Перегляд вихідного коду сторінки Комітет державної безпеки СРСР

{{Otheruses|КДБ (значення)}}
{{Картка:Правоохоронний орган
|назва=Комітет державної безпеки СРСР (КДБ СРСР)
|мова_оригіналу=ru
|оригінальна_назва=Комитет государственной безопасности СССР (КГБ СССР)
|герб=Emblema KGB.svg
|розмір_герба=150px
|зображення=RIAN archive 142949 Lubyanka Square in Moscow.jpg
|підпис=Будівля КДБ
|розмір=300px
|тип=спецслужба
|юрисдикція={{USSR}}
|відомство-попередник=[[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]]
|відомство-наступник=[[Федеральна служба безпеки Російської Федерації|ФСБ]], [[Служба безпеки України|СБУ]], [[Комітет державної безпеки Республіки Білорусь|КДБ Республіки Білорусь]] та інші відомства колишніх республік СРСР
|дата_заснування=13 березня 1954
|дата_ліквідації=3 грудня 1991
|рік_заснування=1954
|девіз="Верность партии&nbsp;— Верность Родине"<br/>({{lang-uk|Вірність партії - Вірність Батьківщині}})
|назва_керівника=Голови
|керівник=<small>[[Сєров Іван Олександрович|Іван Сєров]]<br/>Костянтин Луньов<br/>[[Шелепін Олександр Миколайович|Олександр Шелепін]]<br/>[[Івашутін Петро Іванович|Петро Івашутін]]<br/>[[Семичасний Володимир Юхимович|Володимир Семичасний]]<br/>[[Андропов Юрій Володимирович|Юрій Андропов]]<br/>[[Федорчук Віталій Васильович|Віталій Федорчук]]<br/>[[Чебриков Віктор Михайлович|Віктор Чебриков]]<br/>[[Крючков Володимир Олександрович|Володимир Крючков]]<br/>Леонід Шебаршин<br/>Вадим Бакатін</small>
|керівна_організація=[[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]] (1954—1991)<br/> [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Уряд СРСР]] (1954—1991)<br/>[[Президент СРСР]] (1990—1991)<br/>[[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Верховна Рада СРСР]] (1991)
|співробітники=3 500 000
|співробітники_ref=&nbsp;(1991 рік)
|адреса=[[Москва]], пл. Дзержинського, 2
|commons=KGB
}}

'''Коміте́т держа́вної безпе́ки СРСР''' ''(КДБ СРСР)'' ({{lang-ru|Комитет государственной безопасности СССР, КГБ СССР}})<ref>До прийняття закону «О Совете Министров СССР» (5 липня 1978&nbsp;р.)&nbsp;— '''Коміте́т держа́вної безпе́ки при [[Рада Міністрів СРСР|Ра́ді Міні́стрів СРСР]]</ref>&nbsp;— союзно-республіканський орган державного управління у сфері забезпечення державної безпеки.

Створений в ході [[Десталінізація|сталінської реорганізації]] 13 березня 1954 із [[МДБ СРСР]] та ряду управлінь, служб і відділів [[МВС СРСР]] як '''Комітет державної безпеки при [[Рада Міністрів СРСР|Раді Міністрів СРСР]]'''. В 1978 році в ході реформи керівних партійно-державних органів перейменований в '''Комітет державної безпеки СРСР''' та підпорядкований безпосередньо [[Політбюро ЦК КПРС]].

У систему КДБ входили органи державної безпеки, персональна охорона вищих партійних та державних посадовців, прикордонні війська та війська урядового зв'язку, органи військової [[контррозвідка|контррозвідки]], навчальні заклади й науково-дослідні установи. Комітет виконував завдання захисту комуністичного режиму [[СРСР]] від внутрішніх і зовнішніх політичних супротивників та опозиції, здійснював функції політичних [[Репресії|репресій]], [[розвідка|розвідки]] за кордоном в інтересах [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік|уряду Радянського Союзу]], а також функції політичної [[контррозвідка|контррозвідки]] на території СРСР.

У 1978&nbsp;р. [[Андропов Юрій Володимирович|Ю.&nbsp;В.&nbsp;Андропов]], будучи Головою КДБ, добився підвищення статусу органів державної безпеки і виводу їх із прямого підпорядкування Ради Міністрів СРСР.

20 березня 1991 року КДБ отримав статус центрального органу державного управління СРСР, очолюваного міністром СРСР, а 22 жовтня того ж року був ліквідований.<ref>3 грудня 1991 року Президент СРСР М.&nbsp;С.&nbsp;Горбачов підписав Закон «О реорганизации органов государственной безопасности», на підставі якого ліквідація КДБ була узаконена остаточно</ref>.

== Цілі та завдання ==
Основними функціями КДБ були зовнішня розвідка, контррозвідка, оперативно-розшукова діяльність, охорона державного кордону СРСР, охорона керівників КПРС і Уряду СРСР, організація та забезпечення урядового зв'язку, а також боротьба з націоналізмом, інакомисленням і антирадянською діяльністю. Також у завдання КДБ входило забезпечення Центрального комітету КПРС (до 16 травня 1991 року) та вищих органів державної влади й управління СРСР інформацією, що стосувалася державної безпеки й оборони країни, соціально-економічного становища в Радянському Союзі та питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності радянської держави та комуністичної партії.

== КДБ проти ОУН ==

Із самого початку свого перебування в Україні чекісти зіткнулися з національним опором. Найдовше трималися партизани [[Холодноярська республіка|Холодноярської республіки]]. У зв'язку з неможливістю перемогти нескорених холодноярських отаманів у [[ЧК]] розробили спеціальну операцію з їх нейтралізації та захоплення.

Далі жертвою чекістів серед українських військових і політичних лідерів став колишній Верховний Отаман УНР [[Симон Петлюра]]. 25 травня 1926 року, опівдні він був застрелений Самуїлом Шварцбардом (Шуліма Шварцбурд) у Парижі, на розі вулиці Расін та бульвару Сен-Мішель. Вбивця був виправданий судом.

1922 року співробітник одеської ЧК Дмитро Медведєв, у майбутньому командир партизанського загону «Переможці», був направлений до Румунії зі спецзавданням&nbsp;— вбити [[Махно Нестор Іванович|Нестора Махна]]. У місті Бендери Медведєв проник на квартиру, де представники сигуранци (румунської спецслужби) чекали «батька» для важливої розмови. Але Махно на зустріч запізнився, тому чекіст змушений був розстріляти цих співробітників.

Наступною жертвою людей із «чистими руками» був творець Організації українських націоналістів полковник [[Євген Коновалець]] (травень 1938 року).
Ось як згадував у своїй книзі «Розвідка і Кремль» «радянський Скорцені» [[Павло Судоплатов]]: «Я вручив йому подарунок, коробку цукерок (нашпиговану вибухівкою), і сказав, що мені зараз треба повертатися до судна. Йдучи, я поклав коробку на столик поруч з ним. Ми потиснули один одному руки, і я вийшов, ледве стримуючи своє бажання відразу кинутися бігти. Через кілька хвилин прогримів вибух».

До дискредитації ОУН-УПА під час війни приклався й легендарний партизанський розвідник [[Кузнецов Микола Іванович (розвідник)|Микола Кузнєцов]], він же Микола Грачов, він же Пауль Зіберт. За що пізніше і поплатився. Після ліквідації у Рівному високопоставленого німецького офіцера він навмисно кинув на місці вбивства портмоне з документами на ім'я одного з діячів ОУН. Як наслідок, гестапо схопило й розстріляло кілька десятків бійців і командирів УПА.

З 1944 по 1950 роки, чекістам не вдалося ліквідувати [[УПА]]. І тоді МГБ звернулося до улюбленого методу більшовиків&nbsp;— [[Спецгрупи НКВС|провокації]]. Це підтверджує і колишній партизан-диверсант [[Старинов Ілля Григорович|Ілля Старинов]] у своїй книзі «Міни сповільненої дії»<ref>{{Cite web |url=http://lib.ru/MEMUARY/STARINOW/zapiski2.txt |title=Илья Старинов. Мины замедленного действия: размышления партизана-диверсанта |accessdate=21 березня 2014 |archive-date=8 липня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140708191827/http://lib.ru/MEMUARY/STARINOW/zapiski2.txt }}</ref>.<br/>
«Якби Совєти діяли тільки військовими методами, вони б не ліквідували підпілля»,&nbsp;— переконаний останній командувач УПА [[Кук Василь Степанович|Василь Кук-Коваль]].

У 1947 році перший секретар ЦК компартії України [[Хрущов Микита Сергійович|М.Хрущов]] звернувся до [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] з проханням дозволити таємно ліквідувати церковну верхівку [[Греко-католицизм|греко-католицької]] церкви в Ужгороді і, зокрема, архієпископа української греко-католицької церкви [[Теодор (Ромжа)|Ромжу]], що підтримував тісні зв'язки з ОУН і Ватиканом.
Для проведення операції в Ужгороді виїхали вже відомий нам Судоплатов, міністр держбезпеки України [[Савченко Сергій Романович|Савченко]] та начальник токсикологічної лабораторії МДБ [[Майрановський Григорій Мойсейович|Майрановський]]. Він і
передав ампулу з отрутою [[кураре]] негласному співробітнику МГБ, медсестрі лікарні, де в той час лікувався Ромжа. Вона-то і зробила смертельний укол.

Людиною, який наніс українському національно-визвольному руху непоправної шкоди, є радянський суперагент [[Кім Філбі]]. З 1949 по 1951&nbsp;р.р., він працював у Вашингтоні, займаючи посаду офіцера по взаємодії між [[Таємна служба розвідки (Велика Британія)|SIS]] і [[ЦРУ]], які проводили спільні таємні операції в Східній Європі. Це дозволяло йому інформувати радянську розвідку про всі заходи англійців і американців. [[Бандера Степан Андрійович|Бандера]] організував перехід своїх кур'єрів через Польщу, призначивши керівником підпілля Зенона, який працював у польській службі безпеки, яка, в свою чергу, тісно контактувала з КДБ&nbsp;— так що весь зв'язок через Польщу в Україну був під контролем КДБ. Зенон видав на явну смерть близько сотні людей.

За різними оцінками, до того часу УПА налічувала у своїх лавах від 40 до 100 тисяч бійців. І командував цією армією генерал-хорунжий [[Роман Шухевич]]&nbsp;— «Тарас Чупринка». За словами Судоплатова, він «мав неабияку хоробрість і досвід конспіративної роботи, що дозволяло йому ще й через сім років після відходу німців займатися активною підривною діяльністю».

В операції з ліквідації Шухевича був задіяний (добровільно чи з примусу) учасник націоналістичного руху адвокат Горбовий. Як пише все той же Судоплатов, Горбовий вказав місце, де міг ховатися Шухевич. МДБ вдалося також завербувати командувача ОУН-УПА гравця львівської команди «Динамо» і захопити одну з тілоохоронців Шухевича Дарину Гусяк. З 4 на 5 березня 1950 року була проведена чекістко-військова операція, внаслідок якої вбито члена Головного Проводу ОУН&nbsp;— Шухевича.

Колишній генерал КДБ [[Калугін Олег Данилович|Олег Калугін]] (на питання: чи вів КДБ війну проти ОУН?): «А як же… По-перше, весь КДБ України був налаштований на цю хвилю. І, по-друге, [[УРСР|Україна]] була однією з головних складових частин Радянського Союзу, і спроби відторгнути її від СРСР вважалися одним з найбільш серйозних державних злочинів. І в цьому сенсі українські націоналісти були найбільш яскравими і прямими ворогами радянської влади, і тому підлягали ліквідації. Ну і, в першу чергу, їх ватажки&nbsp;— провідники, як їх називали. Якщо ми, наприклад, з вірменською еміграцією „[[Дашнакцутюн]]“ (була така організація, вона, до речі, була наскрізь пронизана радянською агентурою), могли знаходити спільну мову, то з українськими націоналістами це було важкувато. Але, тим не менш, ми мали агентів і там. Вони перебували на контролі і в Москві, і в Києві. З їх допомогою знаходили [[антирадянські партизани|антирадянськи налаштованих людей]]. І вони підлягали ліквідації. І ця політика ніколи не змінювалася. Можливо, стала згодом більш обережною.»<ref>
[http://www.agentura.ru/dossier/russia/kgb/ukraina/kgb-oun/  КГБ против ОУН: история политических убийств] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130801031950/http://www.agentura.ru/dossier/russia/kgb/ukraina/kgb-oun/ |date=1 серпня 2013 }}{{ref-ru}}
</ref>

== Історія ==
{{Див. також|Органи державної безпеки в Українській РСР}}

* [[ВЧК|ВНК]] (1917—1922)
* [[ОДПУ]] (1923—1934)
* [[НКВС]]&nbsp;— [[НКДБ]] (1934—1946)
* [[Міністерство державної безпеки СРСР|МДБ]] (1946—1953)
* КДБ (1954—1991)
''Діяльність НКДБ (1940—1941), МДБ (1943—1953) і КДБ (1954—1991) в країнах Балтії досліджується на вебсайті «Документи КДБ в Інтернеті»<ref>[http://www.kgbdocuments.eu kgbdocuments.eu] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110720164120/http://www.kgbdocuments.eu/ |date=20 липня 2011 }} Документи КДБ в Інтернеті. {{ref-ru}}, {{ref-en}}</ref>, який підтримується Центром досліджень геноциду й опору мешканців Литви, Естонським фондом розслідувань злочинів проти людства і латвійським сайтом «Злочини проти людства».''

== Організаційна структура ==
Протягом своєї історії структура КДБ СРСР багаторазово змінювалася. Наприкінці свого існування в серпні 1991 вона придбала таку остаточну форму<ref>{{Cite web |url=http://shieldandsword.mozohin.ru/kgb5491/structure.htm |title=О. Б. Мозохін. Історія КДБ СРСР |accessdate=31 січня 2013 |archive-date=24 серпня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120824161333/http://shieldandsword.mozohin.ru/kgb5491/structure.htm }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://antology.igrunov.ru/authors/Barron/1083858268.html |title=Антологія Самвидава: Джон Баррон. Организационная структура КГБ |accessdate=31 січня 2013 |archive-date=20 травня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140520182150/http://antology.igrunov.ru/authors/Barron/1083858268.html }}</ref>:
* Колегія КДБ;
* Секретаріат;
* Група консультантів при Голові КДБ;
* Центр зв'язку з громадськістю;
* Спеціальний штаб;
* [[Перше головне управління КДБ СРСР|1-ше Головне Управління (ПГУ)]]&nbsp;— закордонна легальна та нелегальна розвідка, «активні заходи», закордонні диверсії;
* [[Друге головне управління КДБ СРСР|2-ге Головне Управління]] («контррозвідка»)&nbsp;— охорона важливих об'єктів та підприємств СРСР, стеження за радянськими громадянами та іноземними журналістами, студентами, туристами; розслідування злочинів;
* 3-тє Головне Управління (військова контррозвідка)&nbsp;— нагляд за всіма формуваннями та підрозділами [[Радянська Армія|Радянської Армії]] (разом із [[Генштаб]]ом та [[ГРУ]]);
* 4-те Управління («транспортне»)&nbsp;— контррозвідка на об'єктах транспорту;
* [[П'яте управління КДБ СРСР|5-те Головне Управління]] («боротьба з ідеологічними диверсіями» або так звана «п'ятка»)&nbsp;— боротьба проти «[[інакодумці]]в»&nbsp;— [[Інтелігенція|інтелігенції]] і [[релігія|вірян]]. 11 серпня 1989 перетворено в «Управління по захисту радянського конституційного ладу».
* 6-те Управління («економічне»)&nbsp;— контррозвідувальне забезпечення економіки;
* 7-ме Управління (так звана «наружка» або «топтуни»)&nbsp;— зовнішнє спостереження; оперативний пошук; нагляд за персоналом іноземних представництв у Москві
* 8-ме Головне Управління («шифрувальне»)&nbsp;— шифрування, криптографія; безпека ліній урядового зв'язку на території СРСР; стеження за іноземними дипломатичними комунікаціями, радіоперехоплення; використання супутників зв'язку;
* 9-те Управління («охорона»)&nbsp;— охорона та персональна безпека вищих партійно-державних діячів СРСР;
* 13-те Управління&nbsp;— викрадення людей та вбивства за кордоном<ref>{{Cite book|url=https://www.amazon.com/Disinformation-Strategies-Undermining-Attacking-Promoting/dp/1522605088|title=Disinformation: Former Spy Chief Reveals Secret Strategies for Undermining Freedom, Attacking Religion, and Promoting Terrorism|last=results|first=search|last2=Rychlak|first2=Prof Ronald J.|last3=Snow|first3=Corey|date=2016-05-17|publisher=Audible Studios on Brilliance Audio|edition=Unabridged edition|language=English|isbn=9781522605089|accessdate=12 липня 2018|archive-date=31 липня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190731140538/https://www.amazon.com/Disinformation-Strategies-Undermining-Attacking-Promoting/dp/1522605088}}</ref>;
* 15-те Головне Управління&nbsp;— підземні комунікації, тунелі, бункери; обслуговування атомних сховищ вищого керівництва;
* 16-те Управління&nbsp;— електронна розвідка;
* Головне Управління прикордонних військ&nbsp;— війська, оснащені артилерією, БТР, патрульними суднами, розташовані уздовж державного кордону СРСР (чисельність становила 300—400 тис. чоловік);
* Спеціальні війська КДБ&nbsp;— 48-ма мотострілецька дивізія та 27-ма гв. мотострілецька бригада спеціального призначення (крім того, у великих містах та столицях республік&nbsp;— спеціальні окремі батальйони та полки військ КДБ) та інші військові з'єднання;
* Територіальні підрозділи&nbsp;— в усіх республіках, краях, областях та районах були територіальні управління та підрозділи КДБ;
* Аналітичне управління;
* Слідчий відділ;
* Управління кадрів;
* Господарське управління;
* Військово-будівельне управління;
* Військово-медичне управління;
* Планово-фінансовий відділ;
* Мобілізаційний відділ;
* Юридичний відділ.

== Керівники КДБ ==
{{main|Список голів КДБ}}
# [[Сєров Іван Олександрович|Іван Сєров]] (1954—1958)
# [[Шелепін Олександр Миколайович|Олександр Шелепін]] (1958—1961)
# [[Семичасний Володимир Юхимович|Володимир Семичасний]] (1961—1967)
# [[Андропов Юрій Володимирович|Юрій Андропов]] (1967—1982)
# [[Федорчук Віталій Васильович|Віталій Федорчук]] (1982)
# [[Чебриков Віктор Михайлович|Віктор Чебриков]] (1982—1988)
# [[Крючков Володимир Олександрович|Володимир Крючков]] (1988—1991)
# [[Шебаршин Леонід Володимирович|Леонід Шебаршин]] (1991)
# [[Бакатін Вадим Вікторович|Вадим Бакатін]] (1991)

== Колегія КДБ ==
Вища «керівна рада» КДБ. Введена Постановою [[Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік#Рада міністрів СРСР|Ради міністрів СРСР]] 16 вересня 1959. Головами Колегії були Голови КДБ, її членами&nbsp;— всі заступники голови КДБ, а також керівники основних підрозділів центрального апарату й найважливіших територіальних органів (як правило, Голови КДБ Української та Білоруської РСР і начальники Московського і Ленінградського УКДБ). Члени колегії затверджувалися ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР. Згідно Закону СРСР «Про органи державної безпеки в СРСР» у Колегію за посадою входили також всі Голови КДБ союзних республік, однак до вересня 1991&nbsp;р. їх призначення так і не відбулися.

У вересні 1991 Колегія була перетворена в Координаційну Раду КДБ. Її головою був Голова КДБ [[В.&nbsp;В.&nbsp;Бакатін]], заступником голови&nbsp;— 1-й заступник голови КДБ А.&nbsp;А.&nbsp;Алейніков, членами&nbsp;— керівники органів держбезпеки республік. Рада проіснувала до розпуску КДБ СРСР у грудні 1991.

Склад Колегії КДБ (кінець 1982): М.&nbsp;І.&nbsp;Єрмаков, [[Чебриков Віктор Михайлович|В.&nbsp;М.&nbsp;Чебриков]], [[Федорчук Віталій Васильович|В.&nbsp;В.&nbsp;Федорчук]], [[Ю. В. Андропов]], Г.&nbsp;К.&nbsp;Цинєв, Н.&nbsp;П.&nbsp;Ємохонов, В.&nbsp;П.&nbsp;Пирожков, секретар парткому КДБ А.&nbsp;Б.&nbsp;Суплатов, В.&nbsp;І.&nbsp;Алідін, В.&nbsp;А.&nbsp;Матросов, В.&nbsp;Я.&nbsp;Лежепєков, Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Бобков, [[Крючков Володимир Олександрович|В.&nbsp;О.&nbsp;Крючков]], Г.&nbsp;Ф.&nbsp;Григоренко, С.&nbsp;Н.&nbsp;Антонов, Г.&nbsp;Е.&nbsp;Агеєв, Н.&nbsp;А.&nbsp;Душин, Д.&nbsp;П.&nbsp;Носирєв.

== Керівники КДБ УРСР ==
# [[Нікітченко Віталій Федотович|Віталій Нікітченко]] (1954—1970)
# [[Федорчук Віталій Васильович|Віталій Федорчук]] (1970—1982)
# [[Муха Степан Нестерович|Степан Муха]] (1982—1987)
# [[Голушко Микола Михайлович|Микола Голушко]] (1987—1991)

== Після СРСР ==
У деяких республіках колишнього СРСР, що стали незалежними [[Суверенна держава|суверенними державами]], діяльність та кадри колишнього КДБ поступово втрачають [[секретність]]. Наприклад, у [[Литва|Литві]] 2011 року на сайті kgbveikla.lt опублікований список із 238 імен резервістів КДБ СРСР, що працювали на її території. Картотека з їхніми справами збереглася в особливому архіві Литви, про що повідомив [[Центр дослідження геноциду й опору жителів Литви|Литовський центр геноциду жителів і опору]]. Зокрема, у повідомленні центру сказано<ref>[[BBC]]: [http://www.bbc.co.uk/russian/rolling_news/2012/10/121003_rn_lithuania_kgb_reservists_list.shtml В Литве опубликован список резервистов КГБ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121006065639/http://www.bbc.co.uk/russian/rolling_news/2012/10/121003_rn_lithuania_kgb_reservists_list.shtml |date=6 жовтня 2012 }}{{ref-ru}}</ref>:

{{початок цитати}}…''У картках вказані особові дані, військові звання, національність, партійна приналежність, освіта, номер наказу КДБ ЛССР і дата, коли особа було зарахована до резерву КДБ, номер справи військового з резерву КДБ''<ref>[http://www.kgbveikla.lt/ Сайт проекту Kgbveikla.lt] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121012082640/http://www.kgbveikla.lt/ |date=12 жовтня 2012 }}{{ref-lt}}</ref>{{кінець цитати}}.

== Символи відзнаки ==
{{center|<gallery>
Image:Znak5 GPU.GIF| Знак «Почетного работника ВЧК-ГПУ» V годовщины» (1923)
Image:OGPU 10 years, 1927.gif| Ювілейний Знак «10 лет органам ВЧК-ОГПУ» (1927)
Image:Znak15 OGPU.GIF| Знак «Почетного работника ВЧК-ГПУ» XV годовщины» (1932)
Image:NKVD 1940 honored officer badge.gif|Знак «[[Заслужений працівник НКВС|Заслуженного работника НКВД]]» (1940)
Image:KGB Symbol.png| Знак ВЧК-КДБ 
Image:Kgb member honour 1957.gif| «[[Почесний співробітник держбезпеки|Почётный Знак сотрудника безопасности]]» (1957)
Image:Kgb 50years 1967.gif| Ювілейний Знак «50 лет органам ВЧК-КГБ» (1967)
Image:Kgb 60years 1977.gif| Ювілейний Знак «60 лет органам ВЧК-КГБ» (1977)
Image:Kgb 70years 1987.gif| Ювілейний Знак «70 лет органам ВЧК-КГБ» (1987)
Image:Excellent KGB Border Troop 1st class CCCP.jpg| Медаль «Отличник погранвойск» I ступеня. Наказ № 53 КДБ при РМ СРСР від 8 квітня 1969&nbsp;р.
Image:Excellent KGB Border Troop 2nd class CCCP.jpg| Медаль «Отличник погранвойск» II ступеня. Наказ № 53 КДБ при РМ СРСР від 8 квітня 1969&nbsp;р.
</gallery>}}

== Див. також ==
* [[Комітет державної безпеки РРФСР]]
* [[Агентство федеральної безпеки РРФСР]]
* [[Органи державної безпеки в Українській РСР]]
* [[КДБ проти ОУН]]
* [[Спецгрупи НКВС ]]
* [[ВНК]]
* [[Служба безпеки України]]
* [[Секретна токсикологічна лабораторія]]
* [[Диверсійний «Загін 3»]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Джерела та література ==
* [[iarchive:rotterdad|Ярослав Кутько. Авдіокнига Пекельна машина в Роттердамі. V колюмна Валюха. Історія вбивства Полковника Євґена Коновальця на основі тогочасних матеріялів та сучасних свідчень.]] «Ukrainska Vilna Hromada v Ameryci» 2965 Carpenter Street, Detroit 12, Mich.; 1953&nbsp;р. {{Ref-gl}}
* ''Окіпнюк&nbsp;В.&nbsp;Т.''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Komitet_derzh_bezpeky Комітет державної безпеки СРСР та Комітет державної безпеки УРСР] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160817181521/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Komitet_derzh_bezpeky |date=17 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|4|479}}
* ''Грабовський&nbsp;С.&nbsp;І.''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=4591 Комітет державної безпеки СРСР] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160818160555/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=4591 |date=18 серпня 2016 }} // {{ЕСУ}}

== Посилання ==
* [http://leksika.com.ua/17251001/legal/karalni_organi Каральні органи] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161121060040/http://leksika.com.ua/17251001/legal/karalni_organi |date=21 листопада 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|3}}
* [https://web.archive.org/web/20110316104931/http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/index Сайт Служби безпеки України]
* [https://web.archive.org/web/20080514050604/http://www.memo.ru/links/links28.htm Каталог посилань з історії ВЧК&nbsp;— ОГПУ&nbsp;— НКВС&nbsp;— КДБ] на сайті [[Товариство "Меморіал"|Товариства «Меморіал»]]{{ref-ru}}
* [http://www.youtube.com/watch?v=nPUNYEGoYTc Документальне підтвердження таємного договору про співпрацю НКВС та СС (ВІДЕО)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130722043121/http://www.youtube.com/watch?v=nPUNYEGoYTc |date=22 липня 2013 }}
* [https://web.archive.org/web/20120421154936/http://unknownwar.info/-_384/ Обличчя російського фашизму. ЧК в Україні]
* [https://gordonua.com/ukr/publications/-zapiski-kolishnogo-pidpolkovnika-kdb-rosijska-pravoslavna-tserkva-i-spetssluzhbi-1506458.html Записки колишнього підполковника КДБ: Російська православна церква і спецслужби] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200709235051/https://gordonua.com/ukr/publications/-zapiski-kolishnogo-pidpolkovnika-kdb-rosijska-pravoslavna-tserkva-i-spetssluzhbi-1506458.html |date=9 липня 2020 }}

{{Бібліоінформація}}
{{Оперативні служби Росії}}
{{Служби безпеки країн Варшавського договору}}
[[Категорія:Історія СРСР]]
[[Категорія:Спецслужби СРСР]]
[[Категорія:Уряд СРСР]]
[[Категорія:КДБ СРСР| ]]
[[Категорія:Радянський державний тероризм]]
[[Категорія:Засновані в СРСР 1954]]