Нікомед III Евергет
Нікомед III | |
---|---|
Народився | невідомо |
Помер |
бл. 94 до н. е. Нікомедія |
Діяльність | монарх |
Титул | цар |
Термін | 127—94 роки до н. е. |
Попередник | Нікомед II |
Наступник | Нікомед IV |
Рід | Boteirid dynastyd |
Батько | Нікомед II |
У шлюбі з |
Ніса Лаодіка |
Діти | 2 сини та 1 донька |
Нікомед III Евергет (дав.-гр. Νικομήδης Εὐεργέτης, д/н — бл.94 до н. е.) — цар Віфінії бл.127 до н. е.—94 до н. е. роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син Нікомеда II, царя Віфінії. Посів трон після смерті батька близько 128 або 127 року до н. е. Вимушений був продовжувати політику попередника, основою якого була беззаперечна підтримка Римської республіки у Малій Азії. Перші згадки про діяльність цього царя містяться в промові Гая Гракха, який 123/122 році до н. е., виступаючи проти закону Ауфея (стосовно належності Фригії), заявив, що прихильників його прийняття фінансово підтримує Нікомед III. Але зрештою останній програв, а римський сенат проголосував за передачу Фригії Мітрідату V, царю Понту.
Згодом конфлікти з Понтійським царством зберігалися, але віфінський цар не виявляв якоїсь активності проти понтійських володарів. Водночас пріоритетним напрямом державної політики Никомеда III в цей період залишається традиційне філеллінство. Він прагнув зміцнювати і розвивати дружні контакти з великими економічними і культовими центрами грецького світу, зокрема було встановлено торговельні відносини з Делосом, з яким підтримувалися контакти нікейськими торговцями через Прусію Приморську.
Коштом царя у 110/109 роках до н. е. на Делосі споруджено храм Ізіди Немезіди. Також відомо про численні дарунки цього царя містам Аргос, Епідавр, Дельфам. Крім того, підтримував дружні стосунки з багатьма римськими сенаторами.
У 108/107 роках до н. е. вступив у союз з Мітрідатом VI Евпатором, царем Понту, з яким захопив й розділив царство Пафлогонію. Цар Віфінії отримав західні області — Тимонітиду, область Газаторіксу, Мармолітиду, Санісену, Потамію. На вимогу римського сенату відмовитися від завоювань, Нікомед III найменував сина Нікомеда Пілеменом й передав йому зазначені землі, оголосивши їх незалежним царством. Але на ділі зберігав владу над Західною Пафлагонією.
Втім, 104 року до н. е. починаються конфлікти з Понтом за Галатію та Каппадокію. Того ж року Нікомед III вдерся до Капподокії, але війська Мітрідата VI зрештою змусили віфінців відступили. За угодою з понтійцами вимушений був погодитися на сплату значних коштів.
Тоді цар Віфінії відновив союзницькі відносини з Римською республікою. У 103 року до н. е. спрямував свої війська Риму для придушення повстання рабів на Сицилії. Водночас уклав союз з Аріаратом VII, царем Каппадокії, який вступив у конфлікт з Мітрідатом VI. Втім, не наважився виступити проти останнього, який повалив капподокійського царя. Прийняв Лаодіку матір царя Капподокії, з якою висунув претендента — Аріарата VIII — на трон цього царства. Втім під тиском Риму відмовився від намірів. Владу здобув Аріарат IX, син Мітрідата VI.
В наступні роки Нікомед III відмовився від активної зовнішньої політики, зберігаючи союз з Римом. Помер близько 94 року до н. е. Йому наслідував старший син Нікомед IV.
Нікомед III відомий як меценат, шанувальник мистецтв, наук та літератури.
Родина[ред. | ред. код]
1.Дружина — Ніса
Діти:
- Нікомед (д/н-74 до н. е.), цар у 94-74 до н. е.
- Сократ Хрест (д/н-88 до н. е.), цар у 90-88 до н. е.
- Ніса
2. Дружина — Лаодіка, донька Мітрідата V, царя Понту
Джерела[ред. | ред. код]
- Reinach Th. L'Histoire par les Monnaies. Essais de numismatique ancienne. Paris, 1902, P. 167—182
- B.C. McGing, The foreign policy of Mithridates VI Eupator, King of Pontus, BRILL, 1986
- Лопухова О. Б. Делос во II в. до н. э. // Эллинизм: экономика, политика, культура. М., 1990. С. 244.
- Martin Schottky: Nikomedes 5. In: Der Neue Pauly (DNP). Band 8, Metzler, Stuttgart 2000, ISBN 3-476-01478-9, Sp. 932.
- Marcotte D. Notice // Les geographes grecs. Tome I. Introduction generale. Pseudo—Scymnos. Circuit de la Terre / Texte etabli et traduit par Didider Marcotte. Paris, 2002. P. 1—16