Метаботропні глутаматні рецептори
Метаботропні глутаматні рецептори — це G-білок-спряжені рецептори, лігандом яких є глутамат, найважливіший збуджувальний нейромедіатор центральної нервової системи.
Глутаматні рецептори представлені рецепторами mGluRs, які за особливостями сигнальних шляхів, ініційованих ними, поділяються на три групи [2].
І група представлена рецепторами mGluR1 й mGluR5. Вони передають сигнал на Gq-білок і, як наслідок, спричиняють активацію фосфоліпази С і подальшу реалізацію фосфоінозитидного (інозитолфосфатного) каскаду.
До ІІ групи належать рецептори mGluR2 й mGluR3. Вони активують Gs-білок і, як наслідок, інгібують аденілатциклазу й утворення вторинного посередника цАМФ.
Рецептори ІІІ групи — mGluR4 та mGluR6 — mGluR8, активують Gi-білок, який здійснює інгібувальні впливи на аденілатциклазу й на синтез цАМФ. Деякі з цих рецепторів додатково поділяються на підтипи (напр, mGluR7a і mGluR7b).
Хімічна сполука аміно-1,3-дикарбоксициклопентан (amino-1,3-dicarboxycyclopentane, ACPD) є агоністом глутамату, що сполучається із mGluRs, але не активує іонотропні рецептори до глутамату. Загалом метаботропні глутаматні рецептори виявлені на мембранах пре- і постсинаптичних нейронів центральної й периферійної нервової системи, де здійснюють повільні впливи і залучаються у процеси навчання, пам'яті, больові відчуття, пресинаптичне інгібування нейротрансмісії [3].
- ↑ Kammermeier, Paul J. (4 січня 2006). Surface clustering of metabotropic glutamate receptor 1 induced by long Homer proteins. BMC Neuroscience. Т. 7, № 1. с. 1. doi:10.1186/1471-2202-7-1. ISSN 1471-2202. PMC 1361788. PMID 16393337. Процитовано 1 квітня 2023.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Pin J-P, Duvoisin R. (1995) The metabotropic glutamate receptors: structure and functions. Neuropharmacology, 34: 1-26
- ↑ Niswender C., Conn P. Metabotropic Glutamate Receptors: Physiology, Pharmacology, and Disease // Annu Rev Pharmacol Toxicol. 2010; 50: 295–322.
|
Це незавершена стаття про білки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |