Координати: 33°12′19.000000100803″ пд. ш. 271°48′13.000000096005″ зх. д. / 33.20528° пд. ш. 271.80361° зх. д. / -33.20528; -271.80361

Рембрандт (кратер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рембрандт
Зображення
Названо на честь Рембрандт
Місце розташування Debussy quadrangled
На небесному тілі Меркурій
Першовідкривач або винахідник MESSENGER
Діаметр 716 км[1]
CMNS: Рембрандт у Вікісховищі

33°12′19.000000100803″ пд. ш. 271°48′13.000000096005″ зх. д. / 33.20528° пд. ш. 271.80361° зх. д. / -33.20528; -271.80361{{#coordinates:}}: недопустима довгота

Рембрандт (лат. Rembrandt) — ударний кратер на Меркурії. Його діаметр становить 716 кілометрів, що робить його одним з найбільших ударних кратерів Сонячної системи. Утворився не менше 3,9 мільярда років тому у період так званого пізнього важкого бомбардування. Відкритий 6 жовтня 2008 року міжпланетною станцією «MESSENGER»[2] . У лютому 2009 року Міжнародним астрономічним союзом названий на честь нідерландського художника Рембрандта ван Рейна (1606—1669).[3]

Кратер Рембрандт — друга за величиною ударна структура на Меркурії після рівнини Спеки, розмір якої вдвічі більший. Кратер обмежений добре вираженим кільцем хребтів і обривів, а дно та околиці всіяні меншими кратерами. Рембрандт оточений викидами, особливо добре вираженими на півночі. На північному сході вони утворюють промені, що радіально розходяться .

Дно кратера місцями гладке, а місцями горбисте. Рівнини займають більшу частину його дна, а пагорби — смужку шириною близько 130 км, витягнуту вздовж північної частини валу. Висота нерівностей у горбистій ділянці досягає сотень метрів, а дві гори на її кордоні (близько 27.25° пд. ш. 87.65° сх. д. / 27° пд. ш. 88° сх. д. / -27; 88) піднімаються більш ніж на 1,5 км. Решта дна кратера рівніша, але перетнута безліччю хребтів і розломів, що утворюють павутиноподібну мережу.

У кратері Рембрандт є радіально, і концентрично витягнуті хребти. Частина останніх утворює кільце діаметром близько 375 км. Радіальні хребти переважно знаходяться всередині цього кільця, але простежуються і зовні. Ширина хребтів лежить у межах від 1 км до 10 км, а довжина в одному випадку перевищує 180 км. Їх інтерпретують як складки, що виникли при стисканні поверхні. Кільце, можливо, з'явилося під впливом концентрації механічної напруги похованим внутрішнім валом кратера.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Gazetteer of Planetary NomenclatureМАС.
  2. MESSENGER Reveals Mercury as a Dynamic Planet (Пресреліз). NASA. 30 квітня 2009. Архів оригіналу за 23 лютого 2021. Процитовано 7 листопада 2009.. See images [Архівовано 2021-01-25 у Wayback Machine.]
  3. Rembrandt. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. Процитовано 18 березня 2022.