Ломиковський Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ломиковський Михайло Михайлович
Народився1849(1849)
Ізюмський повіт, Харківська губернія

Ломиковський Михайло Михайлович (Ломіковський) (1849, Ізюмський повіт, Харківська губернія – ?) – терапевт, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри лікарської діагностики з пропедевтичною клінікою, декан медичного факультету Імператорського Харківського університету (1901–1905).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у дворянській родині. У  1859  році, після початкової школи, розпочав навчання в приватному пансіоні. З осені 1862  по 1867 рік навчався у 2-й чоловічій гімназії. Цього ж року поступив на медичний факультет Харківського університету. У грудні 1873 року випустився з університету зі званням лікаря з відзнакою. Після працював ординатором при факультетській терапевтичній клініці професора В.Г. Лашкевича.

У 1876 році склав докторантський екзамен, а у 1877 році захистив дисертацію «Причины изменения внутренних органов у животных при задержке кожной перспирации» [1] i отримав ступінь доктора медицини. У вересні 1878 року одержав звання приват-доцента з ларингопатології та розпочав викладати [2]. У 1883 році був обраний штатним доцентом. У 1884 році, у зв’язку з введенням університетського статуту, посаду штатного доцента скасували, але М.М. Ломиковський залишився за штатом з правом одержання штатного утримання протягом 2 років. Одночасно за дорученням факультету Михайло Михайлович читав лікарську діагностику з  пропедевтичною клінікою (нова кафедра з 1884 року). У 1886 році був обраний екстраординарним професором.

У  1878  та 1883  роках перебував у відрядженнях за  кордоном, працював у  клініках Віденського, Паризького i  Бреславського університетів. Вивчав клініку внутрішніх хвороб, хвороби гортані (ларингопатологія), патологічну анатомію i сифіліс.

У 1891 році, за поданням головного упорядника канцелярії Його Імператорської Величності по закладах Імператриці Марії, був призначений лікарем-консультантом з  внутрішніх хвороб при Харківському інституті шляхетних дівчат. Цього ж року був обраний Слов’янським міським управлінням на  посаду директора Слов’янських мінеральних вод, де  працював до 1893  року. У 1892 році був затверджений у званні ординарного професора.

1901-1905 роки - декан медичного факультету. У листопаді 1903 року отримав звання заслуженого ординарного професора.

19 жовтня 1915 року був призначений останнім попечителем Казанського учбового округу [2]. Керував округом, займався діяльністю щодо підвищення навчально-виховної роботи в навчальних закладах для так званих інородців, організацією курсів для педагогічного складу шкіл тощо.

Дружина та дочка залишилися у Харкові — в Казані жив один. Часто просив відпустку. У  березні 1917 року отримав відмову у черговій відпустці та 10 квітня подав у відставку [2]. Дані про останні роки життя і дата смерті невідомі.

Напрацювання

[ред. | ред. код]

Дисертація «Причины изменения внутренних органов у животных при задержке кожной перспирации».

«Заболевания спинного мозга при сифилисе» [1]

Опубліковано 14 праць німецькою та російською мовами [3]. Більша частина його праць стосується хвороб гортані.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Ломиковский Михаил Михайлович. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
  2. а б в Крапоткина, И.Е. М.М. ЛОМИКОВСКИЙ ВО ГЛАВЕ КАЗАНСКОГО УЧЕБНОГО ОКРУГА (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
  3. Ломиковский Михаил Михайлович. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]

Ковальова О.М. Ломиковський Михайло Михайлович / О.М. Ковальова, Н.А. Сафаргаліна-Корнілова // Керівники вищої медичної школи: Харківський національний медичний університет / за заг. ред.: В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко ; Харківський національний медичний університет. – Харків : ХНМУ, 2020. – С 49-50.