Свята і страшна пахощ
 | |
| Автор | Роберт Курвіц |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Püha ja õudne lõhn |
| Ілюстрації | Олександр Ростов[1] |
| Країна | Естонія |
| Мова | естонська |
| Жанр | фантастика, детектив |
| Місце | Таллін |
| Видавництво | ZA/UM |
| Видано | 2013 |
| Сторінок | 240 |
| ISBN | 978-9949-33-063-8 |
«Свята́ і страшна́ па́хощ» (ест. Püha ja õudne lõhn) — виданий у 2013 році фантастичний роман Роберта Курвіца, сценариста відзначеної нагородами відеогри «Disco Elysium». Книжка була названа естонськими критиками однією з найзначніших літературних подій останнього десятиліття і порятунком естонської прози після «пропащих нульових».[2]
Дія роману розгортається у вигаданому світі, спільному з грою «Disco Elysium».[3] Твір оповідає про трьох чоловіків, котрі і через двадцять років після таємничого зникнення чотирьох однокласниць продовжують розшукувати їх.
У 2020 році мали вийти англійський[3] та російський[4] переклади книги.
Літературознавиця Йоганна Росс зазначає, що хоч твір рідко переходив межу між фантастичною і нефантастичною літературами, вона відчула живий відгомін обох жанрів.[5]
Фантаст Як Томберг класифікує твір як належний до «фантастичного реалізму» та «світобудівничої літератури»: «З літературно-теоретичної точки зору роману „Свята і страшна пахощ“ вдається динамічно використовувати дві жанрові тенденції, досі далекі одна від одної у загальноприйнятій системі жанрів: реалістичність і фантастичність. А надто йому вдається зобразити споконвічну внутрішню спільність цих тенденцій, і таким чином він є „нашим особистим невеличким доказом“ того, що світова література початку ХХІ століття в традиційному розумінні це втілення різних проявів нового продуктивного реалізму».[6]
Використання специфічних назв у нових географічних та культурних контекстах заплутало деяких критиків щодо місця дії твору (зокрема деякі назви нагадували шведські). Багато критиків (наприклад, Рейн Рауд[7], Петер Гельме[ru][8] і Маніаккіде Тянав[9]) критикували відсутність у роману задовільного кінця, визнаючи при тому інші його чесноти. Однак письменниця-фантаст Трійну Мерес відповіла на це, що наприкінці книги всі фрагменти рішення загадки дані читачеві, і все, що залишається, — це самому скласти їх.[10].
Рецензенти оцінили мовну сучасність[10] та новаторство[11] роману Курвіца, а також високий рівень реалізму в описах.
- ↑ Alex Wiltshire (9 січня 2020). The making of Disco Elysium: How ZA/UM created one of the most original RPGs of the decade [Створюючи Disco Elysium: Як ZA/UM зробила одну з найоригінальніших RPG десятиліття]. GamesRadar+ (англ.). Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ Mariann Tihane. Diamat on see kui on igasugu // Vikerkaar. — 2014. — № 4-5. — ISSN 0234-8160. Архівовано з джерела 22 червня 2019. Процитовано.
- ↑ а б Светлана Нелипа (02.11.2019). Авторы Disco Elysium планируют дополнение, сиквел и настольную игру [Автори Disco Elysium планують доповнення, сиквел і настільну гру]. Ігроманія (рос.). Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ Богдан Аксененко (7 серпня 2017 року). THE GUTS OF THE GAME [Нутро гри]. zaumstudio.com (англ.). Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 16 березня 2020. [Архівовано 18 березня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Johanna Ross (11.06.2014). Värske Rõhk: Kirjanduse võidurelvastumine. Intervjuu Robert Kurvitzaga [Свіжий наголос: літературний тріумф. Інтерв'ю з Робертом Курвіцом]. err.ee (ест.). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ Jaak Tomberg (09.01.2014). Maailmaehitamise paranduslik ainelaulatus [Реформаторський взірець світобудівництва]. Sirp (ест.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ Goodreads: Püha ja õudne lõhn. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ Peeter Helme (грудень 2013). Suur ja põnev, aga tühjavõitu maailm [Великий і захопливий, але порожній світ]. Looming (ест.). Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ Maniakkide Tänav. Robert Kurvitz „Õudne ja püha lõhn“. Reaktor (ест.). Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ а б Triinu Meres (квітень 2014). Robert Kurvitz: „Püha ja õudne lõhn”. Algernon (ест.). Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 28 лютого 2020.
- ↑ Priit Hõbemägi (30 листопада 2013). Nädala raamat: Kurvitza püha ja õudne aegruum [Книга тижня: Святий і страшний часопростір Курвіца]. Eesti Ekspress (ест.). Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 28 лютого 2020.