Глинські|Олександру Глинському]]<ref>Жук В. Н., Булава&nbsp;Л.&nbsp;М. Про походження географічних назв Полтавщини (закінчення, початок в №&nbsp;7)&nbsp;— [[Постметодика]]‚ №&nbsp;2(9)‚ 1995, с.46-49</ref>

=== Давні часи ===
У межах сучасної Диканьки у різний час були виявлені сліди кількох поселень доби бронзи - ранньомодерного часу <ref>Жук В.&nbsp;Н.&nbsp;Диканька. Історико-краєзнавчий нарис.— Харків: Прапор, 1973.— С. 3.</ref>.

=== Перша літописна згадка ===
Точна дата заснування першого поселення залишається невідомою. Найдавніша згадка в літописі (щоправда, пізніших часів) датується [[1658]]. Тоді поблизу Диканьки зійшлися в герці загони полтавського [[полковник]]а [[Мартин Пушкар|Мартина Пушкаря]] та [[гетьман]]а [[Іван Виговський|Івана Виговського]]. Царською грамотою від 28 квітня 1688 року Диканьку затверджено за Василем Кочубеєм.

=== XVII–початок XX століття ===
У лісовій хащі під Диканькою до [[1602]] року існував печерний [[скит]], залишки якого збереглися донині. Це було ціле підземне містечко з 8 печер, з'єднаних розгалуженими ходами з системою життєзабезпечення.

Неподалік від Диканьки народився близько [[1623]] року [[Іван Брюховецький]], Гетьман [[Лівобережна Україна|Лівобережної України]] у [[1663]]–[[1668]] роках<ref name="Полтавіка-1">[[Полтавіка. Полтавська енциклопедія|Полтавіка&nbsp;— Полтавська енциклопедія]]. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.—С. 76</ref><ref>[http://www.stiks.kiev.ua/dovidnyk/B_005.htm Видавництво історичних книг «Стікс». Брюховецький Іван Мартинович]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.

Від [[1660]] Диканька входила до складу Будиської (Будянської, Великобудищанської) сотні [[Полтавський полк|Полтавського полку]] [[Гетьманщина|Гетьманщини]]. 

Після укладення [[Московські статті (1665)|«Московських статей»]] й отримання звання ''російського боярина'' {1665 p.), Іван Брюховецький допустив посилення політичної влади й економічного впливу царського уряду на Лівобережній Україні, через що й втратив популярність серед старшини, козацтва, міщан і селян. П. Дорошенко, що обіцяв старшині всіляку підтримку, схилив її на свій бік. Правобережне козацьке військо, очолене П. Дорошенком, у травні 1668 року переправилося через Дніпро і рушило у напрямку Полтави. До нього приєднувалися загони лівобережних козаків, селян і міщан. Військо отаборилося поблизу Опішні. Звідти, через якийсь час, П. Дорошенко з генеральною старшиною у супроводі тисячі козаків попрямував до Диканьки, де стояв табір лівобережного козацького війська. Ще до його прибуття 18 червня 1668 року там вибухнуло повстання козаків проти І. Брюховецького: його звинуватили у зловживанні владою й тут же скарали на горло <ref>В. В. Панашенко, О. В. Русіна, Г. Я. Сергієнко, В. О. Щербак. Відповіді на запитання читачів «Українського історичного журналу».— Український історичний журнал, 1990, № 9.— С. 139.</ref>.

[[1687]] за універсалом гетьмана [[Іван Самойлович|Івана Самойловича]] передана у власність
[[Генеральний писар|генеральному писареві]] [[Кочубей Василій Леонтійович|Василю Кочубею]]. За його життя в Диканьці жив і працював літописець [[Самійло Величко]].

За переписами 1719 та 1732 Диканька входила до [[Полтавська 1-ша сотня|Першої полкової сотні]] [[Полтавський полк|Полтавського полку]]<ref>Горобець&nbsp;В.&nbsp;М. Структура врядування та соціальне дисциплінування в південних полках Гетьманату (за матеріалами ревізій Полтавського полку 1719, 1921 і 1732&nbsp;рр.).— Український історичний журнал, 2008, №&nbsp;44, с. 49-68.</ref>.

У 1725 році у Диканці народився майбутній [[Генеральний обозний]] [[Глухівський період в історії Гетьманщини|Глухівського періоду в історії України]] [[Кочубей Семен Васильович|Семен Васильович Кочубей]] (1725—1779).

У церквах та будинках маєтку Кочубеїв були ікони та портрети створені у середині 18 ст. українським маляром з-під Полтави [[Петрашів Петро Васильович|Павлом Петрашівим]].

На час перепису 1767—1769 рр у селі жило 328 сімей. З них 94 господарства не мали своєї землі.

У другій половині 18 ст. у селі Кочубеями споруджено кілька церков. З початку 19 ст. насаджувалися сади, створювалися оранжереї та ставки.

Від [[1775]]&nbsp;— у складі [[Полтавський повіт|Полтавського повіту]] [[Новоросійська губернія|Новоросійської губернії]], від [[1802]]&nbsp;— [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]] [[Російська імперія|Російської імперії]].

1801 року була відкрита перша приватна школа.

1838 року до Диканьки приїздив [[Глінка Михайло Іванович|М. Глінка]], що у той час набирав на Полтавцині співаків для Петербурзької придворної співацької капели.

За даними на [[1859]] рік у власницькому та козацькому селі мешкало 3075 осіб (1445 чоловічої статі та 1630&nbsp;— жіночої), налічувалось 542 дворових господарства, існувала православна церква, відбувався щорічний [[ярмарок]]<ref>{{ПлГ-СНМ-1862|55}}</ref>.

Під час земельної реформи 1861 року Полтавський комітет по звільненню селян працював під головуванням полтавського повітового предводителя дворянства [[Кочубей Лев Вікторович|Л.&nbsp;В.&nbsp;Кочубея]]. Переважна більшість кріпаків Кочубеїв отримали земельні наділи «за відробітки». На той час Кочубеям у Диканьці належало 3860 десятин землі.

1872 року в економії стали до ладу пивоварний та ливарний заводи, механічна майстерня із чавуноливарним, ковальським, слюсарним та столярним цехами, а через кілька років&nbsp;— також цегельний і гончарний заводи.

Наприкінці 19 ст. до Диканьки заїжджав письменник [[Гіляровський Володимир Олексійович|В.&nbsp;О.&nbsp;Гіляровський]], що подорожував по гоголівських місцях.

Станом на [[1900]] рік село було центром [[Диканська волость|Диканської волості]]<ref>{{АКПлГ-1900}}</ref>.
<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Диканька на військово-топографічній карті Полтавської губернії, 1878.jpg|border|200px]]
|[[Файл:Вулиця у Диканьці Кінець 19 ст.jpg|border|240px]]
|[[Файл:Диканські дівчата. Girls Dikan'ka..png|border|210px]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>''Диканька на військово-топографічній карті,'' <br/>
''1878 рік''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Вулиця у Диканьці Кінець [[XIX століття|19 ст.]]''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Диканські дівчата (перша і п'ята дочки'' <br/>
'' В.&nbsp;С.&nbsp;Кочубея Надія і Софія), ~1912 рік''</div>
|}
</center>

1900 року у Диканьці було 760 козацьких та селянських дворів з населенням близько 5 000 осіб, що володіли 2386 десятинами землі.

У зв'язку із селянськими заворушеннями, що були викликані спробами селян вирішити земельне питання, у березні [[1902]] року Полтавський губернатор направив до Диканьки сотню козаків Оренбурзького полку.

У 1905—1907 років у економії та на підприємствах Кочубеїв працювало близько 300 диканчан. Після страйку у листопаді 1905 року вимоги робітників та селян про підвищення платні були частково задоволені. Від 10 червня до 1 липня 1906 року відбувався страйк працівників пивоварного заводу на підтримку сільськогосподарських робітників та батраків економії. Страйк охопив навколишні села Диканської та сусідніх волостей. До Диканьки влада надіслала козаків, 1 липня було заарештовано 24 найактивніших робітників. Керував цим Полтавський віце-губернатор. Влітку 1907 року відбувся страйк наймитів у маєтку Кочубеїв.

За переписом 1910 року із 978 господарств у Диканьці 105 не мали землі. У сільській лікарні працював лікар і три фельдшери, що обслуговували Диканську та частину сіл Байрацької і Тахтаулівської волостей.

До 1917&nbsp;р. Диканькою володіли нащадки [[Кочубеї]]в.

Композиційним центром поселення була [[садиба]] Кочубеїв: [[Архітектура|ансамбль]] мав [[палац]], побудований на початку 19 століття за проектом італійського архітектора [[Джакомо Кваренгі]], тріумфальну арку, муровану церкву.

На початку 20 ст. у маєтку Кочубеїв були: палац, на той час князя [[Кочубей Віктор Сергійович|В.&nbsp;С.&nbsp;Кочубея]]; Тріумфальна арка на честь відвідин Диканьки [[Олександр I|Олександром I]] 1-го серпня 1820 року; [[Свято-Миколаївська церква (Диканька)|Миколаївська церква]] з мурованою дзвіницею; літній палац; будинок пошти; броварня; конюшні й манеж кінного заводу; розарій, парники, оранжереї; тенісний корт; каштанова алея; Пивоварські ставки.<ref>[http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=3547 Диканька. Маєток Віктора Сергійовича Кочубея. Фотоальбом старих фотографій]</ref>

У 1817 році садибу відвідав цар Олександр І, на честь цієї події з боку парадного в’їзду від дороги Полтава-Гадяч власники спорудили тріумфальну браму. З часом споруди Кочубеївської і садиби та художні цінності були пограбовані і зруйновані, зокрема в роки громадянської війни 1917 року. Архів і частина музею привезена до Полтави. До наших часів збереглися тільки залишки воріт з кам’яною табличкою — тріумфальна арка.<ref>{{Cite web|title=Як був зруйнований найбільший палац на Полтавщині - садиба Кочубеїв - poltava-future.com.ua|url=https://poltava-future.com.ua/uk/eternal-yak-buv-zrujnovanyj-najbilshyj-palacz-na-poltavshhyni-sadyba-kochubeyiv|date=2022-07-21|accessdate=2022-07-26|language=uk}}</ref>

<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Тріумфальна брама Диканька.jpg|border|190px]]
|[[Файл:Брама садиби Кочубеїв.jpg|border|210px]]
|[[Файл:The facade of the palace of the estate Kochubey Dikanka.JPG|border|210px]]
|[[Файл:Квітник у дворі палацу Кочубеїв.jpg|border|160px]]
|[[Файл:Диканька. Герб роду Кочубеїв на квітнику у дворі палацу..jpg|border|170px]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>''Тріумфальна арка. Фотографія кінця XIX&nbsp;ст.''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Брама садиби у маєтку Кочубеїв, фотографія, кінець XIX&nbsp;ст.''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Фасад палацу. Фотографія кінця XIX&nbsp;ст.''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Квітник у дворі палацу. Фотографія кінця XIX&nbsp;ст.''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Герб роду Кочубеїв на квітнику.''</div>
|}
</center>
<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Привѣтъ изъ Полтавы. №45. Дворецъ Князя В. С. Кочубея въ с. Диканькѣ.JPG|border|220px]]
|[[Файл:Диканька. Дзвінниця Миколаївської церкви.jpg|border|220px]]
|[[Файл:Пошта у маєтку Кочубея.JPG|border|220px]]
|[[Файл:Броварня.jpg|border|220px]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>''Вигляд палацу з боку ставка.''<br/>
''Фотографія кінця XIX&nbsp;ст.''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Дзвіниця Миколаївської церкви.''<br/>
''Фотографія кінця XIX&nbsp;ст.''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Пошта у маєтку Кочубея.''<br/>
''Фотографія кінця XIX&nbsp;ст.''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Броварня у маєтку Кочубеїв.''<br/>
''Фотографія кінця XIX&nbsp;ст.''</div>
|}
</center>

[[Палац]] Кочубеїв взимку 1919 року було пограбовано, спалено, а пізніше&nbsp;— зруйновано і розібрано<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/u_dikanku_yogo_priviv_gogol.html |title=Микола Босак. У Диканьку його привів Гоголь |accessdate=8 лютого 2014 |archive-date=23 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140223011804/http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/u_dikanku_yogo_priviv_gogol.html }}</ref>.
[[Файл:Диканька Руїни палацу Кочубеїв 1924.JPG|thumb|''Диканька. Руїни палацу Кочубеїв, 1924'']]

=== Часи Української революції 1917—1921 ===
За часів [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]], за законом від 2-4 березня [[1918]] про адміністративно-територіальний поділ України, входила до Землі [[Полтавщина]].

=== Часи УСРР&nbsp;— УРСР ===
[[Файл:Ріс Вільямс Альберт серед диканчан, 1924.jpg|міні|ліворуч|200пкс|''[[Альберт Ріс Вільямс]] серед диканчан, 1924'']]
Жителі Диканьки постраждали від голоду навесні 1921 року. В той же час комуністична влада організувала у Диканьці збір коштів і продуктів для голодуючих Поволжя: лише за кілька днів вересня було зібрано 60 тис. карбованців та від Диканського комітету незаможних селян 4 пуди круп і 53 пуди зерна<ref>Жук В.&nbsp;Н.&nbsp;Диканька. Історико-краєзнавчий нарис.— Харків: Прапор, 1973.— С. 22.</ref>.

Від 7 березня [[1923]] Диканька стала центром району у складі [[Полтавська округа|Полтавської округи]], утвореного із Диканської та Байрацької волостей Полтавського повіту, до яких приєднали Великобудищанську волость Зіньківського повіту. Від [[1932]] район у складі [[Харківська область|Харківської області]], від [[1937]]&nbsp;— [[Полтавська область|Полтавської області]] [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]].

==== Голодомор 1932—1933 років ====
Згідно з переписом 1926 року у Диканському районі налічувалось 58,7 тис. жителів, а за переписом 1937 року&nbsp;— 42,2 тис.<ref>[http://www.memory.gov.ua/data/upload/publication/main/ua/1090/38.pdf Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О.&nbsp;А.&nbsp;Білоусько, Ю.&nbsp;М.&nbsp;Варченко, В.&nbsp;О.&nbsp;Мокляк, Т.&nbsp;П.&nbsp;Пустовіт&nbsp;— Полтава: Оріяна, 2008.— С. 17]</ref><br/>Скільки загинуло жителів Диканьки&nbsp;— невідомо. Встановлена чисельність померлих від голоду лише 39 чоловік, а відомих імен&nbsp;— лише 31<ref>[http://www.memory.gov.ua/data/upload/publication/main/ua/1090/38.pdf Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О.&nbsp;А.&nbsp;Білоусько, Ю.&nbsp;М.&nbsp;Варченко, В.&nbsp;О.&nbsp;Мокляк, Т.&nbsp;П.&nbsp;Пустовіт&nbsp;— Полтава: Оріяна, 2008.— С. 170]</ref>.

=== Друга світова війна ===
У роки [[Німецько-радянська війна|Другої світової війни]] [[Вермахт|німецькі]] війська перебували у місті з [[4 жовтня]] [[1941]] до [[22 вересня]] [[1943]]. За цей час німці стратили 300 жителів Диканьки, 200 жителів вивезли на примусові роботи до [[Німеччина|Німеччини]]. З [[1 вересня]] [[1942]] і формально до [[22 вересня]] [[1943]] місто та однойменний район входили до складу [[Опішнянський ґебіт|Опішнянського ґебіту]].

Вже в перші місяці війни 3188 жителів Диканщини встали до лав Червоної Армії, з них 318 було добровольцями. Кілька сот евакуйованих на Схід країни були мобілізовані у 1942 році. Після визволення і до закінчення війни пішли на фронт ще понад 4000 чоловік.

До Книги Пам'яті по району занесені понад 4 тис. імен воїнів і партизан, що не повернулися з фронтів [[Німецько-радянська війна | Німецько-радянської війни]], або загинули в тилу ворога від рук німецько-нацистських карателів.

Для охорони тилу і боротьби з ворожими парашутистами, розвідниками і диверсантами, затримання дезертирів і невідомих осіб був створений районний винищувальний загін (командир Т.&nbsp;Г.&nbsp;Колодій, комісар Ю.&nbsp;П.&nbsp;Завгородній) в 200 чоловік, озброєних гвинтівками, пістолетами, рушницями, пляшками «КС»&nbsp;— з запалювальною рідиною<ref>[http://histpol.pl.ua/pages/content.php?page=7972#216 Книга Пам'яті України. Полтавська область. Том 4. Диканський, Зіньківський та Карлівський райони. Диканський район.]</ref>.
[[Файл:Диканька, 1953.jpg|міні|праворуч|250пкс|''Диканька на карті 1953 року'']]

=== Повоєнні часи ===
З початком післявоєнної відбудови три колгоспи укрупнилися в один. Починають відкриватися підприємства промисловості: Диканське лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів, меблева фабрика «Райдуга», завод продтоварів та будинок кераміки, виробнича дільниця Полтавського міськмолокозаводу, ремонтно-транспортне підприємство, друкарня, птахо-інкубаторна станція, лісництво, станція захисту рослин та інше. 

[[Селище міського типу]] від 13 квітня [[1957]] року.

В другій половині ХХ століття на території Диканьки працює середня школа, дитяча музична школа, міжшкільний виробничо-учбовий комбінат, будинок піонерів, клуб юних техніків та 4 дитсадки. До того ж тут знаходилась центральна районна лікарня з окремим дитячим, пологовим, терапевтичним, хірургічним та інфекційним відділенням і стаціонаром на 200 ліжок. 

Тут була центральна аптека, епідеміологічна станція, ветлабораторія, ветаптека та ветлікарня. Досить великий будинок культури на 600 місць та районна бібліотека з 65 тис. одиниць збірників. Відкривається Диканський історико-краєзнавчий музей і Диканська картинна галерея, будинок побуту, районний вузол зв’язку, банки, універмаг, критий ринок. Навіть з’являються заклади громадського харчування та відпочинку: 5 їдалень, 4 кафе, ресторан «Диканька», 2 готелі та лазня. Виходить газета «Трудова слава».<ref>{{Cite web|title=Як жилося у містичній Диканьці сотні років тому - ipoltavets.com|url=https://ipoltavets.com/uk/eternal-yak-zhylosya-u-mistychnij-dykanczi-sotni-rokiv-tomu|date=2022-07-15|accessdate=2022-07-21|language=uk}}</ref>

=== Від здобуття Україною незалежності ===
{{Доробити розділ|дата=січень 2014}}
[[Файл:Околиця Диканьки. Компресорна станція Управління газопроводів.JPG|thumb|міні|праворуч|250пкс|''Околиця Диканьки. Компресорна станція [[Диканське ЛВУМГ|Управління газопроводів]]'']]

== Економіка ==
У Диканці розташовані такі підприємства:

* [[Диканське ЛВУМГ|Диканське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів]]&nbsp;— структурний підрозділ [[Київтрансгаз|Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз»]], створене в 1961 році;
* Закрите акціонерне товариство «Диканський завод продтоварів „Промінь“»;
* Диканський міжгосподарський комбікормовий завод;
* Диканський завод будівельної кераміки, виробничо-комерційне підприємство ЗАТ «Цивільбуд»;
* Підприємство ТОВ «УКРОЛІЯ»;
* ТОВ «Інверт»;
* Диканський комбінат комунальних підприємств;
* Колективне науково-виробниче підприємство фірма «Факел»
* [[Укрпродснекгруп]].

== Населення ==
Графік зміни чисельності населення Диканьки починаючи від 1769 року<ref>Энциклопедическій Словарь Т-ва «Бр. А. и И. Гранатъ и К<sup>о</sup>». Седьмое, совершенно переработанное изданіе. Томъ восемнадцатый. Дарвинъ—Дороховъ.— М: Издание Т-ва «Бр. А. и И. Гранатъ и К<sup>о</sup>». Отпечатано: СПБ: Т-во «Общественная Польза».— С. 354. </ref><ref>{{Cite web |url=http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm |title=Населення міст України |accessdate=5 листопада 2011 |archive-date=21 червня 2013 |archive-url=https://www.webcitation.org/6HXCSFVni?url=http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm }}</ref><ref>Жук В.&nbsp;Н.&nbsp;Диканька. Історико-краєзнавчий нарис.— Харків: Прапор, 1973.— С. 5.</ref><ref>Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Полтавська область / Редакційна колегія тома: Буланий І. Т. (голова редколегії), Бардик Г. С. (заступник голови редколегії), Бевзо О. А., Білий П. X., Вербицька В. М., Гальчук І. Н. (відповідальний секретар редколегії), Данішев С. О., Ємець П. Н., Жук В. Н., Костюк Р. Г., Кулик Г. І., Легенький І. Ю., Момонт А. Г., Олещенко І. А., Пліш М. С, Соколовський О. X., Тарасенко О. А., Яворська Н. С. / АН УРСР. Інститут історії.– К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967.– С. 294.</ref>

<timeline>
Colors=
  id:lightgrey value:gray(0.9)
  id:darkgrey  value:gray(0.7)
  id:sfondo value:rgb(1,1,1)
  id:barra value:rgb(0.6,0.7,0.8)

ImageSize = width:700 height:300
PlotArea = left:50 bottom:50 top:30 right:30
DateFormat = x.y
Period = from:0 till:12
TimeAxis = orientation:vertical
AlignBars = justify
ScaleMajor = gridcolor:darkgrey increment:500 start:0
ScaleMinor = gridcolor:lightgrey increment:100 start:0
BackgroundColors = canvas:sfondo

BarData=

  bar:1769 text:1769
  bar:1859 text:1859
  bar:1913 text:1913
  bar:1926 text:1926
  bar:1959 text:1959
  bar:1970 text:1970
  bar:1979 text:1979
  bar:1989 text:1989
  bar:1992 text:1992
  bar:1998 text:1998
  bar:2001 text:2001
  bar:2004 text:2004
  bar:2007 text:2007
  bar:2010 text:2010

PlotData=
  color:barra width:12 align:left

  bar:1769 from:0 till: 1.509
  bar:1859 from:0 till: 3.075
  bar:1913 from:0 till: 5.447
  bar:1926 from:0 till: 4.951
  bar:1959 from:0 till: 5.552
  bar:1970 from:0 till: 6.394
  bar:1979 from:0 till: 7.916
  bar:1989 from:0 till: 8.863
  bar:1992 from:0 till: 9.100
  bar:1998 from:0 till: 8.900
  bar:2001 from:0 till: 8.506
  bar:2004 from:0 till: 8.376
  bar:2007 from:0 till: 8.188
  bar:2010 from:0 till: 7.993

PlotData=

  bar:1769 at: 1.509 fontsize:S text: 1,509 shift:(-10,5)
  bar:1859 at: 3.075 fontsize:S text: 3,075 shift:(-10,5)
  bar:1913 at: 5.447 fontsize:S text: 5,447 shift:(-10,5)
  bar:1926 at: 4.951 fontsize:S text: 4,951 shift:(-10,5)
  bar:1959 at: 5.552 fontsize:S text: 5,552 shift:(-10,5)
  bar:1970 at: 6.394 fontsize:S text: 6,394 shift:(-10,5)
  bar:1979 at: 7.916 fontsize:S text: 7,916 shift:(-10,5)
  bar:1989 at: 8.863 fontsize:S text: 8,863 shift:(-10,5)
  bar:1992 at: 9.100 fontsize:S text: 9,100 shift:(-10,5)
  bar:1998 at: 8.900 fontsize:S text: 8,900 shift:(-10,5)
  bar:2001 at: 8.506 fontsize:S text: 8,506 shift:(-10,5)
  bar:2004 at: 8.376 fontsize:S text: 8,376 shift:(-10,5)
  bar:2007 at: 8.188 fontsize:S text: 8,188 shift:(-10,5)
  bar:2010 at: 7.993 fontsize:S text: 7,993 shift:(-10,5)

TextData=
  fontsize:S pos:(5,20)
  text:тис. осіб
</timeline>

=== Мова ===
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року{{UKR-socialdata-mova-2001}}:
{| class="wikitable sortable"
!Мова
!Кількість
!Відсоток
|-
|[[Українська мова|українська]]
|8127
|95.97%
|-
|[[Російська мова|російська]]
|313
|3.70%
|-
|[[Білоруська мова|білоруська]]
|7
|0.08%
|-
|[[Вірменська мова|вірменська]]
|6
|0.07%
|-
|[[Румунська мова|румунська]]
|3
|0.04%
|-
|[[Угорська мова|угорська]]
|2
|0.02%
|-
|[[Болгарська мова|болгарська]]
|1
|0.01%
|-
|інші/не вказали
|9
|0.11%
|- class="sortbottom"
!Усього
|8468
|100%
|}

== Адміністративний устрій ==
[[Файл:Диканька. Державний історико-краєзнавчий музей ім. Д. М. Гармаша.jpg|міні|праворуч|210пкс|<small>''Державний історико-краєзнавчий музей ім. Д.&nbsp;М.&nbsp;Гармаша''</small>]]
[[Файл:Україна. Диканька. Картинна галерея ім. М.К. Башкирцевої.jpg|міні|праворуч|210пкс|<small>''Картинна галерея ім. [[Башкирцева Марія Костянтинівна|М.&nbsp;К.&nbsp;Башкирцевої]]''</small>]]

Диканька була центром колишнього [[Диканський район|Диканського району]] [[Полтавська область|Полтавської області]].

[[Диканська селищна рада|Диканській селищній раді]] підпорядковані населені пункти: смт Диканька, [[василівка (Диканська селищна громада)|с. Василівка]], [[Проні|с. Проні]], [[трояни (Диканська селищна громада)|с. Трояни]].

== Освіта та культура ==

=== Заклади освіти та культури ===
На сьогодні серед закладів освіти та культури Диканьки є:

* Диканський районний Будинок культури ім. М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя
* [[Диканський державний історико-краєзнавчий музей імені Д. М. Гармаша|Диканський державний історико-краєзнавчий музей ім. Д. М. Гармаша]] (вул. Незалежності, 68)
* Картинна галерея ім. М. К. Башкирцевої (вул. Незалежності, 72)
* Диканська гімназія ім. М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя (вул. Шкільна, 2-А)
* Диканська гімназія №&nbsp;2 (вул. Незалежності, 6-В)
* Дитячо-юнацька спортивна школа
* Спортивно-оздоровчий готельний комплекс «Диканька»
* Дитячий садок «Ромашка» (вул. Козацька, 17)
* Центральна бібліотека та Центральна бібліотечна система Диканського району<ref>{{Cite web |url=http://dik-library.narod.ru/regionpark.htm |title=Диканська Централізована Бібліотечна Система |accessdate=16 грудня 2011 |archive-date=26 серпня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110826091246/http://dik-library.narod.ru/regionpark.htm }}</ref>
[[Файл:Україна. Диканька. Місце проведення фестивалю Пісні Бузкового гаю у Ялиновому гаю.jpg|thumb|170 px|ліворуч|<small>''Місце проведення фестивалю «Пісні Бузкового гаю» у [[Ялиновий гай|Ялиновому гаю]]''</small>]]

=== Фестивалі, культурні заходи ===

У часи існування [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]] поблизу Бузкового гаю проходило щороку Свято пісні, а зараз, щороку, у травні&nbsp;— пісенний фестиваль «Пісні бузкового гаю»<ref>{{Cite web |url=http://dikanka-turism.narod.ru/sheet13.htm |title=Обласне свято «Пісні Бузкового гаю» |accessdate=10 липня 2012 |archiveurl=https://archive.today/20120710235354/dikanka-turism.narod.ru/sheet13.htm |archivedate=10 липня 2012 |deadurl=yes }}</ref>.

У вересні 2011&nbsp;р. на [[Полтавщина|Полтавщині]] пройшов Другий міжнародний фестиваль церковного дзвону «Диканські передзвони». Фестиваль традиційно пройшов у два етапи: перша частина фестивалю відбувалася 3 вересня при [[Свято-Троїцька церква (Великі Будища)|Свято-Троїцькому храмі]] села [[Великі Будища (Полтавський район)|Великі Будища]] [[Диканський район|Диканського району]], а основна частина фестивалю відбулась 4 вересня при [[Свято-Миколаївська церква (Диканька)|Свято-Миколаївському храмі]] Диканьки.<ref>{{Cite web |url=http://www.unian.net/ukr/news/news-452342.html |title=На Полтавщині — міжнародний фестиваль церковного дзвону |accessdate=21 серпня 2011 |archive-date=15 вересня 2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110915110401/http://www.unian.net/ukr/news/news-452342.html }}</ref>

== Пам'ятки ==

=== Пам'ятки архітектури ===

* Від колишнього ансамблю садиби Кочубеїв збереглася [[Тріумфальна арка (Диканька)|Тріумфальна арка]]. Побудованана у 1820&nbsp;р. на честь зустрічі і перебування царя [[Олександр I|Олександра І]] у Диканьці (автор проекту&nbsp;— академік архітектури [[Луїджі Руска]] ({{lang-it|Luigi Rusca}}), [[класицизм]]). Арку вважають єдиною пам'яткою на землях сучасної України, пов'язаною з увічненням пам'яті про війну і перемогу над вояками [[Наполеон]]а у війні 1812 року. Відреставрована 2008 року

* [[Свято-Миколаївська церква (Диканька)|Миколаївська церква]]. Опис церкви 1912 року засвідчує, що перша дерев'яна церква в ім'я Св. Миколая із дерев'яною дзвіницею була споруджена з благословіння Чернігівського архієпископа [[Лазар (Баранович)|Лазаря Барановича]], отже можна припустити, що її будували між 1657 і 1684 роками. За іншою версією вона побудована була Л.&nbsp;А.&nbsp;Кочубеєм 1722, закрита 1754. Друга дерев'яна Миколаївська церква зведена за В.&nbsp;П.&nbsp;Кочубея 1751 (чи 1754?) і проіснувала до 1794 (можливо до 1797). Мурована церква побудована П.&nbsp;В.&nbsp;Кочубеєм на території родового маєтку на місці колишньої дерев'яної (1794—1797)<ref>[[Полтавіка. Полтавська енциклопедія|Полтавіка&nbsp;— Полтавська енциклопедія]]. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— С. 200—202.</ref>. Проект церкви пов'язують із творами [[архітектор]]а М.&nbsp;О.&nbsp;Львова, де той вперше використав систему подвійної бані: широкої ззовні і меншої внутрішньої. Церква мала [[іконостас]] із різьбленого дуба.

<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Dykanka. Arc de Triomphe. The author of the project - the academician of architecture Luigi Rusca (1820)..jpg|border|200px]]
|[[Файл:Диканька. Миколаївська церква. 1794 р.jpg|border|215px]]
|[[Файл:Диканька. Дзвіниця Миколаївської церкви. 1810 р.jpg|border|190px]]
|[[Файл:Дзвiниця Миколаївської церкви 2.jpg|border|160px]]
|[[Файл:Троїцька церква к.18ст., м.Диканька, Полтавська обл..JPG|border|120px]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>''Тріумфальні ворота. Автор проекту&nbsp;—''<br/>
''академік архітектури Луїджі Руска.''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Церква в ім'я Св. Миколая, на 2008 рік.'' <br/>
''Архітектор М.&nbsp;О.&nbsp;Львов''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Дзвіниця Миколаївської ''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''церкви.''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Церква на честь Святої Трійці'' <br/>''(на 2008). Архітектор М.&nbsp;О.&nbsp;Львов (?)''</div>
|}
</center>

* [[Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (Диканька)|Дзвіницю при Миколаївській церкві]] було побудовано із матеріалів розібраної церкви Різдва Пресвятої Богородиці за проектом вище згаданого архітектора Луїджі Руска. Її будівництво розтяглося і тривало у 1810—1827 роках.

* [[Свято-Троїцька церква (Диканька)|Церква Св. Трійці]], побудована у 1780&nbsp;р. у стилі пізнього [[бароко]], хрещата за поземним планом (архітектор невідомий). Деякі дослідники вважають автором будівлі відомого архітектора М.&nbsp;О.&nbsp;Львова<ref>Полтавіка&nbsp;— Полтавська енциклопедія. Том 12&nbsp;— Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.</ref> Саме Троїцьку церкву пов'язують із [[письменник]]ом [[Гоголь Микола Васильович|Миколою Гоголем]]: нібито, саме тут бував коваль Вакула з повісті «[[Ніч перед Різдвом]]». У цій же церкві [[1908]] року настоятель отець Костянтин, батько [[Королів Василь Костянтинович|Василя Короліва]] Королів Костянтин Іванович ({{lang-ru|Корольов}}), обвінчав [[Діхтяр Олекса Іванович|Олексу Діхтяра]] і Варвару Корольову (написання прізвища було саме таке&nbsp;— на російський зразок), що була двоюрідною сестрою Василя.

=== Пам'ятки природи ===

Як ніякий інший край області, багата Диканська земля природою<ref>{{Cite web |url=http://www.eco-poltava.gov.ua/pzfduc.htm |title=Диканський район. Території та об'єкти природно-заповідного фонду місцевого значення |accessdate=22 грудня 2011 |archive-date=14 грудня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20171214231321/http://www.eco-poltava.gov.ua/pzfduc.htm }}</ref>. Це й призвело до створення [[Регіональний ландшафтний парк «Диканський»|Регіонального ландшафтного парку «Диканський»]] (площею 11945 га).

* При самісінькому в'їзді до райцентру, вздовж старої дороги на [[Полтава|Полтаву]], є кілька [[Кочубеївські дуби|дубів-велетнів]], що охороняються як пам'ятки природи<ref>{{Cite web |url=http://7chudes.in.ua/content/kochubeivski-dubi-poltavshchina |title=Кочубеївські дуби |accessdate=11 грудня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20111211043457/http://7chudes.in.ua/content/kochubeivski-dubi-poltavshchina |archivedate=11 грудня 2011 |deadurl=yes }}</ref>. Їм уже не одна сотня років. [[Пушкін Олександр Сергійович|Олександр Пушкін]] згадував їх у [[Полтава (поема)|поемі «Полтава»]].
* Поруч із Диканькою розташована комплексна [[пам'ятка природи]] загальнодержавного значення&nbsp;— [[Парасоцький ліс|Парасоцьке урочище]].
* [[Бузковий гай|Бузковий]] та [[Ялиновий гай|Ялиновий гаї]].

* [[Бузковий гай]] є унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва. Створений він на початку 19 ст. у кар'єрі площею 2 га, з якого брали глину для цегельного заводу Кочубея. Після закриття заводу тут був насаджений бузок, облаштовано алеї та альтанки.

<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Дуби часів Мазепі та Пушкіна SYD005.jpg|border|160px]]
|[[Файл:Україна. Диканька. Ялиновий гай.jpg|border|350px]]
|[[Файл:Lilac Grove in Dykańka.jpg|border|240px]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>''Дуби часів Мазепи та Пушкіна''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Ялиновий гай ''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Бузковий гай ''</div>
|}
</center>
<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
|-
|[[Файл:Парасоцький ліс 2.jpg|border|370px]]
|[[Файл:Диканька. Парк Кочубеївський. Березовий сквер.JPG|border|235 пкс]]
|-
|<div style='text-align: center;'><small>''Парасоцьке урочище''</div>
|<div style='text-align: center;'><small>''Парк Кочубеївський. Березовий сквер''</div>
|}
</center>
До складу регіонального ландшафтного парку «Диканський» входять 7 [[Природоохоронна територія|природоохоронних]] об'єктів, розташованих недалеко від Диканьки:
* [[Фесенкові Горби]]&nbsp;— загальнозоологічний [[заказник]], біля с. [[Писарівщина (Полтавський район)|Писарівщина]];
* [[Ялиновий гай]]&nbsp;— ботанічна [[пам'ятка природи]], у смт Диканька;
* [[Бузковий гай]]&nbsp;— ботанічна пам'ятка природи, у смт Диканька;
* [[Кочубеївські дуби]]&nbsp;— пам'ятка природи вікових дерев, біля смт Диканька;
* [[Писарівщанський парк]]&nbsp;— пам'ятка садово-паркового мистецтва, біля с. Писарівщина;
* [[Відслонення пісковиків (Брусія)|Відслонення пісковиків]]&nbsp;— геологічна пам'ятка природи, у с. [[Михайлівка (Диканська селищна громада)|Михайлівка]] ([[Брусія]]);
* [[Парасоцький ліс]]&nbsp;— ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення, поблизу с. Михайлівка.

У Диканьці створений Парк Кочубеївський, на території якого розташовані Бузковий та Ялиновий гаї, Пивоварські ставки, Кочубеєвські дуби, Березовий гай, посаджений до десятиріччя створення Регіонального ландшафтного парку «Диканський».

== Диканька у мистецтві ==

Ось що писав про Диканьку [[Пойдеменко Микола Костович|Микола Пойдеменко]]:

{{text|[[Пушкін Олександр Сергійович|Олександр Пушкін]]:

{{text|
Цветет в Диканьке древний ряд<br/>
Дубов, друзьями насажденных, <br/>
Они о праотцах казненных <br/>
Доныне внукам говорят.}}

Документальний фільм «Диканька» режисера [[Лаптій Андрій Трохимович|А.&nbsp;Т.&nbsp;Лаптія]] був знятий до 50-річчя утворення СРСР.

== Особистості ==

===== У Диканьці жили і працювали =====
* [[Кочубей Василій Леонтійович|Кочубей Василь]]&nbsp;— державний діяч мазепинської доби.
* [[Самійло Величко]]&nbsp;— літописець
* [[Докучаєв Василь Васильович|Василь Докучаєв]]&nbsp;— вчений-ґрунтознавець
* [[Ізмаїльський Олександр Олексійович|Олександр Ізмаїльський]]&nbsp;— вчений-агроном
* [[Вітвицький Микола Михайлович|Вітвицький Микола]] (1780—1853)&nbsp;— знаний бджоляр, винахідник багатоповерхового дзвоноподібного вулика, пасічник (із 1847) князя Кочубея (майже 4 000 вуликів). Був похований на цвинтарі біля Миколаївської церкви у Диканьці.
* [[Діхтяр Олекса Іванович|Олекса Діхтяр]]&nbsp;— письменник.
* [[Дроб'язко Іван Григорович]] (1894—1972)&nbsp;— український майстер художнього різьблення, похований у Диканьці.
* [[Головко Андрій Васильович|Головко Андрій]]&nbsp;— письменник
* [[Капельгородський Пилип Йосипович|Капельгородський Пилип]]&nbsp;— письменник
* [[Мороховець Тимофій Леонідович|Тимофій Мороховець]]&nbsp;— письменник, музикант та культреггер
* [[Воронянський Юхим Іванович]]&nbsp;— педагог і організатор педагогічної справи
* [[Ільченко Леонід Харитонович]]&nbsp;— художник-гравер, скульптор, Почесний громадянин Диканьки (1973), Заслужений майстер народної творчості України (1993).
* [[Подолян Микола Петрович]]&nbsp;— український поет, публіцист, журналіст.

===== У Диканьці народилися =====
* [[Зубченко Олександр Миколайович]] (1990—2017)&nbsp;— вояк Української добровольчої армії, учасник російсько-української війни.
* [[Кочубей Віктор Павлович]]&nbsp;— дипломат та державний діяч Російської імперії, міністр внутрішніх справ, граф (із 1799), князь (із 1831).
* [[Булава Леонід Миколайович]] — український краєзнавець, географ.
* [[Нелюба Анатолій Миколайович]]&nbsp;— учений-мовознавець, доктор філологічних наук (2008).
* [[Стешенко Микола Володимирович]]&nbsp;— український [[Астрофізика|астрофізик]], [[академік]] [[Національна академія наук України|Національної академії наук України]] (1997), [[член-кореспондент]] [[Російська академія наук|Російської академії наук]], [[заслужений діяч науки і техніки України]], [[директор]] [[Кримська астрофізична обсерваторія|Науково-дослідного інституту «Кримська астрофізична обсерваторія»]] (впродовж 1987—2005&nbsp;рр.)
* [[Щербань Олександр Назарович|Олександр Щербань]]&nbsp;— український вчений у галузі гірничої теплофізики й організатор науки, дійсний член АН УРСР (із 1957), Заслужений діяч науки і техніки УРСР (із 1966), Лауреат Державної премії СРСР (1969), депутат Верховної Ради УРСР (1962).

===== До Диканьки навідувались =====
* [[Гоголь Микола Васильович|Гоголь Микола]] (1809—1852)&nbsp;— російськомовний прозаїк, драматург, поет, історик, фольклорист Російської імперії українського походження.
* Його мати, Марія Іванівна (1791—1868), уроджена Косяровська, по чоловіку Гоголь-Яновська.
* [[Котляревський Іван Петрович|Котляревський Іван]] (1769—1838)&nbsp;— український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч.
* [[Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович|Григорій Квітка-Основ'яненко]] (1778—1843)&nbsp;— український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч.
* [[Щепкін Михайло Семенович|Щепкін Михайло]] (1788—1863)&nbsp;— визначний актор української та російської сцени, у 1813—1821 pp.&nbsp;— актор полтавського театру, що керувався І. Котляревським.
* [[Глінка Михайло Іванович|Глінка Михайло]] (1804—1857)&nbsp;— російський композитор, основоположник російської композиторської школи.
* [[Бородай Харитон Архипович|Бородай Харитон]]&nbsp;— український поет, журналіст. Літературний псевдонім&nbsp;— Ярема Байрак.
* [[Королів Василь Костянтинович|Василь Королів-Старий]] (1879—1943)&nbsp;— український громадський діяч, письменник, видавець і художник, один із засновників [[Українська Центральна Рада|Української Центральної ради]].
* [[Альберт Ріс Вільямс]] ({{lang-en|Albert Rhys Williams}})&nbsp;— відомий американський публіцист та журналіст.
* [[Кішінець Юрій Миколайович]]&nbsp;— лауреат [[Премія імені Панаса Мирного|Полтавської обласної премії імені Панаса Мирного]] (2009) за благодійну діяльність: здійснення спонсорських проектів у галузі освіти, допомогу у лікуванні тяжкохворих, реставрування Тріумфальної арки у Диканьці.
* [[Лавро Костянтин Тихонович|Кость Лавро]]&nbsp;— український книжковий графік, відомий оформленням книг видавництва [[А-ба-ба-га-ла-ма-га]].

====== Галерея ======
{{center|<gallery perrow="4" widths="220" heights="170">
Файл:Dykanka Szewczenku IMG 6033 53-210-0007.JPG|''Пам'ятник Т.Г.Шевченку''
Файл:Пам'ятник М.В.Гоголю, Диканька 1.jpg|''Пам'ятник Миколі Гоголю''
Файл:Dykanka pam trudovoi slavy IMG 6028 53-210-0033.JPG|[[Парова машина (Диканька)|Локомобіль]]
Файл:Dykanka Katiushi IMG 6036 53-210-0030.JPG
Файл:Dykanka fascism victim IMG 6024 53-210-0028.JPG
Файл:Пам’ятник-погруддя двічі Герою Соціалістичної Праці І.І.Кухарю.jpg|''Пам’ятник-погруддя двічі Герою Соціалістичної Праці І.І.Кухарю''
Файл:Диканька. Вхід до Кочубеївського парку.jpg|''Вхід до Кочубеївського парку''
Файл:Диканька. Автостанція.JPG|''Автостанція''
Файл:Панорама Диканьки.JPG|''Площа перед автостанцією (кругова панорама)''
Файл:Диканька. Краєвид з церквою Св. Трійці.jpg|''Краєвид з церквою Св. Трійці''
Файл:Україна. Диканька. Парк Кочубеївський. Пивоварський ставок.JPG|''Парк Кочубеївський. Пивоварський ставок''
Файл:Dykanka Lenina Str. Monument of T.Shevchenko 02 (YDS 1344).jpg|посилання=|''Пам'ятник Тарасу Шевченку''
</gallery>}}

== Див. також ==
* На честь населеного пункту названо астероїд [[2922 Диканька]].
* [[Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Полтавська область)|Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Полтавська область]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела та література ==
* ''О.&nbsp;Г.&nbsp;Бажан''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dykanka Диканька] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160617081618/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dykanka |date=17 червня 2016 }} // {{ЕІУ|2|380}}
* ''В.&nbsp;П.&nbsp;Скорик''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=24250 Диканька] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160624023328/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=24250 |date=24 червня 2016 }} // {{ЕСУ}}
* Диканька // [[Географічна енциклопедія України]].&nbsp;— Т. 1.&nbsp;— К., 1989.&nbsp;— С. 321.
* ''[[Жук Віра Никанорівна|Жук В. Н.]]'' Диканька: Історико-краєзнавчий нарис.&nbsp;— Харків: Прапор, 1973.— 56 с.
* Полтавщина. Енциклопедичний довідник. За редакцією А.&nbsp;В.&nbsp;Кудрицького.&nbsp;— К., 1992.— 1024 с., з іл.
* ''Ханко&nbsp;О.&nbsp;В''. Дрібна керамічна пластика XVII-ХІХ ст. із Диканьки та інших гончарських центрів Поворскля // [[Археологічний літопис Лівобережної України]].&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;1-2 (3-4).&nbsp;— С. 170—171.
* Полтава. Історичний нарис.&nbsp;— Полтава: Полтавський літератор, 1999.&nbsp;— 280 с, іл. + 24 с. вкл. ISBN 966-7462-22-6.
* [[Полтавіка. Полтавська енциклопедія|Полтавіка&nbsp;— Полтавська енциклопедія]]. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.— 760 с.
* ''Щербань Т.'' Теорії, затребувані практикою. До 100-річчя від дня народження академіка О.&nbsp;Н.&nbsp;Щербаня.- Вісник НАН України, 2006, №&nbsp;3, с. 92-98.
* [http://www.memory.gov.ua/data/upload/publication/main/ua/1090/38.pdf Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О.&nbsp;А.&nbsp;Білоусько, Ю.&nbsp;М.&nbsp;Варченко, В.&nbsp;О.&nbsp;Мокляк, Т.&nbsp;П.&nbsp;Пустовіт&nbsp;— Полтава: Оріяна, 2008.— 1200 с., іл. ISBN 978-966-8250-50-7]
* [http://ntsh.org/sites/default/files/tom49_doneck.pdf Віталій Орловський. '''Диканька.''' С. 35. / Віталій Орловський НАРИСИ ІСТОРІЇ ПОСЕЛЕНЬ ПОЛТАВЩИНИ ТА ЧЕРКАЩИНИ. У книзі: ДОНЕЦЬКИЙ ВІСНИК НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА. – Т. 49. – ДОНЕЦЬК-МАРІУПОЛЬ-ХАРКІВ, 2022. – 208 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220313113727/http://ntsh.org/sites/default/files/tom49_doneck.pdf |date=13 березня 2022 }}
** Диканщина: історич. нарис. — Полтава : Дивосвіт, 2013
* Щербань А. Диканька у першій половині ХХ століття. — Харків : ХДАК, 2022. — 130 с.

{{Вікіпосилання
|Портал            = 
|Портал-зображення = 
|Вікісловник       = 
|Вікіпідручник     = 
|Вікіцитати        = 
|Вікіджерела       = 
|Віківиди          = 
|Вікіновини        = 
|Вікісховище       = Category:Dykanka
|Метавікі          = 
|Проєкт            = 
|Родовід           = 
}}
* [https://web.archive.org/web/20130703150440/http://dikanka.org.ua/ Портал «Моя Диканька»]
* [https://web.archive.org/web/20110202203204/http://dikanka.com/ «Сайт містечка Диканька»]
* [https://web.archive.org/web/20110129041607/http://poltava-repres.narod.ru/statti.htm Терор на Полтавщині. Статті]
* [http://dik-library.narod.ru/historydikanka.htm Диканська Централізована Бібліотечна Система] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110625210634/http://dik-library.narod.ru/historydikanka.htm |date=25 червня 2011 }}
* [http://poltavahistory.inf.ua/trip_u_1.html Подорож одного дня. Диканька] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130928185301/http://poltavahistory.inf.ua/trip_u_1.html |date=28 вересня 2013 }}

{{Диканський район}}
{{Полтавський повіт}}
{{Історичні населені місця Полтавської області}}
{{Населені пункти Поворскля}}

{{Бібліоінформація}}

[[Категорія:Диканька]]
[[Категорія:Колишні смт України]]
[[Категорія:Селища Полтавської області]]
[[Категорія:Районні центри Полтавської області]]
[[Категорія:Населені пункти України, засновані 1658]]
[[Категорія:Історичні місця Поворскля]]
[[Категорія:Поворскля]]
[[Категорія:Населені пункти із статусом смт з 1957 у Полтавській області]]