Страсті Христові
Страсті Христові — події, пов'язані з Ісусом Христом, що відбувалися в останні дні його життя. Церква ці події згадує під час останнього тижня Великого посту, а найбільше у Страсну п'ятницю.
Ці страсті починаються від Тайної Вечері. Після арешту, суду і хресної дороги, Розп'яття на хресті — кульмінація цих подій. Більшість християн вірять, що ці страждання були передбачені багатьма пророками та самим Ісусом Христом.
Дані наводяться перекази з Євангелія:
- Ісус Христос входить в Єрусалим. Ісус Христос після сорока днів строгого посту та після воскресіння мертвого Лазаря входить у Єрусалим — тогочасну столицю Ізраїлю. Ісус в'їжджає в Єрусалим верхи на осляті, а населення міста вітає його пальмовими гілками.
- Помазання Марією з Віфанії ніг Ісуса. У середу страсного тижня в домі Симона Марія з Віфанії Ісусові ноги миром.
- Ісус омиває ноги апостолів. Під час тайної вечері Ісус Христос миє кожному зі своїх учнів ноги. Такі дії у тих краях вважалися гостинністю. У цьому випадку — це вияв великої любові Ісуса до своїх учнів.
- Таємна вечеря. Таємна вечеря відбулася в четвер, день перед розп'яттям Ісуса. У цей день Христос зібрав своїх учнів і розповів апостолам, яке майбутнє його чекає. Він також розказав учням, що серед них є той, хто зрадив його. Він попросив зрадника вмочити свій хліб у його вино. Зрадником був Юда Іскаріот: він вмочив свій хліб у вино Ісуса. Таємна вечеря є важливою ще й тому, що тут відбулось перше таїнство Євхаристії.
- Ісус входить разом з апостолами в оливний сад. В оливному Гетсиманському саду зупинились апостоли з Ісусом. Ісус їм сказав: «Ви тут чекайте, не спіть і моліться».
- Ісус молиться в оливному саду. В цю ніч з четверга на п'ятницю Ісус молився Богові. Він просив терпіння пережити усе, що йому призначено.
- Арешт Ісуса. Поцілунок Юди. У Гетсиманському саду Христа арештували за доносом Юди Іскаріота. Перед тим Юда поцілував Ісуса. Нині вислів «поцілунок Юди» означає поцілунок зрадника, вияв лицемірних почуттів до того, кого зрадив.
- Ісус перед первосвященниками. Первосвященники востаннє запитують, чи є Ісус Христос Богом. Ісус відповідає твердо: є. Первосвященники вирішують відправити Ісуса на суд до Понтія Пилата.
- Відречення апостола Петра.
- Суд Понтія Пилата над Христом. На цьому суді Понтій Пилат зацікавився, в якому царстві Ісус є Богом, але отримавши неочікувану відповідь, Пилат вмиває руки, що означає виходить із цієї справи.
- Катування Христа. Після того, як Пилат умив руки, євреї вирішили катувати Христа. Внаслідок цього на спині Ісуса, за переказами, не залишилось місця без рани.
- Увінчання терновим вінком. Після тяжкого катування катам наказано одягнути Христа у червоний плащ. Кати надягають плащ, на голову Ісуса накладають терновий вінок і брудно лають Ісуса Христа.
- Хресна дорога. Ісуса заставляють нести важкий хрест від міста аж до самої Голгофи. По дорозі Він тричі падає, зустрічається зі своєю Матір'ю, бачить плачучих жінок, Вероніка втирає йому лице, Симеон Киринейський допомагає нести хрест… У церкві в строгий піст ці події згадують на хресній дорозі на чотирнадцятьох стаціях.
- Знімання одягу Христа. Після хресної дороги, вже коли Ісус Христос приходить на Гологоту, з Нього здирають одяг. Його тіло пече від засохлої крові…
- Розп'яття на Голготі. Знявши одяг з Христа, Його руки і ноги прибивають до хреста. Ісус помер швидко: через 3 години після розп'яття. За цей час Він встиг пробачити розбійникові його гріхи, Йому пробили бік і напоїли жовчю й оцтом.
- Зняття з хреста. Після смерті Ісуса Його тіло зняли з хреста.
- Поміщення в гробницю. Мертве тіло Ісуса за єврейським звичаєм поклали в гробницю на три дні перебування.
- Визволення людей від пекельних мук. Про це вНовому завіті говорить тільки апостол Петро. За його словами, Ісус спустився в пекло і визволив усіх праведних із пекла в рай.
- Воскресіння. Ісус воскрес із мертвих на третій день.
Знаряддя Страстей (лат. Arma Christi) — важливі атрибути Страстей Господніх, інструменти мучеництва Ісуса Христа.
Зображення знарядь страстей має довгу традицію в іконографії, принаймні, починаючи з IX століття (Утрехтський псалтир, 830 рік). Мініатюрні зображення знарядь наносили на розп'яття і чотки, ікони та ретабло як знак плати, внесеної Ісусом за гріхи роду людського.
В православній традиції з XVII століття композиції із зображенням знарядь Страстей Христових починають відтворювати на антимінсах, покровцах, потирах, дароносицях і дарохранильницях, на окладах Євангелій та ікон, пізніше — на лубочних аркушах.[1] Знаряддя пристрастей також зображають на етімасіі — Престолі уготованому, що трапляється як самостійно, так і в складі композиції «Страшний Суд» та інших складних символіко-догматичних композиціях.[2]
| Назва | Призначення | Місцезнаходження |
|---|---|---|
| Стовп | До нього був прив'язаний Ісус під час бичування | У капелі Сан-Дзено базиліки Санта-Прасседе в Римі та церкві св. Георгія в Стамбулі |
| Бич, пучок різок | Бичування Ісуса Христа | |
| Рука | Зображення кисті руки, яка карала Ісуса або дала гроші Юді | |
| Терновий вінець | Увінчання з метою приниження | У Нотр-Дам де Парі, а окремі шипи в багатьох церквах світу |
| Хрест | Звичайна римська страта | Частини Животворящого Хреста перебувають у багатьох церквах світу |
| INRI | Табличка з цим написом — для додаткового приниження | Великий фрагмент в церкві Санта-Кроче-ін-Джерусалемме в Римі |
| Цвяхи | Утримували тіло на хресті | Цвяхи є в багатьох церквах світу, проте їхня загальна кількість свідчить про наявність величезної кількості копій. Один цвях зберігається в церкві Санта-Кроче-ін-Джерусалемме в Римі |
| Спис Лонгина | Римський солдат Лонгин пронизав цим списом бік розіп'ятого Ісуса Христа | Існують три списи, що претендують називатися справжніми: в соборі святого Петра в Римі, в палаці Хофбург у Відні і в Вагаршапаті (Вірменія) |
| Губка | Змочення в оцті (або у вині) для втамування спраги | Фрагмент її зі слідами крові перебуває у базиліці Сан-Джованні-ін-Латерно в Римі, а частина «губки» — у ковчезі Діонісія Суздальського в Московському Кремлі |
| Миска | Для оцту або вина | |
| Грааль | Чаша, в яку була зібрана кров Ісуса | Невідомо. Предмет багатовікових пошуків. |
| Одяг Ісуса
і гральні кістки |
Їх розігрують солдати | Риза Господня потрапила до Росії в XVII столітті, в наш час[коли?] розділена на кілька частин. Безшовний хітон — у м. Трір, фрагмент кармазину — в Латеранській базиліці (Рим). |
| Півень | Проспівав тричі після зречення апостола Петра | |
| Сходи | Використали для зняття мертвого тіла Ісуса з хреста | |
| Кліщі | Ними виймали цвяхи з рук Ісуса | |
| Миска з мирри | Йосип Ариматейський або жінки-мироносиці обтирали нею тіло Ісуса | |
| Плащаниця | Саван (пелена), в який було загорнуте тіло | У соборі Івана Хрестителя в Турині |
| 30 срібняків | Плата Юди, «Ціна крові». Можуть бути у гаманці | |
| Чаша | У ній умив руки Понтій Пилат | |
| Ліхтар зі свічкою | Символ зрадництва в Гетсиманському саду | |
| Меч, іноді з вухом | Ним апостол Петро відсік вухо слузі первосвященника Малху (Ів. 18:10) |
Реліквії Страстей — артефакти, пов'язані з мучеництвом Христа, які зберігаються церквою для вшанування і використання в обрядах. Як вважається, всі вони належать до I ст. н. е., попри те що точне датування багатьох з цих реліквій здавна ставиться вченими під сумнів.
Вшанування реліквій Страстей Христових і особливо Животворного хреста має величезне значення в християнстві. Частинки знарядь Страстей є об'єктом релігійного поклоніння в православ'ї та католицизмі. У Середньовіччі вони мали велике значення в політичному житті держав, а також у приватному житті правителів, стаючи значною матеріальною цінністю, що згадується в заповітах, шлюбних контрактах, мирних договорах тощо. Частинки реліквій обов'язково були і в молитовні глави держави, і в його наперсному хресті. Як символ освячення влади реліквії Страстей відігравали значну роль у церковно-державній обрядовості.
Більшість реліквій Страстей, як свідчать легенди, було знайдено рівноапостольною Оленою під час її подорожі в Єрусалим. Так, 326 року вона знайшла Животворний Хрест, чотири цвяхи і титли INRI[3]. Сама Олена розділила хрест на дві частини, а згодом — вже на величезну безліч фрагментів, що породило хвилю фальсифікацій як частин хреста, так і інших реліквій, пов'язаних із земним життям Христа і його Страстями. Відносно низки реліквій досі немає єдиної думки про їхнє походження. Наприклад, щодо Святих сходів (лат. Scala Santa), які зберігаються в капелі Сан-Лоренцо (Рим), існує переказ, що їх свята Олена привезла з Єрусалиму 326 року, що саме по них піднімався на суд Ісус Христос до палацу Понтія Пілата[4] і що на сходинках залишилися сліди його крові. Однак низка сучасних дослідників вважає їх одними з найстаріших сходів Латеранського палацу, зроблених реліквією тільки близько XI століття.[5]
У Росії велике зібрання реліквій Страстей перебуває в ковчезі Діонісія Суздальського разом з реліквіями, привезеними 1383 року з константинопольського монастиря святого Георгія в Манганах.[6] Крім частини Животворного Хреста, у ньому перебувають ще 16 реліквій, у тому числі досить екзотичні: «влас исторган из брады Христа Бога и вода стекшая из ребро на распятье… кровь Христова прободенным копьем стекшая с пречистых ребер… губа юже омочиша во очет и напоиша Христа на кресте распята».[7] Ковчег Діонісія протягом століть перебував у Благовіщенському соборі, нині зберігається у Московському Кремлі.
Найпоказовішою з точки зору атрибуції реліквії як автентичної є історія наукового дослідження Туринської плащаниці.
Католицька традиція зачисляє до реліквій Страстей «Хустку святої Вероніки», якою вона втерла залите кров'ю і потом обличчя Христа під час його шляху на Голгофу. За переказами, обличчя відобразилося на тканині. При зображенні хустки Вероніки лик Христа часто зображають в терновому вінці і зі слідами крові. Вважається, що легендарна хустка Вероніки зберігається в соборі святого Петра в Римі.[8]
- ↑ Знаряддя Страстей Христових на російських хрестах XVII—XIX століть
- ↑ І. К. Язикова. «Богослов'я ікони»
- ↑ socrat/socr01.html Сократ Схоластик. Церковна історія. Гл.17
- ↑ The Holy Staircase. Rome, 2000
- ↑ Scala Santa, or Holy Stairs (stairs, Rome, Italy). Encyclopædia Britannica
- ↑ Ковчег Діонісія Суздальського
- ↑ Ульянов О. Г. «Пристрасті Христові»
- ↑ Ораціо Петросілло. Місто Ватикан. Edizioni Musei Vaticani, 2005
- Barnes, Arthur. The Passion of Christ in the Four Gospels // The Catholic Encyclopedia. Vol. 11. New York: Robert Appleton Company, 1911.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Страсті Христові
- Про сутність страждань Спасителя // Чернігівські єпархіальні відомості
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNF: 119503221 · Freebase: /m/013c2t · GND: 4134467-4 · J9U: 987007293559205171 · LCCN: sh85070073 · LNB: 000138156 · NKC: ph138457 · SVKKL: h0007535-utrpeni-Jezise-Krista |