Культура есперанто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Культура есперанто — культура, що утворилася у співтоваристві есперантистів за більш ніж 100 років існування мови[1][2][3].

Література, фільми і музика

[ред. | ред. код]
Сербський актор Саша Пилиповік демонструє своє кабаре на Всесвітньому конгресі есперантистів, Роттердам, 2008 рік

Мовою есперанто написано понад 120 оригінальних романів, перекладених творів різних жанрів — близько 25 000. Існують журнали новин Monato, які публікуються мовою есперанто, популярні та відомі серед есперантистів як Time і Newsweek. Також існує журнал для незрячих людей, Aŭroro, що видається з 1920 року. Всього газет і журналів, що видаються на есперанто, близько 250 найменувань[4].

Існують телевізійні канали мовою есперанто, а також дуже часто можна зустріти цю мову в мережі інтернет і почути по радіо. Зокрема, мовою есперанто здійснюють мовлення:

  • China Radio International
  • Melbourne Ethnic Community Radio
  • Radio Habana Cuba
  • Radio Audizioni Italiane (RAI)
  • Radio Polonia
  • Radio FREI
  • Radio Vatican

У листопаді 2005 року з'явився телевізійний канал Internacia Televido мовою есперанто. Велика частина музичних творів на есперанто є перекладом народних пісень. У 1964 році Джекс-Луїс Мей випустив повнометражний фільм Angoroj — перший оригінальний фільм мовою есперанто. У 1965 році був випущений у прокат фільм Incubus[5].

Спільнота

[ред. | ред. код]
Замок Грезильон, культурний центр есперантистів у Франції

Спільноти есперантистів є невід'ємною частиною культури есперанто. Мова була створена для полегшення взаєморозуміння, солідарності й миру. Велика частина учасників есперанто-руху продовжують дотримуватися поставлених цілей. Крім того, багато есперантистів використовують дану мову як двері у великий світ, щоб зустрітися з людьми з інших країн на рівних, а також для подорожей.

Також серед спільноти есперантистів існують спільні свята і загальноприйняті традиції. Найбільш поширеним торжеством є День Заменгофа[6].

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Музична культура есперанто

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Esperanto culture. Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 16 грудня 2014.
  2. Johnson: Simple, logical and doomed. 16 вересня 2013. Архів оригіналу за 2 січня 2015. Процитовано 16 грудня 2014.
  3. http://www.yearlyglot.com/does-esperanto-have-a-culture/. Yearlyglot.com. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 16 лютого 2015.
  4. Jukka Pietiläinen. Esperanto-gazetaro: historio, nuntempo kaj perspektivoj. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  5. Ronald J. Glossop (4 серпня 2005). THE CULTURE OF ESPERANTO. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 16 грудня 2014.
  6. Праздники Esperanta Civito [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.] (еспер.)

Посилання

[ред. | ред. код]