Котляревські гербу Огоньчик
| Котляревські | |
|---|---|
 | |
| Огоньчик[1][2][3] | |
| Опис герба: >>> | |
| Території: | Булановський ліс[4] |
| Близькі роди: | Жуковські, Педоренки, Скоробагачі |
| Підданство: |  Річ Посполита |
| Замки / палаци: | Садиба Котляревських |
Котляревські (рос. Котляревские) — український православний священицький рід, зарахований до дворянства Російської імперії.
Достеменне походження полтавських Котляревських гербу Огоньчик невідоме. Першими згаданими в джерелах представниками роду були диякон Успенського собору в Полтаві Іван (Іоанн) Котляревський[a] та його брат «ярославський ієрей» Василь Котляревський, що мав кількох синів. В «Розподільчому акті» на майно Котляревських від 3 вересня 1779 р. згадується прабабуся І. П. Котляревського — Марія Ясенова, проте невідомо, чи це мати диякона Іоанна чи його теща[5].
Нащадки Василя Котляревського мешкали у Кременчуцькому повіті.
Цей рід Котляревських було внесено в частину VI родословної книги спадкового дворянства Катеринославського намісництва:
|
Полтавский дворянской опеки протоколист Иван Петров сын Котляревский просил меня выдать ему свидетельство, что он между дворянами Полтавского уезда считается. А как мне известно, что оный протоколист Котляревский происходит из малороссийского шляхетства, владеет в Полтавском уезде недвижимым имением и его род внесен Екатеринославского наместничества в дворянскую родословную книгу в шестую ее часть, почему он, Котляревский, о вступлении как в военную и в статскую службу никакого препятствия не имеет. Во уверение всего вышописаного и сие свидетельство от меня ему, Котляревскому, за подписом и с приложением герба моего и печати дано в Полтаве 1793 года, генваря 30 дня. | 
|
— Полтавского уезда дворянский предводитель коллежский советник Петр Черныш[4] | ||
Щит: в червоному полі стріла, поставлена на напівкільце. Нашоломник: дві руки що тримають напівкільце[3].
- NN Котляревський (*? — †?)
- Іван Котляревський (*? — †до 1768) — диякон в Свято-Успенському соборі в Полтаві[6] ∞ Агафія Яківна NN (*? — †до 1768)
- Петро Іванович (*1749 — †?) — канцелярист в полтавському міському магістраті ∞ Параскева Лаврентіївна Жуковська (*? — †?) — донька козака Решетилівської сотні[7][8]
- Іван Петрович (*1769 — †1838) — видатний український письменник, автор «Енеїди», майор російської імператорської армії
- Яків Іванович (*1754 — †?) — полтавський мешканець[4]
- Агафія Іванівна (*? — †?) ∞ NN (*? — †?)[4]
- Марфа Іванівна (*? — †?)
- Петро Іванович (*1749 — †?) — канцелярист в полтавському міському магістраті ∞ Параскева Лаврентіївна Жуковська (*? — †?) — донька козака Решетилівської сотні[7][8]
- Василь Котляревський (*? — †?) — ярославський (можливо у с. Ярославець Ніжинського полку) ієрей
- NN Котляревський (*? — †?)
- NN Котляревський (*? — †?)
- Іван Котляревський (*? — †до 1768) — диякон в Свято-Успенському соборі в Полтаві[6] ∞ Агафія Яківна NN (*? — †до 1768)
- ↑ Дід письменника.
- ↑ Літературна панорама. 1988 Текст : збірник. Вип. 3 / упоряд. Г. М. Сивокінь. – К. : Дніпро, 1988. – 270 с. – 1,30.
- ↑ "Малоросійська шляхта" мала більше прав і вольностей, ніж російські дворяни. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 5 листопада 2017.
- ↑ а б Алла Ротач ГІРКІ І СВІТЛІ ТРИДЦЯТЬ ЛІТ І ТРИ РОКИ Про заснування Полтавського літературно-меморіального музею І. П. Котляревського та його перших працівників (до 60-річчя музею)
- ↑ а б в г Залашко А. Іван Котляревський у документах, спогадах, дослідженнях. — Київ: Дніпро, 1969. — 630 с.
- ↑ Полтавський літературно-меморіальний музей І. Котляревського
- ↑ Срезневский В. Котляревский, Иван Петрович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- ↑ Батько української літератури : методичні рекомендації до 245-ї річниці від дня народження І. П. Котляревського / уклад. Максименко М. Г. – Полтава, 2014. – 12 с. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
- ↑ Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 377—378
- І. П. Котляревський у критиці та документах: збірник статей, рецензій, висловлювань / упоряд. і вступ. ст.: А. Залашко . — Київ: Держлітвидав України, 1959 . — 214 с. — Бібліогр.: с. 208—209.