Малий часослов герцога Беррійського
| фр. Les Petites Heures de Jean de Berry | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Жан Ленуар, Жакмар де Есден, Псевдо-Жакмар де Есден, Майстер Трійці і ще один анонімний художник; один з братів Лімбургів (1 мініатюра). |
| Час створення: | 1375–1390 |
| Розміри: | 21,5 см × 14,5 см |
| Висота: | 21,5 см |
| Ширина: | 14,5 см |
| Матеріал: | живопис на пергаменті |
| Зберігається: | Париж |
| Музей: | Національна бібліотека Франції |
| Інвентарний номер: | Latin 18014[1] |
 Малий часослов герцога Беррійського у Вікісховищі | |
«Малий часослов герцога Беррійського» — часослов, замовлений герцогом Жаном Беррійським[2], містить 182 мініатюри. Був створений п'ятьма митцями, пізніше герцог додав до часослову мініатюру одного з братів Лімбургів. Зберігається в Національній бібліотеці Франції (інв. № Ms. lat. 18014).
У створенні часослова брали участь багато художників. Жан Ленуар, що заступив на службу до герцога на початку 1372 року, почав оформлення рукопису, ймовірно, в 1375 році. Він виконав для часослова Страсний цикл і у своєму мистецтві він наслідував манеру Жана Пюселя. Робота Жана Ленуара раптово перервалася в 1380 році, ймовірно, через смерть художника. Він залишив велику кількість підготовчих малюнків. Друга група з чотирьох мініатюристів відновила ілюстрування манускрипту в 1385 році. Відомий один з цих художників — Жакмар де Есден, що виконував замовлення герцога з 1384 року. Його пензлю належить «Різдво» (fol. 38). Серед інших — анонімний художник, якого Міллард Місс назвав за мініатюрою на аркуші часослова 183 Майстром Трійці. Частину ілюстрацій, в тому числі календарного циклу, створив так званий Псевдо-Жакмар де Есден і ще один невідомий художник. Близько 1412 року один з братів Лімбургів (ймовірно, Жан) намалював для часослова мініатюру, на якій зображений герцог Беррійський, що збирається у подорож[3].
Герцог, ймовірно, близько 1416 року подарував рукопис Жакетті, дружині свого бібліотекаря і скарбника Робіне д'Етампа. У 1606 році часослов належав Карлу III Лотаринзькому, потім ним володіли мадам де Шане, Франсуа Роже де Геньєр, Луї-Жан Геньа і Луї-Сезар, герцог де Лавальєр. У 1784 році на розпродажі колекції останнього часослов придбала Королівська бібліотека.
- ↑ а б в http://archivesetmanuscrits.bnf.fr/ark:/12148/cc784809
- ↑ На думку Кудерка і Делессе, часослов був замовлений одним з анжуйських принців. Див.: Delaissé L. M. J. Remaniements dans quelques manuscrits de Jean de Berry // Gazette des beaux-arts. — 1963. — Т. LXII. — С. 123-146. Ця версія відкидається сучасними дослідниками.
- ↑ Казель Р., Ратхофер И. Роскошный часослов герцога Беррийского. — М., 2002. — С. 207 (рос.)
- Казель Р., Ратхофер И. Роскошный часослов герцога Беррийского / Предисловие У. Эко. — М., 2002. — 2000 прим. — ISBN 5-7793-0495-5.
- Avril F. Les Fastes Heures de Jean, duc de Berry, fac-similé du manuscrit. — Luzern : Faksimile-Verlag, 1988. — Vol. 2.
- Avril F. Les Petites du Gothique. Le Siècle de Charles V. — Paris — 343 (297) p.
- Paris 1400: Les arts sous Charles VI / Elisabeth Taburet-Delahaye (dir.). — Fayard/RMN, 2004. — Vol. I. — P. 102-103. — ISBN 2213620229.
- Meiss M. French Painting in the Time of Jean de Berry. The Late XIVth Century and the Patronage of the Duke. — London — New York, 1967. — Vol. I. — P. 155-193, 334-337.
- Les Petites Heures de Jean de Berry (французькою) . Gallica. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 5 серпня 2012.
