Карлос Ернандес (боксер)
Карлос Ернандес  | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Повне ім'я | ісп. Carlos Enrique Hernández Ramos |
| Громадянство |  Венесуела |
| Народився | 21 квітня 1940 Каракас, Венесуела |
| Помер | 2 липня 2016 (76 років) Каракас, Венесуела |
| Вагова категорія | перша напівсередня |
| Стійка | ортодокс |
| Зріст | 169 см |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 26 січня 1959 |
| Останній бій | 11 травня 1971 |
| Боїв | 76 |
| Перемог | 60 |
| Перемог нокаутом | 44 |
| Поразок | 12 |
| Нічиїх | 4 |
Карлос Енріке Ернандес Рамос (ісп. Carlos Enrique Hernández Ramos; 21 квітня 1940, Каракас — 2 липня 2016, Каракас) — венесуельський професійний боксер, представник легкої та першої напівсередньої вагових категорій. Виступав на професійному рівні в період 1959—1971 років, володів титулами чемпіона світу за версіями WBC (1965—1966) і WBA (1965—1966), перший в історії Венесуели чемпіон світу з боксу.
Активно займатися боксом почав із раннього дитинства, проходив підготовку під керівництвом тренерів Хуансіо Медіни та Чікі Ферерри.
Починав спортивну кар'єру як аматор, першого серйозного успіху досяг уже у віці п'ятнадцяти років, коли став чемпіоном свого федерального округу і виграв національну першість у напівлегкій ваговій категорії. Пізніше перемагав на чемпіонаті Центральної Америки та країн Карибського басейну, здобув перемогу на міжнародному турнірі в Мексиці, загалом провів серед аматорів 25 офіційних боїв, з яких усі виграв.
Дебютував на професійному рівні в січні 1959 року, вигравши свого першого суперника технічним нокаутом у третьому раунді. Виходив на ринг досить часто, так, протягом першого року провів 13 поєдинків — лише у двох випадках було зафіксовано нічию, тоді як у всіх інших він незмінно був переможцем. У липні 1960 року завоював титул чемпіона Венесуели у легкій ваговій категорії, нокаутувавши співвітчизника Вісенте Ріваса. Першу в кар'єрі поразку зазнав у червні 1961 року, за очками в десяти раундах від відомого американського боксера Едді Перкінса.
Незважаючи на поразку, продовжив битися на рингу. Він вигравав більшість своїх поєдинків та поступово піднімався у світових рейтингах. Маючи у послужному списку 36 перемог і лише три поразки, у 1965 році Карлос Ернандес удостоївся права оскаржити титули чемпіона світу за версіями Всесвітньої боксерської ради (WBC) та Всесвітньої боксерської асоціації (WBA) у першій напівсередній вазі. Він знову зустрівся з Едді Перкінсом і зумів взяти у нього реванш, вигравши за підсумками п'ятнадцяти раундів розділеним рішенням суддів. Таким чином, він став першим в історії Венесуели чемпіоном світу з боксу[1].
Двічі захистив отримані чемпіонські пояси, провів пару звичайних рейтингових боїв, після чого у квітні 1966 року в рамках третього захисту титулів зустрівся зі срібним олімпійським призером із Італії Сандро Лопополо. Бій між ними тривав усі п'ятнадцять раундів, у результаті двоє суддів віддали перемогу італійцеві, тоді як третій поставив нічию.
Втративши обидва чемпіонських титула, надалі Ернандес ще протягом кількох продовжував з поперемінним успіхом виступати на професійному рівні. У травні 1969 року йому представилася можливість повернути собі титул чемпіона світу WBA у першій напівсередній вазі, проте перемогти чинного чемпіона аргентинця Ніколіно Лочче він не зміг, після п'ятнадцяти раундів судді одноголосно назвали переможцем Лочче. Востаннє Ернандес боксував в офіційному поєдинку у травні 1971 року, йому протистояв британець Кен Бьюкенен, який переміг технічним нокаутом у восьмому раунді. Загалом Карлос Ернандес провів на професійному рівні 76 боїв, з них 60 виграв (у тому числі 44 достроково), 12 програв, у чотирьох випадках було зафіксовано нічию.
- ↑ Carlos Morocho Hernández - Lineal Junior Welterweight Champion. The Cyber Boxing Zone Encyclopedia.
- Карлос Эрнандес(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec
