Металіст (Харків)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Металіст
Емблема клубу
Повна назва ФК «Металіст» Харків
Прізвисько «Жовто-сині»
Рік заснування 1925
Рік розформування 2016
Місто Харків, Україна
Стадіон «Металіст»
Вміщує 41 307
Президент Україна Сергій Курченко
Ліга не виступає
2015-16 10 (Прем'єр-ліга України)
Домашня
Виїзна


«Металі́ст» — український футбольний клуб із Харкова. Один з найстаріших сучасних українських клубів, заснований у 1925 році. Володар Кубка СРСР 1988 року, срібний призер Чемпіонату України з футболу 2012—2013, п'ятиразовий бронзовий призер чемпіонатів України: 2007, 2009, 2010, 2011 і 2012.

Позбавлений професіонального статусу 2016 року через неспроможність власника Сергія Курченка утримувати клуб. Водночас деякі вболівальники й футбольні діячі міста створили команду, назвавши її «Металіст 1925», і вона розпочала виступи в аматорській першості України. Також власну команду створили і представники Сергія Курченка — СК «Металіст», що вже в липні 2016 року розпочав виступи в чемпіонаті Харківської області[1].

Історія[ред.ред. код]

Колишні назви[ред.ред. код]

  • 19251946: ХПЗ (Харківський паровозобудівний завод)
  • 1946: «Трактор»
  • 19461949: «Дзержинець»
  • 19491966: «Авангард»
  • 19672016: «Металіст»

Радянський період[ред.ред. код]

У грудні 1925 р. при Харківському паровозобудівному заводі створили футбольну команду. В 30-х рр. центрами футбольного життя України були радянські Харків з Києвом та польський Львів. Харків'яни часто були основою для збірної УРСР, яка успішно грала товариські матчі з іншими республіками. Та й збірна Харкова була однією з найсильніших в Радянському Союзі. За збірну СРСР грали, наприклад, Костянтин Фомін, Іван Привалов та Микола Кротов. У вищій лізі виступали місцеві «Сільмаш» (у 1938 р.) і «Спартак» (двічі: 1938; 1941 — першість перервали через радянсько-німецьку війну)

З 1945 до 1955 року найкращим клубом міста був «Локомотив», який провів 4 сезони у вищій лізі (1949, 1950, 1953 (9 місце), 1954), в 1956 році вибула з Чемпіонату СРСР, поступившись місцем команді «Авангард», який отримав право представляти Харків на всесоюзній арені спортивне товариство «Авангард» з 1956 року.

«Металіст»

Кольори ігрової
форми в кінці 60-х років

Повернутися на колишній високий рівень харківський футбол зумів лише у кінці 50-х рр. Тодішній «Авангард» зумів пробитися до вищої ліги чемпіонату Радянського Союзу в 1960 р. Наступного, 1961 року, клуб добився найвищої позиції в історії виступів у вищій лізі — 6-ої. На своєму стадіоні харків'яни поступились лише двічі (у 15 матчах) і зуміли обіграти тбіліське «Динамо» та московське «Торпедо», відповідно, бронзового і срібного призерів тої першості. Лідерами колективу були Микола Уграїцький, Микола Масленников, Володимир Ожередов, Євген Панфілов, Володимир Онисько, Микола Корольов і Юрій Нестеров. Але після ще 2 сезонів команда повернулася до нижчих ліг. В 1966 р. головним тренером клубу став відомий у минулому нападник і капітан київського «Динамо» Віктор Каневський. Під його керівництвом (19671971) «Металіст» (нову назву клуб отримав у 1967 р.) тримався у першій десятці команд 1 ліги, але не зумів здобути підвищення у класі. В 1975 р. харків'яни, зайнявши 19-е місце серед 20 команд опустилися до 2 ліги.

У 1977 р. команду почав тренувати Євген Лемешко. Саме з цим наставником пов'язані більшість досягнень «Металіста» у 80-х рр. Тоді ж у команду прийшов досвідчений 30-річний захисник «Карпат» Ростислав Поточняк, який згодом стане капітаном колективу. У 1978 році харків'яни виграють українську зону 2 ліги і виходять до першої. За три роки в 1 лізі (19791981) після 7-го і 3-го місць «Металіст» вийшов до найвищої ліги, вигравши у 1981 р. першу союзну лігу.

«Металіст»

Кольори ігрової
форми в середині 80-х

Склад «Металіста» у фіналі-88 (вказано ігри та голи в усьому турнірі)
Гравець Ігор Голів
Ігор Кутепов 2 -1
Руслан Колоколов 3
Ігор Яловський ( 51') 4
Микола Романчук 3
Іван Панчишин 7
Олег Деревинський 5
Олександр Іванов 5 1
Роман Хагба ( 79') 2
Леонід Буряк 6 1
Віктор Ващенко 6
Олександр Баранов ( 46') 7 3
Ігор Якубовський (К) 7 1
Юрій Тарасов 7 2
Гурам Аджоєв 3 1

Сезон 1982 клуб завершив на 12-ій позиції, пропустивши лише 32 голи у 34 матчах (3-я найкраща оборона першості). Надійно в обороні відіграли Ростислав Поточняк, Віктор Камарзаєв, Сергій Кузнецов і Віктор Каплун, який до того виступав у київському «Динамо». Наступного року «металісти» зайняли 11 місце, але головним успіхом став вихід до фіналу Кубка СРСР. В 1/16 фіналу українці здолали аламаатинський «Кайрат» — 0:0 (серія пенальті — 6:5), потім на виїзді, в Єревані, вірменський «Арарат» — 4:2 та кутаїське «Торпедо» — 0:0 (по пенальті — 4:3). У півфіналі 19 березня «Металіст» грав з ЦСКА на полі суперника у столиці СРСР. Армійська команда у 80-х рр. грала не на найвищому рівні й наступного сезону навіть опустилася до першої ліги. Харків'яни перемогли 1:0 (гол забив оборонець Косолапов). У фіналі 8 травня 1983 року в Москві трофей здобув «Шахтар» (Донецьк). Єдиний м'яч «гірників» забив на 23-й хв. Ященко після прострілу Грачова.

Того року у складі харків'ян перші матчі провів нападник Юрій Тарасов, який прийшов з друголігового «Маяка» (Харків). 23-річний Тарасов відразу став головним бомбардиром, забивши першого ж сезону 7 голів. У чемпіонаті-84 він забив 17 голів, встановивши рекорд клубу за кількістю забитих м'ячів в одній першості.

Команда під час домашнього матчу чемпіонату України 2009—2010 з «Таврією» 3 квітня 2010 року

У 1988 році клуб знову вийшов до фіналу і цього разу його виграв у «Торпедо» (Москва) з рахунком 2:0. Голи забили Аджоєв і Баранов. Після цієї перемоги «Металіст» вперше здобув право грати у єврокубках. У сезоні 1988/89 клуб стартував у Кубку володарів кубків, де в 1/16 фіналу обіграв югославський «Борац», а в 1/8 поступився голландській «Роді».

У 1989 р. «металісти» посіли найвище у вісімдесятих роках 7-е місце у вищій лізі. У 1991 році розіграно останній чемпіонат СРСР. Харків'яни посіли тоді 15-у позицію. В еліті радянського футболу клуб виступав протягом 14 сезонів. Найвищим досягненням стало 6-е місце у 1961 році. Найбільше матчів у вищій лізі за «Металіст» зіграв Юрій Тарасов — 220. Він же став найкращим голеадором харків'ян у «вишці» — 61 забитий м'яч.

В незалежній Україні[ред.ред. код]

З 1992 року «Металіст» став виступати в національних турнірах України. У вищій лізі чемпіонату України харків'яни дебютували в 1992 році і двічі поспіль займали 5-е місце. В ці ж роки «Металіст» досяг найвищого результату і в розіграшах Кубка України: в 1992 році клуб під керівництвом Леоніда Ткаченко вийшов у фінал турніру, але в додатковий час поступився одеському «Чорноморцю», а наступного сезону харків'яни стали півфіналістами цього турніру. Після трьох сезонів виступу у вищій лізі команда покинула групу найсильніших команд країни і повернулася до її лав через чотири роки, ставши бронзовим призером турніру команд першої ліги. У 2000 та 2002 роках «Металіст» під керівництвом Михайла Фоменка повторив свій попередній найкращий результат — 5 місце у вищій лізі.

Але вже за підсумками наступного чемпіонату харків'яни вибули із вищої ліги, зайнявши останнє місце в вищій лізі. Проте в першому ж сезоні команда під керівництвом Геннадія Литовченка, повернула собі прописку в еліті українського футболу.

Ера Ярославського[ред.ред. код]

Нову сторінку в історії клубу ознаменувала покупка клубу харківським олігархом Олександром Ярославським, який майже відразу запросив на пост головного тренера команди Мирона Маркевича. У 2006 році під його керівництвом «Металіст» спочатку повторив своє найкраще досягнення, посівши 5-е місце за його підсумками. А вже наступного року «Металіст» впевнено взяв 3-є місце чемпіонату України, обігнавши найближчого переслідувача на 14 очок і відставши від 2-го місця на 2 очки, повторивши цей результат в п'яти наступних чемпіонатах. Крім того, команда двічі ставала півфіналістом кубку України.

У цей же час розпочинаються і постійні виступи клубу на євроарені. Після здобуття «бронзи» чемпіонату України 2006/2007 «Металіст» потрапив до Кубка УЄФА на сезон 2007/2008, де в першому раунді поступився англійському «Евертону».

Після повторного здобуття «бронзи» чемпіонату України 2007/2008 «Металіст» знову потрапив до Кубка УЄФА на сезон 2008/2009, де в першому раунді обіграв турецький «Бешикташ» за сумою двох матчів. В груповому етапі здобув перше місце, обігравши турецький «Галатасарай», грецький «Олімпіакос», португальську «Бенфіку» і звівши внічию матч з німецькою «Гертою». В 1/16 «Металіст» двічі обіграв італійську «Сампдорію», але в 1/8 поступився за рахунок голу, забитому на чужому полі, київському «Динамо».

Справа про договірний матч з «Карпатами» 2008 року[ред.ред. код]

17 серпня 2010 року стало відомо, що Контрольно-дисциплінарний комітет Федерації футболу України визнав договірною гру «Карпати» — «Металіст» у Львові 19 квітня 2008 року. Згідно з рішенням, результат гри було анульовано, зараховано обом командам технічні поразки, обидва клуби оштрафовані на 25 тис. доларів, з них знято по 9 очок у сезоні 2010—2011 років. Рішенням було заборонено займатися футболом довічно на той час футболісту «Карпат» Євгену Лащенкову та генеральному директору «Металіста» Євгену Краснікову, низка функціонерів «Карпат» були відсторонені на менші строки: генеральний директор Ігор Дедишин — на п'ять років, почесний президент Петро Димінський — на рік, а виконавчий директор Прем'єр-ліги Єфремов, який в той час працював у «Карпатах», — на шість місяців. Крім того, на 10 тисяч доларів футболісти, які брали участь у тому матчі (10 гравців), а на 5 тисяч доларів — 5 гравців «Карпат»[2][3].

18 серпня 2010 року «Металіст» подав до Апеляційного комітету ФФУ з вимогою скасувати рішення КДК ФФУ, яке стосується «Металіста», оскільки рішення прийнято з численними порушеннями матеріальних і процесуальних норм статутних і регламентних документів ФФУ, УЄФА та ФІФА, в тому числі з грубими порушеннями Дисциплінарних правил ФФУ, законодавства України тощо[4].

Апеляційний комітет Федерації футболу України ухвалив рішення про зняття з «Металіста» та «Карпат» по 9 очок у сезоні 2011—2012 років[5]. Президент «Металіста» Олександр Ярославський заявив, що клуб подасть апеляцію до Спортивного арбітражного суду у Лозанні, а сама гра була чесною[6], після чого «Металіст» подав апеляцію на це рішення з вимогою скасування визнання матчу «Металіста» і «Карпат» договірним, всіх санкцій, накладений на «Металіст», Євгена Краснікова та Сергія Пшеничних, а також компенсації всіх витрат, пов'язаних з цією справою[7].

Оголошення вердикту у цій справі постійно переносилося: у квітні 2011 року з'явилась інформація про невизначений термін[8].

Рішенням ФФУ клуб позбавлений бронзових медалей 2008 «за договірний матч із „Карпатами“ (Львів)». Також «Металіст» повинен був розпочати чемпіонат України 2011—2012 рр. із −9 очками. Наразі рішення призупинене до рішення Міжнародного арбітражного спортивного суду у Лозанні (Швейцарія).

2009—2012[ред.ред. код]

2009 року «Металіст» дебютував в Лізі Європи. Після двох перемог над хорватською «Рієкою» в третьому кваліфікаційному раунді, «Металіст» поступився в плей-оф австрійському «Штурму».

Основний склад сезону 2012/2013

2010 року «Металіст» обіграв в плей-оф Ліги Європи кіпрську «Омонію» і вийшов в груповий етап. У першому матчі групового етапу «Металіст» обіграв на виїзді «Дебрецен» (Угорщина) з рахунком 5:0. У наступному матчі вдома «Металіст» поступився ПСВ Ейндговен — 0:2. Потім «Металіст» переміг «Сампдорію» (Італія) — 2:1, та з таким же рахунком «Дебрецен». Далі були дві нічиї: «Сампдорія» — «Металіст» 1:1, ПСВ — «Металіст» 0:0. У 1/16 фіналу ЛЄ УЄФА «Металіст» двічі програв «Баєру» (Леверкузен) — 0:4 (вдома) та 0:2.

У сезоні сезоні 2011—2012 команда знову впевнено подолала кваліфікацію Ліги Європи, розгромивши з рахунком 4-0 французький «Сошо», після чого виграла групу. Навесні команда дійшла до 1/4 фіналу, де поступилася португальському «Спортінгу».

Наступного року команда знову виграла група Ліги Європи, вийшовши в першому раунді плей-оф на англійський «Ньюкасл».

Прихід Курченка[ред.ред. код]

Наприкінці 2012 року стало відомо про конфлікт Ярославського з мером Харкова Геннадієм Кернесом, який виявив бажання повернути в комунальну власність ОСК «Металіст»[9]. 24 грудня Ярославський заявив що його змусили продати клуб «Металіст»[10] і він покинув пост президента[11]. Головним інвестором клубу стала група компаній «ГазУкраїна-2009», яка купила клуб за суму близько 300 млн євро за даними ЗМІ. Новий власник, Сергій Курченко, пообіцяв за три роки виграти чемпіонат, а за 5 — єврокубок[12] Клуб виступав добре протягом кількох років. Але настала чорна полоса, здійснився провал. У сезоні 2014/2015, відвідуваність впала на 14 тисяч. З'явилася купа боргів, пішли гравці… І вже в наступному сезоні «Металіст» залишився без Єврокубків. Лідерами клубу стали Едуард Соболь, Володимир Прийомов, Іван Бобко. Вилетіли в 1/16 кубку країни від команди з другого дивізіону — «Миколаїв». «Металіст» знаходився в середині таблиці. Заборгував грошей навіть новим гравцям. І ось на матчі проти «Олександрії» капітан команди — Олексій Довгий і воротар — Сергій Погорілий відмовилися виходити на поле, затримавши початок матчу на 30 хвилин. Завдяки обіцянці президента виплатити борги і завдяки фанатам, що приїхали на гостьовий матч, гра розпочалась. Незабаром капітан покинув клуб.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Домашній стадіон клубу — обласний спортивний комплекс «Металіст», реконструйований до Євро-2012. Розрахований на 38633 глядачів (3-ій найбільший стадіон України).

Навчально-тренувальна база, смт Високий, липень 2009 року

Навчально-тренувальна база складається з двох сучасних комплексів: готельного з басейном та медико-відновлювального з тренувальними залами. До 2009 року проведено реконструкцію 6-ти футбольних полів[13].

У липні 2009 року було завершено реконструкцію навчально-тренувальної бази в смт Високий вартістю 86,54 млн грн. У ході реконструкції був побудований корпус із 50 двох- і одномісних номерів, VIP-зона з «люкс»-номерами, медико-реабілітаційний центр із басейном 17×8 м, а також зона допінг-контролю та прес-центр. Також були модернізовані футбольні поля[14].

Уболівальники[ред.ред. код]

«Металіст» — 4-5-й найпопулярніший футбольний клуб в Україні; опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведене 2011 року, показало, що «жовто-синіх» підтримують близько 4,4 % українських футбольних уболівальників[15].

Також уболівальники клубу вважаються найбрутальнішими в Україні. Часто їх вигуки тримають у собі нецензурну лексику.

Активна підтримка «Металіста» є однією з найактивніших і найчисельніших серед фанатських рухів України. Приблизна чисельність фан-руху в період розквіту — 5—6 тисяч осіб[16]. Друзями є фанати «Чорноморця» та «Кривбаса». Ворогами — фанати «Дніпра», «Динамо», «Ворскли», «Іллічівця», «Оболоні», «Шахтаря», «Металурга», «Арсенала».[17]

Відвідування[ред.ред. код]

Відвідуваність домашніх матчів «Металіста»[18], середня кількість глядачів на грі чемпіонату країни впродовж сезону:

  • Жовтий колір — перша ліга.


Відомі гравці[ред.ред. код]

Детальніше див. Категорія:Футболісти «Металіста» (Харків)

Сезони «Металіста»[ред.ред. код]

Клуб виступає у змаганнях з 1926 року по теперішній час. Найкращим сезоном для «Металіста» був сезон 1988 року, коли клуб виграв єдиний наразі трофей — Кубок СРСР. Крім того, «Металіст» брав участь у фіналах кубка СРСР (сезон 1983) і України (сезон 1992) роках відповідно, а також шість разів поспіль з 2007 по 2012 роки ставав бронзовим призером чемпіонату України.

Символіка[ред.ред. код]

Емблема[ред.ред. код]

Гімн[ред.ред. код]

Титули[ред.ред. код]

СРСР[ред.ред. код]

Кубок СРСР з футболу[ред.ред. код]

  • 1 Володар (1): 1988.
  • 2Фіналіст (1): 1983.
  • 3 Півфіналіст (1): 1981.

Кубок Федерації футболу СРСР[ред.ред. код]

  • 2Фіналіст (1): 1987.

Суперкубок СРСР

  • 2Фіналіст (1): 1988.

Кубок УРСР з футболу[ред.ред. код]

  • 3 Півфіналіст (1): 1946.

Чемпіонат СРСР вища ліга

  • 6 місце (1): 1961

Чемпіонат СРСР перша ліга

  • 1 Чемпіон (1): 1981.
  • 2Віце-чемпіон (1): 1968
  • 3 3 місце (5): 1957, 1959, 1965, 1969, 1980.

Чемпіонат СРСР друга ліга/чемпіонат УССР

  • 1 Чемпіон (1): 1978.
  • 2Віце-чемпіон (2): 1974, 1976.


Logo of Football Federation of Ukraine.svg Україна[ред.ред. код]

Кубок України

  • 2Фіналіст (1): 1992.
  • 3 Півфіналіст (3): 1992-1993, 2006-2007, 2008-2009.

Чемпіонат України Прем'єр-ліга

Чемпіонат України Перша ліга

  • 2Віце-чемпіон (1): 2003-2004.
  • 3 3 місце (1): 1997-1998.

Рішенням САС від 2 серпня 2013 року команда «Металіст» позбавлена бронзових медалей чемпіонату.[19]

Єврокубки[ред.ред. код]

Кубок УЄФА/Ліга Європи

Кубок володарів кубків УЄФА

Ліга чемпіонів УЄФА

  • 1-й раунд плей-оф (1): 2013-2014.

Рекордсмени клубу[ред.ред. код]

Гравці з найбільшою кількістю м'ячів[ред.ред. код]

Станом на 29 червня 2014 року

# Ім'я Період Чемпіонат Кубок Єврокубки Інші Всього
1 Україна Марко Девич 2006-2013 84 4 10 0 98
2 СРСР Микола Корольов 1956-1966
1969
82 4 0 0 86
3 СРСР Володимир Лінке 1976-1985
1994-1996
77 4 0 0 81
4 СРСР Юрій Тарасов 1983-1991
1993-1994
61 11 2 0 74
5 СРСР Нодар Бачіашвілі 1978-1982 67 1 0 0 68
6 СРСР Юрій Цимбалюк 1973-1977
1981
52 4 0 0 56
7 Україна Олександр Карабута 1991-2000 46 5 0 0 51
8 Бразилія Клейтон Шав'єр 2010-2014 38 0 10 0 48
9 СРСР Станіслав Берников 1977-1983 37 4 0 0 41
10 СРСР Сергій Малько 1974-1975
1978-1982
38 2 0 0 40


  • Інші — Національний Суперкубок

Гравці з найбільшою кількістю матчів[ред.ред. код]

Станом на 30 червня 2014 року

# Ім'я Період Чемпіонат Кубок Єврокубки Інші Всього
1 Україна Олександр Горяїнов 1993-1995
1997-2003
2005-д.ч.
422 32 37 0 491
2 СРСР Володимир Лінке 1976-1985
1994-1996
351 25 0 0 376
3 СРСР Микола Корольов 1956-1966
1969
353 8 0 0 361
4 СРСР Іван Панчишин 1985-1990
1992-1994
1996-1998
282 35 4 0 321
5 СРСР Євген Панфілов 1958-1969 312 8 0 0 320
6 СРСР Юрій Сивуха 1976
1979-1988
268 38 2 0 308
7 СРСР Олександр Савченко 1965-1973 260 15 0 0 275
8 СРСР Віктор Арістов 1967-1973 254 16 - - 270
9 Сенегал Папа Гує 2006-2014 206 14 49 0 269
10 СРСР Олександр Косолапов 1974-1978
1980-1983
249 17 0 0 266
  • Інші — Національний Суперкубок

Література[ред.ред. код]

  • Соскин А. Всё о футболе. Страны. Клубы. Турниры. Футболисты. Тренеры. Судьи. — Москва, «Физкультура и спорт», 1972. — 448 с.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Новостворений «Металіст» з розгромної поразки стартував в чемпіонаті Харківської області
  2. З «Металіста» і «Карпат» знято по 9 очок. Champion.com.ua. 17.08.2010.
  3. Федерація футболу України. Рішення КДК щодо матчу «Металіст» − «Карпати».
  4. «Металіст» подав скаргу до Апеляційного комітету ФФУ «Металіст» подав скаргу у ФФУ. ФК «Металіст». 18.08.2010.
  5. Рішення апеляційного комітету ФФУ: зменшено покарання для учасників договірного матчу «Металіст» — «Карпати». Champion.com.ua. 19.10.2010.
  6. «Металіст» буде боротися за справедливість в Лозанні. Prosport.tsn.ua. 20.10.2010.
  7. «Металіст» оскаржив рішення ФФУ у Лозанні. Prosport.tsn.ua. 02.11.2010.
  8. В Лозанне отложили рассмотрение апелляции Металлиста. Sport.ua. 27.04.2011. (рос.)
  9. Харьковские власти хотят вернуть стадион Металлист себе
  10. Александр Ярославский: «Меня вынудили продать клуб»
  11. Ярославский грозится перестать финансировать Металлист
  12. Заява Сергія Курченка
  13. Управління з координації підготовки та проведення фінальної частини «ЄВРО-2012» інформує. ХОДА. 17 жовтня 2008. Процитовано 17.10.2008. 
  14. Компанія «DCH» завершила реконструкцію навчально-тренувальної бази ФК «Металіст» у Харківській області (рос.)
  15. За які клуби вболівають українські любителі футболу (kiis.com.ua, 06.07.2011)
  16. http://i.tyzhden.ua/content/photoalbum/2011/11.11/04/fanati/01.jpg
  17. Найбільші фанатські рухи в Україні
  18. За даними довідників Юрія Ландера і веб-сторінки fpl.ua
  19. «Металіст» позбавлений бронзових нагород

Див. також[ред.ред. код]