Реюньйон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Реюньйон
Région Réunion

Прапор Герб
Розташування Реюньйону
Столиця Сен-Дені
Офіційні мови Французька
Суверенна держава Франція Франція
Державний устрій
 - Президент Франції Еммануель Макрон
Площа
 - Загалом 2 512 км²
Населення
 - оцінка 01.01.2014[1] р. 844 994 (?)
 - перепис 1999 р. 706 300
 - Густота 336,4/км² (?)
Часовий пояс RET (UTC+4)
Домен інтернету .re

Реюньйо́н (фр. Réunion) — французький острів у групі Маскаренських островів в Індійському океані за 650 км на схід від Мадагаскару й за 180 км на південний захід від Маврикія. Володіння Франції.

Історія[ред.ред. код]

Сен-дені

Найімовірніше, першим, хто випадково відкрив острів Реюньйон, були арабські торговці. У давні часи арабські мореплавці називали цей затишний острів Діна Морґабін (Західний острів). Коли на початку XVI сторіччя португальські моряки (перші європейці, що відвідали острів) відкрили цей не заселений людьми острів у 1513, то назвали його Санта Аполлонія. У 1642 році француз Жак Проні заслав на Санта Аполлонію 12 заколотників з Мадагаскару та оголосив її володінням Франції за ухвалою Людовика XIII.

У 1649 році його перейменували на острів Бурбон, на честь французької королівської династії. Під час Французької революції 1793 року його перейменували на острів Реюньйон, ознаменувавши цим об'єднання паризької національної гвардії з революціонерами Марселя. 1801 року острів перейменували на честь Наполеона Бонапарта — Île Bonaparte. Англійці, які окупували острів 1810 року, вживали стару назву — Бурбон. Повернений Франції за ухвалою Віденського конгресу, острів лишився з цим іменем аж до остаточного повалення Бурбонів 1848 року, відколи він знову почав зватися Реюньйон.

На початку 60-х років XVII століття Франція тут заснувала колонію. На острові почали насаджувати кавові й цукрові плантації, де працювали раби, привезені кораблями зі Східної Африки. Після того як 1848 року скасували рабство, уряд Франції спроваджував сюди найманих працівників, здебільшого з Індії та Південно-Східної Азії. «Різнобарвне» населення сучасного острова походить значною мірою від цих людей. З XIX сторіччя виробництво кави поволі занепало, і звідси стали експортували головно цукрову тростину. Острів став заморським департаментом Франції в 1946, заморською областю в 1972.

Мапа острова

Територія[ред.ред. код]

Реюньйон, який сягає 65 кілометрів завдовжки й 50 кілометрів завширшки, є найбільшим з груп Маскаренських островів (до них належить Маврикій, Реюньйон та Родригес). Його площа 2512 км²; столиця Сен-Дені; рельєф: покритий лісами, гора Пітон-де-Неж (3069 м). Тут також знаходиться один із найбільших, надзвичайно активних щитових вулканів — Пітон-де-ла-Фурнез[en] (2632 м). У середині острова розташовані три вкриті зеленню кальдери, які ще називають цирками, утворені внаслідок руйнування величезного давнього вулкана. Тепер у цих місцях живуть люди. У його підпорядкуванні знаходяться п'ять незаселених островів, що заперечується Мадагаскаром.

Населення, мова, культура[ред.ред. код]

На Реюньойні живе понад 800 тис. осіб. Це нащадки африканців, індійців, китайців, французів та вихідців з Південно-Східної Азії. Приблизно 90 відсотків мешканців острова католики. Хоча офіційною мовою вважається французька, між собою люди спілкуються реюньйонською креольською мовою.

Рік Населення Рік Населення Рік Населення
1671 90 1830 101 300 1961 349 282
1696 269 1848 110 300 1967 416 525
1704 734 1849 120 900 1974 476 675
1713 1 171 1860 200 000 1982 515 814
1717 2 000 1870 212 000 1990 597 823
1724 12 550 1887 163 881 1999 706 300
1764 25 000 1897 173 192 2006 781 962
1777 35 100 1926 182 637 2011 828 581
1789 61 300 1946 241 708 2016 850 996
1826 87 100 1954 274 370

Етнічні групи[ред.ред. код]

Дідьє Роберт, Президент Регіональної ради Реюньойну

Етнічні групи включають людей європейського, африканського, малагасійського, індійського і китайського походження, а також багатьох нащадків від змішаних шлюбів.

Не відомо точно, скільки людей належить до кожної етнічної групи, тому що існує заборона на етнічні переписи у Франції, під владою якої знаходиться острів. За оцінками, білі складають приблизно чверть населення, індійці теж приблизно чверть, а люди китайського походження приблизно 3 %. Немає точних оцінок скільки людей належить до змішаної раси та людей малагасійського походження. Є також деякі люди в'єтнамського походження, хоча їх дуже мало. Люди тамільського походження і гуджараті становлять більшість індо-реюньйонців; Біхарі та люди іншого походження утворюють ще одну частину населення острова.

Серед місцевих письменників відомий Борис Гамалія (українець за батьком).

Господарство[ред.ред. код]

Виверження лави з вулкану Пітон-де-ла-Фурнез 2005 р.

Економіка Реюньйону залежить здебільшого від цукрової тростини й від виготовлення з неї патоки та рому. Виробництво: цукор, кукурудза, ваніль, тютюн, ром. Також важливу роль відіграє туризм. Економіка Реюньйон традиційно заснована на сільському господарстві. Цукрова тростина була основною культурою впродовж століття, а тепер на його частку припадає 85 % експорту. Уряд сприяє розвитку туристичної індустрії для зменшення високого рівня безробіття, який становить понад 40 % робочої сили. Розрив між багатими і бідними великий і є причиною для постійної соціальної напруги. Спалах сильних заворушень у лютому 1991 року показав серйозність соціально-економічної напруженості. Тим не менш, цей розрив зменшився за останні 15 років. У 2007 році ВВП на душу населення Реюньйону було 17146 євро (US $ 23 501). Хоча в порівнянні зі своїми сусідами країнами Африки він досить великий, це всього лише 57 % від 30 140 євро ВВП на душу населення метрополії в 2007 році. [2] Загальний обсяг ВВП острова був $ 18,8 млрд доларів у 2007 році.

Харчі[ред.ред. код]

Основні харчі — рис, м'ясо, риба, квасоля та сочевиця. Окрім цукрової тростини, тут вирощують кокосові горіхи, ліджи (китайські), папаю, ананаси, капусту, салат-латук, помідори та ваніль.

Клімат[ред.ред. код]

Реюньйон розташований вище південного тропіка, тому має тропічний та вологий клімат. Кількість опадів і температура можуть різнитися залежно від місцевості. Часто бувають циклони.[2]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та посилання[ред.ред. код]

  1. INSEE. «Estimation de population par région, sexe et grande classe d'âge — Années 1975 à 2014» XLS (фр.)
  2. Більшість інформації взято із Щорічника Свідків Єгови за 2007 рік. стор. 228, 232