Падіння на Юпітер небесного тіла (2009)
Падіння небесного тіла на Юпітер сталося у липні 2009 року. Воно призвело до утворення чорної плями в атмосфері планети, розмірами приблизно з Тихий океан[1]. Це другий випадок, коли вдалося спостерігати наслідки зіткнення небесного тіла з Юпітером: першим було падіння комети Шумейкерів — Леві 9 (1994 року).
Австралійський астроном-любитель Ентоні Веслі (англ. Anthony Wesley) помітив сліди падіння 19 липня 2009 року, приблизно о 13:30 UTC. У своїй домашній обсерваторії він здійснював спостереження неба за допомогою 14,5-дюймового телескопа-рефлектора, підключеного до комп'ютера. Спершу він вважав, що чорна пляма — це звичайний полярний шторм. Але невдовзі, коли умови спостереження поліпшилися, він зрозумів, що це явище схоже на слід зіткнення[2]. Збагнувши це, Ентоні Веслі повідомив інших астрономів, зокрема в Лабораторії реактивного руху в Пасадені[3].
Обсерваторія ім. В. М. Кека та інфрачервоний телескоп НАСА IRTF підтвердили наявність плями. В інфрачервоному випромінюванні пляма була яскравою: це свідчило про те, що зіткнення нагріло ділянку площиною 190 млн кв. км в атмосфері Юпітера поблизу його південного полюса. Точні координати — 305 W, 57 S[4]. Вчені також помітили ознаки підвищеного вмісту аміаку в місці удару. Це свідчить, що тіло, яке впало, було кометою[5].
- ↑ Черное пятно на Юпитере. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 16 липня 2013.
- ↑ Wesley, Anthony. Impact mark on Jupiter, 19th July 2009 (English) . (jupiter.samba.org). Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 16 липня 2013.
- ↑ O'Loughlin, Toni and agencies. Amateur astronomer spots Earth-size scar on Jupiter (English) . The Guardian. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 16 липня 2013.
- ↑ Jupiter pummeled, leaving bruise the size of the Pacific Ocean [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]. University of California, Berkeley press release, July 21 2009.
- ↑ Martinez, Carolina (20 липня 2009). New NASA Images Indicate Object Hits Jupiter (English) . Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 16 липня 2013.