Мусіївка (Старобільський район)
(Перенаправлено з Мусіївка (Міловський район))
| село Мусіївка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Старобільський район |
| Громада | Міловська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA44140070170026402 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Населення | 916 |
| Площа | 0,543 км² |
| Густота населення | 1686,92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 92533 |
| Телефонний код | +380 6465 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°13′52″ пн. ш. 39°50′47″ сх. д. / 49.23111° пн. ш. 39.84639° сх. д.Координати: 49°13′52″ пн. ш. 39°50′47″ сх. д. / 49.23111° пн. ш. 39.84639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
74 м |
| Водойми | Комишна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 92533 Луганська обл, Міловський р-н, с.Мусіївка, вул.Центральна,44 |
| Карта | |
  Мусіївка | |
 Мусіївка | |
| Мапа | |
| |
Мусі́ївка — село в Україні, у Міловській селищній громаді Старобільського району Луганської області. Населення становить 916 осіб.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947.
Свідчення про терор голодом мешканки села Наталії Тищенко (1921 р.н.):
[1]Нас у сім'ї було восьмеро дітей і батько. Мама померла. Коли більшовики вирішили забрати все продовольство, почався голод. В моєму селі також був голод і добрався до моєї оселі. Люди пухли з голоду, помирали дуже мучительною смертю, особливо тяжко страждали малі діти. В мого батька все зерно, всю худобу конфіскували. А йому було потрібно якось годувати вісім дітей, і вкрав він мішок пшениці з поля, закопав його в хліві. Та раптом прийшли більшовики з собакою, і собака винюхав, де закопано зерно. Зерно відібрали, а батька забрали в тюрму, де він через два місяці помер. Брати і сестри мерли один за одним, але я і старша сестра Надя, щоб не померти з голоду, їли бур'ян та лободу. ...Потім нас забрала сусідка і вигодувала молоком...
Кількість встановлених жертв під час 1932—1933 років — 249 людей[2].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення села становило 916 осіб, з них 87,12 % зазначили рідною мову українську, 8,73 % — російську, а 4,15 % — іншу[3].
Також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору. — Львів. Часопис, 2013. — с. 185. ISBN 978-966-2720-05-1
- ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 208—214 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 1 лютого 2016.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 березня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |