Микола Святополк-Четвертинський
| Микола Святополк-Четвертинський | |
|---|---|
| Помер | не раніше 9 вересня 1659 і не пізніше грудень 1659 |
| Країна | Річ Посполита |
| Посада | Список мінських каштелянів[1] і посол Сейму Речі Посполитої[d][2] |
| Рід | Святополк-Четвертинські[2] |
| Батько | Степан Святополк-Четвертинський[3] |
| Мати | Anna Bokiejd[3] |
| У шлюбі з | Daniela Sołomereckad[4][5] |
| Діти | Mikołaj Adam Światopełk-Czetwertyńskid[5] і Q127513512?[5] |
Микола Святополк-Четвертинський (? — близько грудня 1659) — князь, руський магнат, військовий та державний діяч Речі Посполитої, свояк гетьмана Івана Виговського.
Син луцького підсудка Степана (Стефана) та його дружини Анни з Бокіїв (донька луцького судді Гаврила Бокія), брат Олександра, Іллі.
Дідич Нової Четвертні, представник роду руських князів, що виводиться від київського князя Святополка Ігоровича. Вперше згаданий в збережених документах за 1632 рік як посол Брацлавського воєводства на конвокаційний сейм. посол Брацлавського воєводства на виборні сейми: підписав «пункт заспокоєння мешканців Корони та ВКЛ народу руського релігії грецької» (1 листопада); 1648 року, був депутатом для запису пактів конвентів. 18 травня 1639 призначений королем до складу комісії для розгляду скарг міщан Брацлава на кривди старост, на серпневому сеймику в Луцьку був маршалком лицарського кола. 1647 року: посол Брацлавського воєводства на сейм; депутат Коронного трибуналу. Відкинув пропозицію Б.Хмельницького перейти на його сторону; у «відповідь» за це повстанці знищили маєтки М. С. Ч. Як ротмістр Його Королівської Милості брав участь в битвах під Зборовом, Берестечком. З 5 лютого 1649 року каштелян мінський; в час урядування, як і мінські воєводи-сучасники, не сприяв укріпленню замку, вали і брами зруйнувались, тільки на сеймі 1654 було прийнято рішення їх поправити (також інші у ВКЛ).
В заповіті П. Могили від 22 грудня 1646 року згаданий як один з православних панів, якому довірили опіку над київською православною колегією.
9 вересня 1659 року в Годомичах написав заповіт[6], в грудні 1659 року була певна судова справа з його спадкоємцями.
Дружина — княжна Доміцела Соломерецька (померла перед 20 листопада 1659), за якою взяв значні маєтки: Сехів, Курчиці, Вороне. Діти:
- Степан
- Микола-Адам
- Олександр-Ілярій.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 111.
- ↑ а б Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 44.
- ↑ а б Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 43.
- ↑ Сліж Н. Сямейныя адносіны і шлюбныя стратэгіі Саламярэцкіх у 16 – першай палове 17 ст. // Гістарычны альманах — 2005. — вип. 11. — С. 117.
- ↑ а б в Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 45.
- ↑ Mienicki R. Czetwertyński-Światopełk Mikołaj (†1649)… — S. 364.
- Mienicki R. Czetwertyński-Światopełk Mikołaj (†1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — t. IV, zeszyt 16. — S. 364. (пол.)
- Książęta Czetwertyńscy (03) (пол.)