Симон I (герцог Лотарингії)
Симон I | |
---|---|
фр. Simon Ier de Lorraine | |
Народився | 1076 невідомо |
Помер | 13 січня 1139[1] невідомо |
Поховання | Abbey Sturzelbronnd і Сен-Дьє-де-Вож |
Країна | Франція |
Діяльність | феодал |
Знання мов | французька |
Титул | князь Лотарингіїd[1] |
Рід | Лотаринзький дім[1] |
Батько | Тьєррі II (герцог Верхньої Лотарингії)[1] |
Мати | Hedwig of Formbachd[1] |
Брати, сестри | Тьєрі Ельзаський[1], Лотар II[1], Henri of Lorrained[1] і Gertrud of Lorrained[1] |
У шлюбі з | Adelaide of Leuvend[1] |
Діти | Agatha of Lorrained[1][2], Матьє I (герцог Лотарингії)[1], Bertha of Lorrained[2], Robert, Comte de Flourengesd[2], Havide de Lorrained[2] і Mathilde de Haute-Lorrained[2] |
Симон I (фр. Simon Ier, нім. Simon I.; бл. 1076 — 1139) — герцог Лотарингії в 1115—1139 роках.
Походив з Лотаринзького дому. Син Тьєррі II, герцога Верхньої Лотарингії, та Гедвіги фон Формбах. Народився близько 1076 року. У 1112 або 1113 році оженився з представницею Лувенського дому. У 1115 році після смерті батька успадкував герцогство, яке на тоді вже називалося Лотарингія.
Симон I продовжив політику свого батька щодо підтримки імператора Генріха V у боротьбі з Папським престолом за інвеституру. Внаслідок цього 1120 року вступив у конфлікт з Етьєном де Баром, єпископом Меца. У 1122 році супроводжував Генріха V до Вормсу, де був укладений Вормський конкордат, що припинив боротьбу за інвеституру.
Після смерті імператора 1125 року герцог Лотарингії підтримував свого єдиноутробного брата Лотаря, герцога Саксонії в боротьбі за трон Священної Римської імперії.
Після смерті Карла I, графа Фландрії, в 1127 році втрутився у боротьбу між претендентами за це графство. Симон I підтримував свого брата Тьєррі, який в 1128 році став графом Фландрії.
У 1132 році погиркався з Адальбероном, архієпископом Тріра, який намагався обмежити герцогську владу, та підтримував графів Бар, давніх супротивників Лотаринзького дому. Спочатку Адальберон відлучив Симона I після сварки з каноніками церкви Сен-Дьє-де-Вож, але папа римський Іннокентій II скасував відлучення.
Водночас як друг впливового Бернарда Клервоського, Симон I мав підтримку багатьох монастирів та церковних діячів. Герцог заснував кілька абатств, зокрема Сюрцельбронн в 1135 році. За клопотанням Бернара герцог наказав зруйнувати замок, який він побудував на землях абатства Ремірмон.
Продовжував ворогувати з Трірським архієпископом, захопивши у нього кілька фортець. Також отримав суттєву допомогу від імператора для боротьби з Адальбероном. Смерть імператора Лотаря II наприкінці 1137 року і обрання королем Конрада Гогенштауфена послабило позиції Симона I.
Зрештою архієпископ Адальберон вдруге відлучив Симона I від церкви, а папа римський Інокентій II 17 грудня 1138 року наклав інтердикт на Лотарингію. Втім інтердикт так і не був приведений до виконання через смерть Симона I 13 або 15 січня 1139 року (тоді як офіційне оголошення інтердикту повинно було статися 19 квітня). Йому спадковував син Матьє I.
Дружина — Адельгейда, донька Генріха III, графа Лувена і ландграфа Брабанту.
Діти:
- Агата (д/н — після 1130), дружина Рено III, пфальцграфа Бургундії
- Гедвіга (д/н — після 1128), дружина Фрідріх II, граф Туля
- Матьє (д/н —до 1119)
- Матьє (бл. 1119—1176), герцог Лотарингії
- Бодуен (д/н — після 1146), чернець у фландрському монастирі
- Роберт (д/н — до 1208), сеньйор де Флоранж
- Берта (1116—1162), дружина Германа III Церінгена, маркграфа Бадену
- Жан (д/н—1148)
- Detlev Schwennicke: Europäische Stammtafeln. Neue Folge Band 1, 2: Přemysliden, Askanier, Herzoge von Lothringen, die Häuser Hessen, Württemberg und Zähringen. Klostermann, Frankfurt am Main 1999, ISBN 3-465-03020-6, Tafel 204.
- Henry Bogdan, La Lorraine des ducs, sept siècles d'histoire, Perrin, 2005 (ISBN 2-262-02113-9)