Семиволос Олексій Ілліч

Семиволос Олексій Ілліч
Народився	17 (30) березня 1912 Квітки, Таращанська волость, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	24 лютого 1986(1986-02-24) (73 роки) Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	гірник, політик
Знання мов	російська
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Олексій Ілліч Семиволос (17 березня 1912(19120317), село Квітки, тепер Корсунь-Шевченківського району Черкаської області — 24 лютого 1986, Кривий Ріг, Дніпропетровської області) — український радянський діяч, новатор виробництва, знаний гірник. Депутат Верховної Ради СРСР 2-4-го скликань.

Біографія

Народився в селянській родині. З дитячих років наймитував.

З 1929 року працював у Криворізькому басейні на Дніпропетровщині. У 1929—1934 роках — робітник з ремонту шляхів, потім коногон, гірський майстер.

У 1934—1941 роках — бурильник шахти № 10 копальні імені Ілліча тресту «Дзержинськруда» в місті Кривому Розі.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940 році виступив ініціатором і впровадив метод швидкісного багатозабійного буріння. Новаторський метод дозволяв бурильникові звільнитися від підсобних робіт і скорочував термін підготовки рудного блоку в три рази. Змінив схему підготовки нарізних вироблень, створив комплексну бригаду з бурильника, скрепериста, кріпильника, підривника і слюсаря. 27 липня 1940 року, при використанні нового методу, був поставлений рекорд, при якому було оббурено 18 забоїв за зміну і виконано 12 норм.

З початком німецько-радянської війни, в жовтні 1941 року разом з іншими шахтарями Кривбасу евакуйований на Південний Урал, на Бакальські копальні Челябінської області РРФСР, де працював бурильником. 6 лютого 1943 року встановив новий рекорд, оббурив за зміну 27 забоїв і виконав план на 4940%. У 1943 році виконав 3,5 річних норми. Всього на Уралі встановив 13 рекордів.

У 1944 році повернувся в місто, де відновлював зруйновані німецькими військами шахти.

У 1944—1956 роках — керуючий копальні (рудника) імені Ілліча тресту «Дзержинськруда» в місті Кривому Розі Дніпропетровської області. У 1956—1972 роках — заступник директора гірничо-збагачувального комбінату, заступник керуючого рудоуправління імені Дзержинського міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

З 1972 року — пенсіонер.

Пам'ять

• 

  Бронзовий барельєф Олексію Семиволосу на площі 80-річчя Дніпропетровщини

  Пам'ятна дошка на фасаді школи № 63 у Кривому Розі;
• Пам'ятна дошка на площі імені 80-річчя Дніпропетровської області у Дніпрі.

Нагороди

• два ордени Леніна
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Жовтневої Революції
• медалі
• Сталінська премія (1942)
• почесний громадянин міста Кривого Рогу (23.01.1968)
• заслужений шахтар Української РСР

Джерела

• Большая советская энциклопедия: В 30 т. 3-е изд. / М.: Советская энциклопедия. — Т.23: Сафлор-Соан. — 1976. — 638 с.
• Українська радянська енциклопедія: У 12 т. 2-е вид. / К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії. Т.10: Салют-Стоговіз. — 1983. — 543 с.
• Горная энциклопедия: В 5 т. / Гл. ред. Е. А. Козловский; Ред. кол.: М. И. Агошков, Н. К. Байбаков, А. С. Болдырев и др. — М.: Советская энциклопедия. Т.4: Ортин-Социосфера. — 1989. — 623 с. г ил., 9 л. ил.
• До 100-річчя О. І. Семиволоса // Єднання поколінь. — 2012. — № 1 (9). — С. 6.