Координати: 47°57′52.293600099998″ пн. ш. 36°31′4.8936000999964″ сх. д. / 47.96453° пн. ш. 36.51803° сх. д. / 47.96453; 36.51803

Дуб смерті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуб смерті
Дуб смерті у Дібрівському лісі (після підпалу, остання жива гілка, перед остаточним знищенням вандалами)
Дуб смерті у Дібрівському лісі (після підпалу, остання жива гілка, перед остаточним знищенням вандалами)
Дуб смерті у Дібрівському лісі (після підпалу, остання жива гілка, перед остаточним знищенням вандалами)
47°57′52.293600099998″ пн. ш. 36°31′4.8936000999964″ сх. д. / 47.96453° пн. ш. 36.51803° сх. д. / 47.96453; 36.51803
Країна Україна
РозташуванняСинельниківський район
Типдуб[d]
колишня сутністьd
пам'ятка природи і пам'ятка історії

Дуб смерті. Карта розташування: Україна
Дуб смерті
Дуб смерті
Дуб смерті (Україна)
Мапа

Дуб смерті — народна назва великого дуба, який ріс у Дібрівському лісі, що знаходиться в Покровському районі Дніпропетровської області. Товщина його стовбуру була до 5 метрів, радіус крони — понад 20 м. Вік дуба був близько 400 років. На сьогодні Дуба смерті вже немає.

Дуб смерті — важлива історична пам'ятка. Легенди пов'язують його з кошовим отаманом Іваном Сірком, який неподалік розгромив татарське військо. Після громадянської війни дуб почали називати «Дубом смерті», через те, що нібито на Дубі смерті махновці вішали людей, які боролися або співчували радянській владі. Але чутки про страту людей на ньому керівником селянського повстанського руху Нестором Махном офіційно не підтвердились. Натомість за спогадами місцевих старожилів, банда Петренка, котра діяла в Дібрівському лісі, розстріляла там 24 жителів села Великомихайлівка. Після знищення банди поблизу дуба було знайдено 24 могили[1].

У Дуб смерті неодноразово влучали блискавки, одна з яких розколола його навпіл. У 2002 році дуб підпалили невідомі.

Зараз на честь Нестора Махна на місці Дуба смерті встановлено пам'ятний камінь[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Тайны Дибровского леса.(рос.) Заархівовано 24 жовтня 2014 року.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ковтонюк Б. М. Легенди Дібрівського лісу. — Дніпропетровськ: Баланс-клуб, 2003. — 96 с. — ISBN 966-82-16-49-0
  • Мицик Г. Г., Процан В. О. Це — моя земля! Неповторна і єдина… — Дніпропетровськ: ТОВ «Типографія Україна», 2013. — 168 с. ISBN 978-617-7106-06-6