Мора (мовознавство)

Мора (лат. mora — «проміжок часу», «пауза»), також хронос протос (грец. χρόνος πρώτος, «первинний час») або темпус примус (лат. tempus primus) — в античному віршуванні нормальна тривалість вимовлення короткого складу, найменша одиниця відліку часу у вірші. Решта всіх одиниць вірша кратна морі:

• 1 короткий склад = 1 мора.
• 1 довгий склад = 2 мори.
• Стопа ямба = 1 короткий склад і 1 довгий = 3 мори.
• Стопа хорея = 1 довгий склад і 1 короткий = 3 мори.

Лінгвістичний термін «мора» застосовується до одиниці, меншої, ніж склад, і за межами поетики; наприклад, поширена точка зору (Є. Д. Поліванов), за якою в японській мові мінімальна важлива одиниця, що відчувається психологічно і фонологічно, це не звук і не склад, а саме мора (склад із коротким голосним або один короткий голосний; склад із довгим голосним уявляється як поєднання двох мор).

Посилання

• Довгий склад // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 292.
• 564/mode/1up?view=theater Мора; Хронос протос // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 74-75; 564.
• Мора; Подовження // 399 Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 335; 399. — ISBN 978-966-439-921-7.