Поручіков Дмитро Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поручіков (Поручиков) Дмитро Петрович
Народився1883(1883)
Померневідомо
ЗакладХарківський ветеринарний інститут
У шлюбі зО. Ф. Когонь
Дітисин Георгій

Поручіков (Поручиков) Дмитро Петрович (нар. [[]] 1883) — пом.? ?) — професор зоотомії Харківського ветеринарного інституту.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дмитро Петрович народився у 1883 році.

Після закінчення у 1904 році Одеської духовної семінарії вступив до Харківського ветеринарного інституту.

У 1907 році будучи студентом 3 курсу виконував науково-дослідну роботу щодо гемолімфатичних вузлів при кафедрі зоотомії.

У 1909 році з відзнакою закінчив Харківський ветеринарний інститут за кваліфікацією ветеринарного лікаря.

З 1909 по 1912 роки працюва дільничним ветеринарним лікарем в Херсонському уїздному земельстві.

З 1910 по 1912 роки працював на посаді ветеринарного лікаря Качкарівської дільниці, а згодом був обраний головою ради Качкарівського ссуду-зберігального товариства.

У жовтні 1912 року Дмитро Петрович повернувся до Харківського ветеринарного інституту отримавши згоду Ради професорів на виконання обов'язків прозектроа кафедри зоотомії.

З 1913 року працював на посаді викладача ветеринарної школи при Харківському ветеринарному інституті.

З 1913 по 1914 роки викладав анатомію і хірургію, а з 1915 року арифметику, латинську та російську мови.

18 травня 1914 року захистив дисертацію на тему «О разветлении aorta descendentis в грудной и брюшной полостях у наших домашних птиц», присуджено ступінь магістра ветеринарних наук; працював на посаді прозектора кафедри анатомії свійських ссавців і птиці.

З 1916 року викладав студентам перших курсів.

З 1915 по 1918 роки на запрошення Харківської міської Управи тимчасово працював санітарно-ветеринарним лікарем міста Харкова.

З квітня 1918 по 1921 роки обраний секретарем Ради професорів Харківського ветеринарного інституту.

З 1914 по 1917 роки викладав теоретичний демонстраційний курс анатомії свійських тварин Ново-Александрійсього інституту сільського господарства і лісівництва; читав курс анатомії і фізіології свійських тварин.

У 1919 році Радою вищих жіночих курсів сільського господарства і лісівництва був обраний професором кафедри ветеринарії і зоогігієни; згодом був обраний присяжним засідателем Харківського окружного суду для участі в публічних судових засіданнях; читав лекції на кафедрі анатомії людини Харківського Народного Університету.

У жовтні 1920 року був лектором з природної історії Харківського Вищого політехнікуму; читав курс зоотомії в Харківському ветеринарному інституті.

У квітні 1921 року Радою професорів був обраний професором кафедри зоотомії.

У 1922 році працював викладачем зоотехнічних курсів наркомзему і всеукраїнської агрономічної спілки.

У 1927 році працював на посаді завідувача навчально-господарської частини ветеринарно-фельдшерських курсів.

У 1928 році читав курс екстер'єру.

У 1931 році видав підручник українською мовою «Курс порівняння анатомії свійських тварин».

Праці

[ред. | ред. код]

Поручіков (Поручиков) за національністю українець, володів німецькою та російською мовами, багато зусиль поклав на організацію та вироблення морфологічної наукової номенклатури українською мовою. Дмитро Петрович брав участь у багатьох нарадах з питань наукових, навчальних та професійних - ветеринарних лікарів, наукових працівників вищих навчальних закладів, тощо. Професор був унікальною, багатогранною людиною, яка захоплювалась до самозабуття та піднесення своєю справою, тому має визначне місце в історії Харківського ветеринарного інституту та ветеринарної медицини загалом. Дмитро Петрович проживав на вулиці Лермонтовській, 19 у місті Харкові разом із дружиною О. Ф. Когонь та сином Георгієм.

Джерела

[ред. | ред. код]

Рудик С. К., Яценко І. В. Постать професора Д. П. Поручикова в історії ветеринарної анатомії / С. К. Рудик, І. В. Яценко // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць Харківської державної зооветеринарної академії. Харків: РВВ ХДЗВА, 2006. С. 359-367.