Міжнародний астрономічний союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міжнародний астрономічний союз
IAU
IAU logo.svg
ExecutiveComitee-IAU-2018-2021.jpg
?координати:
Тип наукова організація[d] і міжнародна організація
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Засновано 1919
Засновник Бенжамен Байоd
Президент Debra Elmegreen[1]
Членство у
  • Міжнародна наукова рада, Committee on Space Researchd[2] і International Science Councild[3]
  • Штаб-квартира Париж[4]
    Сайт iau.org
    CMNS: Міжнародний астрономічний союз у Вікісховищі

    Міжнародний астрономічний союз (МАС, англ. International Astronomical Union, IAU) — організація, що об'єднує астрономічні співтовариства всього світу. Заснована в липні 1919 в Брюсселі (Бельгія).

    Склад і організація[ред. | ред. код]

    Станом на 2009 МАС складається з країн-членів (представлених національними академіями або іншими неурядовими установами) і 10 144 індивідуальних членів[5]. Союз включає 68 національних членів. СРСР увійшов до МАС 1935 року, Україна, представлена НАНУ, приєдналася 1993.

    Разом із подібними організаціями в інших галузях науки, МАС належить до Міжнародної ради наукових спілок, штаб якої розміщується в Парижі.

    У союзі діють Центральне бюро астрономічних телеграм і Центр малих планет, розташовані в Смітсонівській астрофізичній обсерваторії.

    Робочими органами МАС є комісії з окремих проблем астрономії. У складі МАС діє понад 40 постійних комісій та Виконавчий комітет[6].

    Деякі комісії утворюють робочі групи для вирішення окремих завдань[6].

    Історія[ред. | ред. код]

    Історію створення МАС можна простежити, починаючи від міжнародного співробітництва за проєктом «Карта неба». 1887 року постійна комісія з фотографічної карти неба поширила свої інтереси й на інші розділи астрономії і тому може вважатися фундатором МАС.

    МАС був заснований 1919 року як об'єднання різних міжнародних проєктів, включаючи «Карту неба» (фр. Carte du Ciel), Сонячний союз і Міжнародне бюро часу. Першим президентом союзу став Бенжамен Байо[fr] (1919—1922 рр)[7]. Пітер ван Рейн[nl] був президентом із 1932 до 1958. В інформаційному бюлетені № 100[8] дванадцять із чотирнадцяти колишніх генеральних секретарів (з 1964, кожен перебував на посаді три роки між Генеральними асамблеями) згадують історію МАС із її труднощами, зокрема, взаємодію з посадовцями радянського блоку, із грецькою військовою хунтою, розповідають про причини ухвалення непопулярних рішень на додатковій надзвичайній генеральній асамблеї в Польщі на відзнаку 500-річчя Миколая Коперника (в лютому 1973 року, одразу після чергової генеральної асамблеї в Австралії).

    Перші 50 років історії Союзу добре зафіксовані.[9][10] Подальша історія записується у вигляді спогадів про минулих президентів ІАУ та генеральних секретарів. Дванадцять чотирнадцяти минулих генеральних секретарів у період 1964-2006 рр. Сприяли їх спогадам про історію Союзу в інформаційному бюлетені IAU № 100.[11] Шість минулих президентів IAU в період 1976–2003 рр. Також внесли свої спогади в інформаційному бюлетені IAU № 104.[12] У 2015 та 2019 роках Союз провів конкурси NameExoworlds.[13][14]

    Діяльність[ред. | ред. код]

    Раз на три-чотири роки (перерва була тільки в роки війни) в одній з країн учасниць відбуваються Генеральні асамблеї (з'їзди), регулярно організуються симпозіуми та колоквіуми фахівців..

    МАС визнаний як найвища міжнародна інстанція у вирішенні астрономічних питань, які потребують співпраці та стандартизації, таких як офіційні назви астрономічних тіл і деталей на них. IAU також сприяє проведенню астрономічних спостережень у країнах, що розвиваються.

    Рішення МАС[ред. | ред. код]

    • На першому засіданні Генеральної асамблеї МАС у 1922 було запроваджено поділ неба на 88 сузір'їв, виключено деякі сузір'я й спрощено назви інших, визначено обриси сузір'їв. Остаточні межі сузір'їв було встановлено 1928 року. Межі було проведено уздовж небесних паралелей і кіл схилень у координатах на епоху 1875. Внаслідок прецесії координатна сітка поступово зсувається й межі сузір'їв перестали збігатися з напрямками кіл схилень та небесних паралелей, тому в пізніших атласах вони мають невеликий скіс щодо координатної сітки. (У різних народів у різні часи принцип поділу зоряного неба був різний: в IV столітті до н. е. в Китаї небо поділяли на 122 сузір'я, які включали 809 зір, у XVIII столітті в Монголії було 237 сузір'їв; в «Альмагесті» Клавдія Птолемея описано 47 сузір'їв північної неба, збережених у цьому списку, а інші сузір'я було названо Йоганом Байєром, Яном Гевелієм, А. Ройє, Нікола Лакайлем та іншими пізніше.)
    • 1930 року МАС ухвалив офіційне рішення вважати Плутон планетою.
    • 23 липня 2003 на Генеральній Асамблеї МАС в Сіднеї (Австралія) було прийнято резолюцію про проголошення 2009 Міжнародним роком астрономії.
    • 2006 року, у зв'язку з відкриттям значної кількості досить великих об'єктів у поясі Койпера МАС формалізував поняття «планета» і запровадив поняття «карликова планета». МАС ухвалив рішення вважати Плутон «карликовою планетою»[15]
    • 11 червня 2008 МАС оголосив про запровадження поняття плутоїд. До плутоїдів було віднесено карликові планети Плутон і Ерида, а пізніше — Макемаке й Хаумеа. Слід зазначити, що карликова планета Церера плутоідом не є[16][17].

    Виноски[ред. | ред. код]

    1. https://www.iau.org/news/pressreleases/detail/iau2106/
    2. а б в https://cosparhq.cnes.fr/about/members/international-scientific-unions/
    3. https://council.science/members/online-directory/
    4. https://www.iau.org/administration/secretariat/
    5. About the IAU. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 24 жовтня 2009. 
    6. а б Міжнародний астрономічний союз // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 291—292. — ISBN 966-613-263-X.
    7. Докладніше про Міжнародний астрономічний союз. Український астрономічний портал. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 
    8. IAU Information Bulletin No. 100, July 2007. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 24 жовтня 2009. 
    9. Blaauw, Adriaan (1994). History of the IAU : the birth and first half-century of the International Astronomical Union. Dordrecht: Kluwer Academic Publishers. ISBN 0-7923-2979-1. OCLC 30663803. 
    10. Adams, Walter S. (1949-02). The History of the International Astronomical Union. Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.) 61. с. 5. ISSN 0004-6280. doi:10.1086/126108. Процитовано 18 вересня 2022. 
    11. IAU Information Bulletin No. 100, July 2007. 
    12. IAU Information Bulletin No. 104, June 2009. 
    13. Overbye, Dennis (2 грудня 2016). Twinkle, Twinkle Little [Insert Name Here]. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 6 червня 2022. 
    14. IAU100 Name ExoWorlds. IAU100:Under One Sky (англ.). Процитовано 6 червня 2022. 
    15. IAU 2006 General Assembly: Resolutions 5 and 6. МАС. 24 августа 2006. Архів оригіналу за 25 червня 2008. Процитовано 24 жовтня 2009. 
    16. Plutoid chosen as name for Solar System objects like Pluto [Архівовано 24 червня 2009 у Wayback Machine.] International Astronomical Union (News Release — IAU0804, 11.06.2008
    17. Последний безымянный плутоид Солнечной системы получил имя Хаумеа. Архів оригіналу за 22 вересня 2008. Процитовано 24 жовтня 2009. 

    Посилання[ред. | ред. код]