Меланоливка коротконога

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меланоливка коротконога

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Трихоломові(Tricholomataceae)
Рід: Меланоливка (Melanoleuca)
Вид: Меланоливка коротконога
Melanoleuca melaleuca
(Pers.) Murrill(інші мови), 1911
Синоніми[1]
1801 Agaricus melaleucus Pers.

1871 Tricholoma melaleucum (Pers.) P.Kumm.
1886 Gyrophila melaleuca (Pers.) Quél.
1887 Melaleuca vulgaris Pat.(інші мови)
1889 Boletopsis melaleuca (Pers.) Fayod(інші мови)
1897 Melanoleuca vulgaris (Pat.) Pat.

Посилання
Вікісховище: Melanoleuca melaleuca
EOL: 190873
NCBI: 330929
MB: 288051
IF: 288051

Меланоливка коротконога (Melanoleuca melaleuca) — вид грибів роду меланоливка (Melanoleuca).

Будова

[ред. | ред. код]
Вид пластинок

У діаметрі шапинка гриба досягає 8 см, форма її розпростерта. Якщо уважно придивитися до шапки, то вона здається голою, сухою, проте хоча тонка, але м'ясиста. Ніжка заввишки до 5 см, завширшки до 2 см. У переважної більшості грибів вона здається циліндричною, але в певної частини плодових тіл наче до основи дещо злегка розширена. Ніжка зовні у грибів волокниста, трошки бурувата, у зрілих бура. Якщо розрізати ножем вздовж молодий грибочок, то у середині вдається побачити білувату м'якоть, розрізавши дорослий — бурувато–коричневу. Принюхавшись до м'якоті, не відчувається особливого запаху.

Поширення та середовище існування

[ред. | ред. код]

Цей шапковий гриб росте у листяних лісах.

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Маловідомий їстівний гриб. Подібностей з отруйними грибами немає.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Melanoleuca melaleuca (Pers.) Murrill 1911. MycoBank. International Mycological Association. Процитовано 9 грудня 2010.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С.46.