Проценко Денис Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проценко Денис Миколайович
Народився18 вересня 1975(1975-09-18) (49 років)
Ашхабад, Туркменська РСР, СРСР
Країна Росія
Діяльністьреаніматолог, викладач університету
Alma materПерший московський державний медичний університет імені І. М. Сеченова (1999)
ЗакладM.E. Zhadkevich City Hospitald
Російський національний дослідницький медичний університет імені М. І. Пироговаd
Міська клінічна лікарня № 1 (Москва)
Kommunarka Moscow City Clinical Centerd
Вчене званнядоцент[d] і доцент
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Нагороди
Герой праці Російської Федерації Премія Уряду Російської Федерації у галузі освіти
Особ. сторінкаmmccdzm.ru
CMNS: Проценко Денис Миколайович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Проценко.

Денис Миколайович Проценко (рос. Дени́с Никола́евич Проце́нко; нар. 18 вересня 1975, Ашхабад, Туркменська РСР, СРСР) — російський лікар анестезіолог-реаніматолог. Головний лікар Державної бюджетної установи охорони здоров'я «Міська клінічна лікарня № 40» (лікарні в Комунарці), кандидат медичних наук (2003). Герой Праці Російської Федерації (2020)[1].

За оцінкою газети «Коммерсантъ», Проценко є «символом боротьби з епідемією коронавірусої хвороби у Росії»[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Денис Миколайович Проценко народився 18 вересня 1975 року в Ашхабаді (Туркменська РСР) в родині лікарів. Навчався в Туркменському державному медичному інституті (ТДМІ)[3].

У 1999 році закінчив Московську медичну академію імені І. М. Сєченова (спеціальність «лікувальна справа»).

У 2000 році там же закінчив інтернатуру за фахом «анестезіологія та реаніматологія».

У тому ж році почав працювати в Міській клінічній лікарні (МКЛ) № 7, спочатку лікарем-анестезіологом-реаніматологом, а з 2008 року — заступником головного лікаря по медичній частині з анестезіології та реаніматології.

У 2003 році Проценко захистив дисертацію в Російському державному медичному університеті (нині — РНІМУ) по темі «Нозокоміальна пневмонія у хворих в гострий період тяжкої травми» і отримав ступінь кандидата медичних наук.

Із 2003 по 2007 рік був асистентом кафедри анестезіології та реаніматології в РНІМУ ім. М. І. Пирогова, з 2007 року є доцентом, а з 2019 року завідує кафедрою.

У 2014—2016 роках Проценко працював заступником головного лікаря з анестезіології та реанімації МКЛ № 1 ім. М. І. Пирогова[4].

Із 2016 по 2019 рік очолював Державну клінічну лікарню імені С. С. Юдіна Департаменту охорони здоров'я Москви.

Із 2019 року — головний лікар МКЛ № 40 Департаменту охорони здоров'я Москви[5].

Проценко є віце-президентом Російської асоціації спеціалістів хірургічних інфекцій (РАСХІ)[6], членом президії[4] та відповідальним редактором ініціативної групи з підготовки клінічних рекомендацій щодо інтенсивної терапії тяжкої позалікарняної пневмонії комісії Федерації анестезіологів і реаніматологів Російської Федерації[7], а також членом Європейського товариства інтенсивної терапії (ESICM).

На посаді головного лікаря лікарні № 40 в Комунарці

[ред. | ред. код]
Із президентом РФ Володимиром Путіним, 24 березня 2020

Лікарня в Комунарці (філія МКЛ № 40) була відкрита в кінці 2019 року. На початку березня 2020 року уряд Москви виділив лікарню для пацієнтів із підозрою на COVID-19.

19 березня в інтерв'ю Бі-бі-сі Проценко висловився за введення карантину в Москві[8].

24 березня лікарню відвідав президент Росії Володимир Путін, який разом із Проценко оглянув корпус, назвавши роботу головного лікаря «прикладом хорошої роботи»[2][9].

31 березня 2020 року з'явилася інформація, що у Проценко діагностована коронавірусна інфекція COVID-19, він самоізолювався в кабінеті головного лікаря клініки і продовжив брати участь у роботі з хворими і спілкуватися із зовнішнім світом за допомогою телекомунікацій[10][11]. 15 квітня він повідомив, що два його аналізи на коронавірус показали негативні результати, і він приступив до повноцінної роботи.

Область наукових інтересів

[ред. | ред. код]
  • Інтенсивна терапія хворих з важкою травмою
  • Інтенсивна терапія респіраторних ускладнень у хворих в критичному стані
  • Інтенсивна терапія у хворих з нозокоміальною інфекцією та сепсисом

Автор 144 друкованих праць[4]. Співавтор національного керівництва «Інтенсивна терапія», національних методичних рекомендацій «Нозокоміальна пневмонія у дорослих», «Сепсис у XXI столітті», «Абдомінальна хірургічна інфекція», «Діагностика та лікування мікозів у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії», «Стратегія і тактика застосування антимікробних засобів у лікувальних установах Росії», «Методичні рекомендації щодо інтенсивної терапії хворих на тяжку високопатогенну вірусну інфекцію» та ряду інших.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Герой Праці Російської Федерації (21 червня 2020 року) — за особливі трудові заслуги, самовідданість та високий професіоналізм, проявлені в боротьбі з коронавірусною інфекцією (COVID-19)[1]
  • Премія міста Москви в галузі медицини (9 серпня 2007 року) — за розробку та впровадження в практичну охорону здоров'я комплексної інтенсивної терапії тяжкого сепсису та септичного шоку[12]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Указ Президента Российской Федерации от 21 июня 2020 года № 407 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 9 січня 2021.
  2. ↑ а б Валерия Мишина, Александр Черных, Елизавета Ламова (1 квітня 2020). Что известно о заболевании главного специалиста по борьбе с коронавирусом в России. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  3. ↑ В России введены новые меры по борьбе с коронавирусом. Информационный портал «In Ashgabat». 31 березня 2020.
  4. ↑ а б в Проценко Денис Николаевич. mosgorzdrav.ru. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 9 січня 2021.
  5. ↑ История больницы. «Городская клиническая больница № 40 Департамента здравоохранения города Москвы». Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 9 січня 2021.
  6. ↑ Российская ассоциация специалистов по хирургическим инфекциям. Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 9 січня 2021.
  7. ↑ Протокол заседания Президиума правления ФАР (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2018. Процитовано 9 січня 2021.
  8. ↑ Герасименко, Светлана Рейтер, Олеся (19 березня 2020). Главврач больницы в Коммунарке Денис Проценко: «Я за карантин в Москве. Вопрос в цене закрытия». BBC News Русская служба. Архів оригіналу за 6 січня 2021. Процитовано 1 квітня 2020.
  9. ↑ Путин заявил, что больница в Коммунарке работает как часы. Интерфакс. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 1 квітня 2020.
  10. ↑ Главврач больницы в Коммунарке заразился коронавирусом. Interfax.ru. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 31 березня 2020.
  11. ↑ Главврач больницы в Коммунарке Денис Проценко заболел COVID-19. Главное. meduza.io. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 1 квітня 2020.
  12. ↑ Указ мэра Москвы от 9 августа 2007 года № 81-УМ «О присуждении премий города Москвы 2007 года в области медицины». Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 9 січня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Проценко_Денис_Миколайович&oldid=35073657