Очікує на перевірку

Синоверський Любомир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любомир Синоверський
Любомир Васильович Синоверський
Головний лікар Більче-Золотецької обласної фізіотерапевтичної лікарні реабілітації
Нині на посаді
На посаді з2011
Головний лікар Заліщицької центральної районної клінічної лікарні
1994 — 2010
ПопередникВ. Гриців
НаступникВасиль Романюк

Народився6 серпня 1957(1957-08-06) (67 років)
Перерісль, Надвірнянський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Відомий яклікар, науковець, громадський діяч
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Alma materІвано-Франківський медичний інститут
Українська академія державного управління при Президентові України
Нагороди
Орден святого Пантелеймона
Орден святого Пантелеймона

Любомир Васильович Синоверський (нар. 6 серпня 1957, с. Перерісль, нині Україна) — український лікар, науковець, громадський діяч. Кандидат медичних наук (2005). Заслужений лікар України (2004)[1]. Депутат Тернопільської обласної ради (2—3, 5—6 скликань).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Любомир Синоверський народився 6 серпня 1957 року у селі Переріслеві, нині Переріслянської громади Надвірнянського району Івано-Франківської области України.

Закінчив Івано-Франківський медичний інститут (1984, нині університет), Українську академію державного управління при Президентові України (2001, магістр державного управління). Працював хірургом, заступником головного лікаря (1989), головним лікарем Заліщицької центральної районної клінічної лікарні (1994—2010), першим заступником начальника головного управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА (2010—2011), від 2011 — головний лікар Більче-Золотецької обласної фізіотерапевтичної лікарні реабілітації.

Доробок

[ред. | ред. код]

Автор 25 наукових праць; два патенти на винаходи.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 18 червня 2004 року № 657/2004 «Про відзначення державними нагородами України медичних працівників»
  2. Рішення Поважної Ради від 27 липня 2024. 27 липня 2024. Архів оригіналу за 31 липня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]