Лотар II (імператор Священної Римської імперії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лотар II
нім. Lothar von Supplinburg
Лотар II
17-й король Східно-Франкського королівства
24 серпня 1125 — 4 грудня 1137
Коронація: 13 вересня 1125, Ахен
Попередник: Генріх V (імператор Священної Римської імперії)
Наступник: Конрад III
Імператор Священної Римської імперії
4 червня 1133 — 4 грудня 1137
Коронація: 4 червня 1133, Рим
Попередник: Генріх V (імператор Священної Римської імперії)
Наступник: Фрідріх I Барбаросса
Герцог Саксонії
1106 — 4 грудня 1137
Попередник: Магнус (герцог Саксонії)
Наступник: Генріх X
 
Народження: 1075(1075)
Смерть: 4 грудня 1137(1137-12-04)
Тироль, Австрія
Династія: Суплінбурзька
Батько: Гебхард
Мати: Гедвіга де Форбах
Дружина: Ригенза Нортгеймська
Діти: донька: Гертруда Суплінбурзька

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Лотар II (нім. Lothar von Supplinburg, нар. 1075 року — пом. 4 грудня 1137 року, Брайтенванг, Тироль, Австрія) — король Німеччини (1125—1137) та імператор Священної Римської Імперії (1133—1137), герцог Саксонії (1106—1137), граф Суплінбурга. Син Гебхарда Суплінбурзького, графа кверфуртського, вбитого в бою з Генріхом IV під Гомбургом на річці Унструт (9 червня 1075 року), та Гедвіги де Форбах.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Саксонець за походженням, багатий і освічений, Лотар завжди був ворогом Франконської династії і кілька разів був проти Генріха V, хоча останній і призначив його герцогом Саксонським.

Після припинення існування Франконської династії, Лотар був обраний 24 серпня 1125 року в Майнці німецьким королем, а згодом і коронований в Ахені 13 вересня того ж року. Одразу після коронації Лотар виступив проти Фрідріха Гогенштауфена, герцога Швабії, який захопив родові володіння Генріха V. Оголосивши його на Страсбурзькому сеймі (1126) бунтівником, Лотар заручився союзом герцога Чехії Собеслава, який приніс йому васальну присягу в 1126 році після битви при Хлумце, і залучив на свою сторону Вельфів, видавши свою дочку Гертруду за могутнього баварського герцога Генріха Гордого (1127).

Гогенштауфени, однак, відбили спробу Лотара і його союзників взяти Нюрнберг (1127) і самі зайняли Шпаєр (1128). Тоді він звернувся до Церінгенів, прихильників Франконської династії, і вступив з ними в союз. Війна з Гогенштауфенами велася як в Бургундії, так і в Нижній Лотарингії (1129).

В 1130 році Лотар взяв Нюрнберг і приборкав своїх супротивників в Саксонії і Тюрінгії. У цьому ж році Лотару довелося вирішувати боротьбу за папський престол Інокентія II і Анаклета II. За Анаклета клопотали римляни, які обіцяли Лотару імператорську корону, за Інокентія — німецьке духовенство. Лотар визнав папою Інокентія.

В 1132 році Лотар вирушив до Італії і, зазнавши кілька невдач в Ломбардії, підступив до Риму, але не міг захопити храм св. Петра. Тоді Інокентій коронував його і його дружину Ригензу в Латеранському храмі (4 червня 1133). Лотар дав присягу на вірність папі, визнавши колишні володіння Матильди Тосканської власністю святого престолу і пішов у Німеччину.

На Бамбергському сеймі (1135) Фрідріх поклявся у вірності Лотару, який затвердив його в сані герцога Швабського. Одночасно владу Лотара визнав і Конрад III, герцог франконський, і з 1127 називав себе королем Німеччини. Могутність Лотара зросла: всі сусідні правителі шукали його дружби, у Німеччині було встановлено загальне перемир'я на 10 років. Тоді Лотар задумав ще один похід в Італію, щоб відновити там імператорську владу і припинити церковні суперечки. З величезним військом він пішов через Трієст в Ломбардію (1136), взявши Павію, Турин, П'яченцу, Болонью, і в 1137 рушив на південь, думаючи щоб з Калабрії переправитися в Сицилію.

Сварка з папою Інокентієм через Салерно примусила Лотара відмовитися від походу. На зворотньому шляху до Німеччини 4 грудня 1137 Лотар помер, залишивши по собі добру пам'ять, як енергійного, хороброго, чесного і морального чоловіка.

Похований у Кенігслуттері в церкві Бенедиктинського монастиря.

Література[ред.ред. код]

  • Егер О. Всемирная история в т 4 — М: АСТ, 2000.
  • Бульст-Тиле Мария Луиза, Иордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления / Пер. с нем. Дробинской К. Л., Неборской Л. Н. под редакцией Ермаченко и.о — СПб. : Евразия, 2008. — 480 с. — 1000 экз . — ISBN 978-5-8071-310-9.
Попередник
Генріх V
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Імператор Священної Римської імперії
11331137
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Фрідріх I Барбаросса
Попередник
Магнус
Coat of arms of Lower Saxony.svg Герцог Саксонії
11061137
Coat of arms of Lower Saxony.svg Наступник
Генріх II
Попередник
Генріх V
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Король Німеччини
11251137
Holy Roman Empire Arms-single head.svg Наступник
Конрад III