Канищев Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олександр Канищев
Олександр Канищев
Олександр Канищев
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Васильович
Канищев
Народження 8 травня 1960(1960-05-08) (64 роки)
  Ленінград СРСР
Зріст 170 см
Вага 69 кг
Громадянство СРСР, Росія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби

1976—1978 		СРСР «Червоний Трикутник» (Л)
СРСР «Зеніт» (Л)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1979 СРСР «Каршибуд» ? (?)
1980—1982 СРСР «Динамо» (Л) 31 (5)
1982—1986 СРСР «Даугава» (Р) 147 (27)
1986—1987 СРСР «Зеніт» (Л) 29 (9)
1988—1989 СРСР «Даугава» (Р) 74 (10)
1989—1990 СРСР «Металіст» (Х) 11 (4)
1990 Польща «Стільон» (ГВ) 11 (2)
1991 Польща «Погонь» (Щ) 18 (5)
1991—1992 Польща «Легія» 3 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1975 СРСР СРСР U-17

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Олександр Васильович Канищев (рос. Александр Васильевич Канищев нар. 8 травня 1960, Ленінград СРСР) — радянський та російський футболіст, півзахисник та нападник. Відомий своїми виступами за «Даугаву» (Рига) та «Металіст» (Харків).

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Олександр Канищев розпочав свою професіональну кар'єру в віці 16 років у другій команді ленінградського «Зеніту», але не маючи можливості завоювати місце в першій команді, як і багато молодих гравців того часу в пошуках стабільної ігрового практики відправився в другу союзну лігу, в клуб «Каршибуд», з узбецького міста Карши. Там він виступав з 1978 по 1980 рік зі своїми друзями та одноклубниками з Ленінграду Сергієм Веденєєвим та Олексієм Степановим.

У 1980 році став гравцем ленінградського «Динамо», де виступав протягом майже двох років.

У 1982 році сталася одна з найважливіших подій у футбольній кар'єрі Олександра. Яніс Скределіс запросив його до «Даугави» (Рига), в якому Олександр Канаіщев прославився як один з найтехнічіших атакувальних півзахисників Першої союзної ліги. Разом з Геннадієм Шитиком та Юрієм Попковим він сформував одну з найсильніших ліній півзахисту в Першій лізі, його партнерами по команді в атакувальній лінії Євгеном Мілевським[en] та Олександром Старковим у 1985 році виграв перший чемпіонський титул. У 1986 році Каніщев отримав запрошення від Павла Садиріна повернутися в Ленінград і стати гравцем ленінградського «Зеніту». Виступав у команді два сезони (1986—1987). Зіграв у єдиному поєдинку ленінградців у Кубку УЄФА 1987/88, в якому вони з рахунком 0:5 програли «Брюгге». Канищев вийшов на заміну наприкінці матчу.

У 1988 році він повернувся до «Даугави», в якій виступав півсезону. Канищев у 1990 році приєднався до харківського «Металіста». Це була остання команда з Радянського Союзу, в якій виступав Олександр.

За три сезони у Вищій лізі СРСР, Каніщев зіграв 55 матчів та відзначився 5-а голами, а в складі «Даугави» в першій лізі зіграв 221 матч та відзначився 37-а голами.

Олександр Канищев (2011)

На початку 1990-их років, коли розпочався процес розпаду СРСР, перейшов до «Стільону» (Гожув-Великопольський). У Першій лізі зіграв 11 матчів та відзначився 2-а голами[2]. Пізніше він отримав запрошення від польської «Погоні» з міста Щецин, яке розташоване поряд з Німеччиною, де став першим легіонером в історії клубу[3]. Там він дуже швидко став одним з лідерів команди, допоміг своєму клубу вийти до верхньої частини турнірної таблиці у другій лізі Польщі. Виступав на позиції розігруючого[4]. ЗА період виступів у цьому клубі прославився своєю відмінною технікою та точними передачами. Став справжнім підсиленням для команди[5]. Отож, «Погонь» здобула путівку до вищого дивізіону польського чемпіонату. Після успішних виступів у «Погоні», напередодні початку сезону 1991/92 років, перейшов до варшавської «Легії», яка була одним з найсильніших футбольних клубів Польщі. Канищев став першим легіонером клубу з початку Другої світової війни[6][7]. У першій лізі дебютував 22 вересня 1991 року в нічийному (0:0) поєдинку проти «Заглембє» (Любін). У футболці столичного клубу зіграв 3 матчі, але не відзначився жодним голом. У цьому клубі він виступав лише півроку, але отримав серйозну травму коліна й після тривалого лікування вирішив завершити кар'єру гравця.

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Олександр Каніщев у 1975 році виступав у юнацькій збірній СРСР U-17.

Після завершення кар'єри футболіста

[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри досяг успіху в бізнесі, у 1996 році створив некомерційний фонд для допомоги ветеранам професійного спорту «Зеніт-84»[8]. Ця організація сформована та складається з екс-гравців ленінградського «Зеніту» 1984 року, команди, яка виграла Вищу лігу СРСР того сезону, а також інших ветеранів «Зеніту» й інших місцевих команд Ленінграда (Санкт-Петербурга).

Фонд існує для підтримки людей, які є його членами, проведення ветеранських турнірів, підтримки благодійних соціальних та спортивних заходів. За підтримки фонду вереранська команда «Зеніту» їздила за кордон, де проводила товариські поєдинки з різноманітними командами. Сам футбольний клуб «Зеніт» (Санкт-Петербург) та його головний спонсор Газпром також брали участь у житті фонду та його членів, надаючи організаційну та матеріальну підтримку. На даний час — «Зеніт» відмовився підтримувати фонд[9].

На даний час Олександр — підприємець, бізнесмен, гравець ветеранської команди «Зеніту» та президент фонду «Зеніт-84».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 90minut.pl — 2003.
  2. ↑ ZKS Stilon Gorzów 1990/91 (пол.). zksstilon.republika.pl. Процитовано 10.01.2015.
  3. ↑ SEZON 1990/91 (пол.). archiwum.pw.max.pl. Процитовано 10.01.2015.
  4. ↑ Kaniszczew, Nikitin i inni… 22 lata od pierwszego obcokrajowca w Pogoni (пол.). dumapomorza.pl. Процитовано 10.01.2015.
  5. ↑ Było ich dziesięciu. Sergei Mošnikov jest jedenasty (пол.). pogonszczecin.pl. Процитовано 10.01.2015.
  6. ↑ Przyby(L)i z zagranicy dla chwały Legii (пол.). klw19l16.wordpress.com. Процитовано 10.01.2015.
  7. ↑ Obcokrajowcy w Legii (пол.). legionisci.net. Процитовано 10.01.2015.
  8. ↑ Президент фонду «Зеніт-84» Олександр Каніщев: «У «Зеніті» складна природа спілкування» (рос.). sportsdaily.ru. Процитовано 10.01.2015.
  9. ↑ Олександр Каніщев: «Гендиректор «Зеніту» Митрофанов не підтримує фонд «Зеніт-84» (рос.). sports.ru. Процитовано 10.01.2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Канищев_Олександр_Васильович&oldid=34981626