Карл Еммануїл Савойський (герцог Немурський)
| Карл Еммануїл Савойський (герцог Немурський) | |
|---|---|
 | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
12 лютого 1567[1][2][3] невідомо |
| Помер |
13 серпня 1595[3] (28 років) Аннесі |
| Відомий як | аристократ |
| Батько | Jacques, Duke of Nemoursd |
| Мати | Анна д’Есте |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
Карл Еммануїл Савойський (фр. Charles-Emmanuel de Savoie-Nemours (12 лютого 1567, невідомо — 13 серпня 1595, Аннесі)) — герцог Немурський і граф Женеви з 1585 року до своєї смерті. Старший син Жака Савойського і Анни д'Есте, вдови Франциска I, герцога Гіза. Учасник Релігійних війн у Франції .
Карл Еммануїл був герцогом в часи нестабільності й був залучений до багатьох політичних інтриг, в основному через його родинні стосунки з родом своєї матері — Гізами. Герцог де Гіз був одним з лідерів Католицької ліги, які виступали проти гугенотів, яким співчував Карл Еммануїл. Проте, після вбивства зведених братів Генріха I де Гіза і кардинала де Гіза, в 1588 році Карл Еммануїл був заарештований гугенотами, але зміг втекти[4] .
Він воював з силами гугенотів протягом декількох років; він брав участь в битві при Арку в 1589 році. У тому ж році Карл Еммануїл став військовим губернатором Парижа, оскільки сили гугенотів на чолі з Генріхом Наварським обложили Париж. Під час облоги король Франції Генріх III загинув, і Генріх Наварський незабаром оголосив себе королем Генріхом IV. Карл Еммануїл утік і бився з недавно проголошеним королем при Іврі в 1590 році, що стало вирішальною поразкою Католицької ліги. У тому ж році він командував католицькими військами під час облоги Парижа, успішно обороняючи місто.
Після поразки Карл Еммануїл категорично не погодився зі своїм зведеним братом і давнім союзником Шарлем де Гизом, герцогом Майеннскій, який виступав за примирення з Генріхом IV. Карл Еммануїл пішов у свої землі в Ліоні, де спробував домогтися незалежності від французької корони. Він був укладений в замку П'єр-Енціз архієпископом Ліона, знову втік і вирішив атакувати Ліон. Однак втручання конетабля де Монморансі завадило його атаці, і його спроба отримати незалежність провалилася[4] .
Він помер в Ансі в 1595 році, залишивши Немурське герцогство своєму братові Генріху Савойського[4] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ а б в
Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 19. Cambridge University Press. с. 370. (англ.)
|
