Едмонд Альбіус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едмонд Альбіус
фр. Edmond Albius
Народився9 серпня 1829(1829-08-09)
Сент-Сюзанн
Помер9 серпня 1880(1880-08-09) (51 рік)
Сент-Сюзанн
Країна Франція
Діяльністьпомолог
Знання мовфранцузька
Суспільний станраб

Едмонд Альбіус (фр. Edmond Albius; 9 серпня 1829, Сент-Сюзанн — 8 серпня 1880, там же) — раб з острова Реюньйон, який відкрив спосіб штучного запилення ванілі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Едмонд Альбіус народився в 1829 році на острові Реюньйон в Індійському океані біля острова Мадагаскар. Його матір'ю була служниця з міста Сент-Сюзанн, яку звали Меліс і яка померла при пологах. Батька Едмонд ніколи не бачив, але, найімовірніше, ним був раб, якого звали Памфіл[1]. Коли хлопчик трохи підріс, його власниця подарувала чорношкіру дитину своєму братові, французькому колоністу Ферреолю Бельє-Бомону (фр. Ferréol Bellier-Beaumont), в чиєму будинку Едмонд став виконувати обов'язки прислуги.

Бельє-Бомон захоплювався ботанікою і вирощував безліч різноманітних рослин в саду свого маєтку. Маленький Едмонд постійно супроводжував господаря, коли той займався садівництвом, і поступово став його улюбленцем[1]. Хлопчик виявився допитливим, тямущим, і так само як і сам Бельє-Бомон, любив спостерігати за природою[2].

Будова квітки ванілі

Крім інших рослин, в саду Бельє-Бомона росла ваніль. У той час ваніль як пряність цінувалася надзвичайно високо, тому що вирощувалася суто в Мексиці, де рослину запилювали бджоли — меліпони, що живуть тільки в Центральній Америці[3]. За межами своєї батьківщини рослина приживалася, але не давала плодів. На ліані, що росла у Бельє-Бомона, стручки теж не зав'язувалися. Але одного разу, коли він гуляв садом з дванадцятирічним Едмондом, хлопчик показав йому стручок ванілі і пояснив, що знайшов спосіб запилювати ваніль вручну. До цього Бельє-Бомон розповідав йому про те, як відбувається запилення у рослин, так що сам принцип дитині був знайомий. Заслуга ж його полягала в тому, що він звернув увагу на будову квітки ванілі, зокрема, на присутність в ній особливої ​​перегородки, ростеллуму, яка перешкоджала самозапиленню. Едмонду вдалося, використовуючи загострену бамбукову паличку, підняти її і з'єднати тичинку з маточкою[4].

Переконавшись у дієвості цього способу, Бельє-Бомон став посилати Едмонда до інших землевласників, тамтешніх рабів власному методу[5]. C цього часу, тобто з 1841 року вирощування ванілі перестало бути прерогативою мексиканців: нова культура швидко поширилася по різних країнах. Острів Реюньйон, батьківщина Едмонда, став основним експортером ванілі, що забезпечило йому небачене досі процвітання.

У 1848 році рабство на острові було скасовано, але Едмонд отримав свободу ще до офіційного скасування. Тоді ж він отримав своє прізвище — Альбіус (від лат. albus — білий). Можливо, це прізвище була покликане підкреслити його новий статус, хоча висловлювалися припущення (нічим не обґрунтовані і, більш того, спростовувані прижиттєвими портретами), що Едмонд зовсім не був чорношкірим[1]. Не виключено також, що таке прізвище було обране через білий колір квітки ванілі[5][6].

Подальша доля Едмонда склалася не дуже вдало. Він залишив маєток Білизна-Бомона і вирушив до Сен-Дені. Його колишній господар спробував домогтися для нього державної стипендії, в знак визнання його заслуг, але безрезультатно[1]. Едмонд найнявся кухарем до офіцера гарнізону, а потім і зовсім опинився у в'язниці за крадіжку [5]. Бельє-Бомону вдалося домогтися для нього дострокового звільнення. Однак відкриття Едмонда, яке збагатило острів, нічого не принесло йому самому: він помер у бідності в 1880 році[2].

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Пам'ятна стела на честь Едмонда Альбіуса на острові Реюньйон

Відкриття Едмонда Альбіуса неодноразово оскаржувалося сучасниками, які не хотіли визнавати, що острів зобов'язаний своїм процвітанням чорношкірому дванадцятирічному рабу. Однак Бельє-Бомон наполегливо відстоював і всіляко доводив його першість[1].

Визнання до Едмонда Альбіуса прийшло лише в ХХ столітті, після його смерті. На острові на його честь були споруджені бронзовий пам'ятник та пам'ятна стела[2]. Ім'я Едмонда Альбіуса носить один з коледжів острова[7]. Існує проєкт назвати його ім'ям одну зі станцій паризького метро[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Ecott, 2005.
  2. ↑ а б в La fécondation de la vanille.
  3. ↑ Н. Ручкина. Назва=Ваніль. Архівована копія // Хімія і життя. — 2011. — № 1. Архівовано з джерела 7 листопада 2016. Процитовано 2016-11-23.
  4. ↑ Одруження ванілі, 2015.
  5. ↑ а б в Lewino, 2008.
  6. ↑ Jean-Louis Saquet. {{{Заголовок}}}. — Rhetorical Ratatouille, 2012.
  7. ↑ Collège Edmond Albius. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 23 листопада 2016.
  8. ↑ Pourquoi donner le nom «Edmond Albius» à une station de métro à Paris. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 23 листопада 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едмонд_Альбіус&oldid=40743585