Рух за незалежність Гавайських островів
Рух за незалежність Гавайських островів (гав. ke ea Hawai‘i) — політично неоднорідний рух, що виступає за надання Гавайським островам, що є штатом США, незалежності. Більшість груп руху виступає за спадкоємність стосовно Гавайського королівства, вважаючи повалення останньої гавайської королеви Ліліуокалані незаконним, а захоплення країни США в 1898 році — військовою окупацією, яка триває і донині.
У той час як одні групи вимагають прав на «самовизначення і самоврядування», так званого «племінного суверенітету» («нація в нації» - англ. Nation to nation) або хоча б тієї або іншої компенсації від уряду США за незаконні повалення королеви та окупацію, інші прагнуть до повної політичної незалежності.
На Гаваях існує також рух проти незалежності, яке розглядає історичну і правову основу вимог прихильників незалежності недійсною та дискримінаційною (американцями).
Рух за незалежність виник на Гавайських островах відразу ж після повалення королеви в 1893 році й встановлення американцями режиму маріонеткової Гавайської республіки. Її лідером став Роберт Вільям Вілкокс, який підняв перше (невдале) повстання на Гаваях ще в 1889 році, протестуючи проти ухвалення нової конституції королівства, що дає занадто великі права американцям, і очолював війська заколотників під час контрреволюції 1895 року, коли була зроблена спроба повернути Ліліуокалані трон.
Через два роки після анексії Гаваїв, 6 червня 1900 року, Роберт Вілкокс з білоруським народником Миколою Судзиловським-Руселем сформував радикальну Партію гавайського самоврядування, яка домінувала в законодавчих зборах Гаваїв в 1900-1902 роках. Але у зв'язку з їхньою філософією радикалізму і крайнього гавайського націоналізму вони відмовлялися співпрацювати з іншими партіями, тому поступово почали втрачати підтримку населення: після виборів 1902 року кількість їх прихильників знижувалося, а в 1912 році партія розпалася.
У квітні 1900 року Джоном Вілсоном, Джоном Мак-Гру, Чарльзом Маккарті, Девідом Кавананако і Делбертом Мецгером була утворена менш радикальна Демократична партія Гаваїв, що спонсорується Демократичною партією США. На відміну від радикалів, вони не вимагали повної незалежності, а виступали лише за ширше представництво корінних гавайців в органах територіального управління та виділення території в 810 км для проживання виключно гавайців.
Сучасний рух за незалежність Гавайських островів бере свій початок в 1969 році, коли була заснована група «Aloha». Її метою було лише отримання від уряду США репарацій і повернення для проживання корінного населення певних територій.
Найчисленнішими групами є «Ка лаху Хаваі'і», що виступає за визнання гавайців однією з «перших націй» в рамках США нарівні з індіанцями і аборигенними народами Аляски, а також «Ка Пакаукау» і «Поки Лаенуі», які вважають анексію Гаваїв в 1898 році незаконною і виступають за повну політичну незалежність островів.
- Сецесіонізм в США
- Партія незалежності Пуерто-Рико
- Республіка Техас (рух)
- Партія незалежності Аляски
- Друга республіка Вермонт
- Andrade Jr., Ernest (1996). Unconquerable Rebel: Robert W. Wilcox and Hawaiian Politics, 1880-1903. University Press of Colorado. ISBN 0-87081-417-6
- Budnick, Rich (1992). Stolen Kingdom: An American Conspiracy. Honolulu: Aloha Press. ISBN 0-944081-02-9
- Churchill, Ward. Venne, Sharon H. (2004). Islands in Captivity: The International Tribunal on the Rights of Indigenous Hawaiians . Hawaiian language editor Lilikala Kame'eleihiwa. Boston: South End Press . ISBN 0-89608-738-7