Портрет Гелени Моджеєвської
Портрет Гелени Моджеєвської пол. Portret Heleny Modrzejewskiej | |
Автор | Тадеуш Айдукевич |
---|---|
Місцезнаходження | (Краків) |
«Портрет Гелени Моджеєвської» (пол. Portret Heleny Modrzejewskiej), також відома як «Портрет пані Моджеєвської» (пол. Portret p. Modrzejewskiej), «Портрет драматичної артистки Гелени Моджеєвської» (пол. Portret artystki dramatycznej Heleny Modrzejewskiej) — картина польського художника Тадеуша Айдукевича, перший з трьох його портретів із зображенням Гелени Моджеєвської[1]. За словами доктора Аґати Вуйцик, дослідниці живопису ХІХ століття та рубежу століть, це один з найвідоміших портретів в історії польського живопису ХІХ століття[2].
Ідея написання портрета Гелени Моджеєвської, однієї з найвідоміших польських актрис початку 20 століття, пов'язана з балом, що відбувся в Суконних рядах 5 жовтня 1879 року[1][2]. Бал був одним із заходів на честь 50-річчя літературної діяльності Юзефа Ігнація Крашевського[2].
Бал у Суконній залі відбувся одразу після вистави в Муніципальному театрі, де була поставлена п'єса Крашевського «Мід Каштелянський». Одну з головних ролей у виставі зіграла Гелена Моджеєвська; це був її перший виступ після приїзду в країну з Америки. Після вистави Моджеєвська відвідала бал, де справила велике враження своєю прекрасною сукнею, а також була обрана другою королевою балу (першою була Зузанна Чарторийська)[2].
Виручені кошти від балу були спрямовані на спорудження пам'ятника Адаму Міцкевичу в Кракові. Під час заходу також обговорювалося створення Національного музею в Суконних рядах[1]. Деякі художники заявили, що подарують свої картини споруджуваній установі[2], в тому числі Тадеуш Айдукевич, який вирішив написати портрет Моджеєвської та подарувати його запланованому музею[1].
Цілком ймовірно, можна припустити, що актриса сама вибрала сукню, в якій хотіла бути зображеною, і сама придумала позу. Сукня асоціювалася з роллю Джульєтти, яку Моджеєвська особливо любила. Поза стоячи, з книгою в лівій руці, з'являється на серії фотографій актриси, зроблених у Кракові в 1879 році, і також асоціюється з роллю Джульєтти[2].
Айдукевич підготував ескізи до картини в Суконній залі, а актриса позувала в перервах між репетиціями театру. У зв'язку з від'їздом Моджеєвської до Львова портрет, ймовірно, був написаний без актриси, на основі ескізів та її фотографій. Картина була завершена у Варшаві, під час перебування Айдукевича в палаці Красінських, і не виключено, що актриса, яка в той час перебувала в столиці, також позувала йому[2].
Картина була подарована Айдукевичем до колекції Національного музею в Кракові в 1883 році, в день його відкриття[1].
Актриса зображена в білій атласній сукні, прикрашеній золотими аплікаціями. Сукня є сценічним костюмом, який Моджеєвська одягала, граючи Джульєтту та Барбару Радзивіллову. Сукня була пошита для актриси у 1870 році для вистави «Ромео і Джульєтта» у Великому театрі у Варшаві. Можливо, він був пошитий за власним ескізом Моджеєвської. Це був один з небагатьох костюмів, які актриса взяла з собою до Америки, а згодом використовувала під час виступів у Львові, Варшаві, Лондоні та інших містах[2].
На картині Моджеєвська тримає в лівій руці відкриту книгу, а правою притримує сукню. Поруч з нею стоїть собака. Ліворуч від актриси — стілець, на якому стоїть букет і віяло. Тло утворюють гобелени. Предмети навколо актриси зображені в коричневих та оливкових тонах, на тлі яких виділяється бліда постать Моджеєвської[2].
Картина була прихильно сприйнята мистецькою спільнотою. Підкреслювалося, що Айдукевичу вдалося передати риси та індивідуальність акторки, а ідея створення картини «була однією з найщасливіших» (Юліуш Мін у статті 1879 року). Також були високо оцінені колорит картини та ретельно пророблені деталі. Схвальні оцінки з'явилися також у статтях, опублікованих у «Biesiada Literacka» та «Kurier Warszawski». Були й протилежні думки: «Przegląd Tygodniowy» вважав роботу Айдукевича незграбною, а пропорції фігур неправильними; Генрик Струве натомість вважав, що картина технічно правильна, але не відображає великої особистості Моджеєвської[2].
На думку Генрика Сенкевича, який добре знав актрису, це портрет «справжньої» Гелени, який добре відображає її особистість[1][2].
- ↑ а б в г д е Zbiory cyfrowe Muzeum Narodowego w Krakowie - Portret Heleny Modrzejewskiej Nr inw.: MNK II-a-20.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Wójcik A., „Ten portret przeniesie ją dalej niż przez jeden wiek”. Portret Heleny Modrzejewskiej autorstwa Tadeusza Ajdukiewicza, „Rocznik Krakowski”, LXXV, 2009, s. 111–122, ISSN 0080-3499.