Катеринославське намісництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Катеринославське намісництво
Coat of Arms of Yekaterinoslav.png

Герб
Map of Yekaterinoslav Namestnichestvo 1796 (small atlas).jpg
Центр Кременчук (17831789), Катеринослав (17891796)
Існування 17831796
Попередники Новоросійська губернія, Азовська губернія
Наступники Новоросійська губернія

Катериносла́вське намі́сництво (рос. Екатеринославское наместничество) — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії в 17831796 роках. Адміністративний центр — Кременчук (до 1789) і Катеринослав (після 1789). Створене 26 березня 1783 року на основі Новоросійської і Азовської губерній. Складалося з 15 повітів. 31 грудня 1796 року перетворене на Новоросійську губернію.

Історія[ред.ред. код]

Утворене 1783 року об'єднанням Новоросійської і західної частини Азовської губерній.

Спочатку мало у своєму складі Олександрійський, Ольвіопольський, Єлисаветградський (в 1795 році відійшли до Вознесенської намісництво), Олексопольський, Бахмутський, Донецький, Катеринославський, Костянтиноградський, Кременчуцький, Маріупольський, Новомосковський, Павлоградський, Полтавський, Слов'янський, Херсонський повіти.

Офіційний російський документ свідчить про населення намісництва 1784 року: «більшу частину жителів… складають малоросіяни, а після них великоросіяни, греки, серби, вірмени, грузини, волохи, молдавани, меноніти-колоністи, євреї, мала частина калмиків, які кочують у степах, що прилягають до Азовського моря зі східної його сторони. Кількість всіх взагалі жителів нараховує 419 442 чоловічої статі душ, включаючи і дворянство. Головна віра грецька і католицька, але з огляду на різного роду поселених тут людей терпимі й інші віросповідання.»[1]

1789 року до Катеринославського намісництва було приєднано Градизький повіт Київського намісництва, а в 1792 році — українські землі між Південним Бугом і Дністром, що відійшли до Російської імперії по Яському миру 1791 року .

13 червня 1795 року три повіти передано новоствореному Вознесенському намісництву, а саме Єлисаветградський, Новомиргородський та Херсонський.

За новим розділом у ході адміністративно-територіальних реформ Павла I від 12 грудня 1796 намістництво ліквідується і тут утворюється Новоросійська губернія.

Повіти[ред.ред. код]

Землі, захоплені у Османської Порти й приєднані до намісництва.
  1. Бахмутський повіт, з 1784, 1796 до Новоросійської губернії
  2. Донецький повіт, з 1784, 1796 до Новоросійської губернії
  3. Єлисаветградський повіт, з 1784, у 1795 до Вознесенського намісництва
  4. Катеринославський повіт, з 1784, 1796 до Новоросійської губернії
  5. Костянтинський повіт, з 1784 (згодом перейменований на Костянтиноградський повіт)
  6. Кременчуцький повіт, з 1784, 1796 до Новоросійської губернії
  7. Маріупольський повіт, з 1784, 1796 до Новоросійської губернії
  8. Новомосковський повіт, з 1784, 1796 до Новоросійської губернії
  9. Олександрійський повіт, з 1784, у 1795 до Вознесенського намісництва
  10. Олексопольський повіт, з 1784, 1796 до Новоросійської губернії
  11. Ольвіопольський повіт, з 1784, переіменовується на Новомиргородський повіт
  12. Павлоградський повіт, з 1784, 1796 до Новоросійської губернії
  13. Полтавський повіт, з 1784, 1796 до Малоросійської губернії
  14. Слов'янський повіт, з 1784, 1796 до Новоросійської губернії
  15. Херсонський повіт, з 1784, у 1795 році до Вознесенського намісництва
  16. Градизький повіт, у 1789 р. з Київського намісництва
  17. Новомиргородський повіт, у 1795 році до Вознесенського намісництва

Губернатори[ред.ред. код]

Генерал-губернатори[ред.ред. код]

Намісники[ред.ред. код]

Карти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. 4.Полное собрание законов Российской империи. — Спб., 1830. — Т. ХХП. — № 15908. 10. ІР НБУ НАНУ. — Ф. II. — Спр. 5960. — Арк. 2-2 зв.

Джерела та література[ред.ред. код]