Жан Мабільон: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м r2.7.1) (робот додав: zh:让·马比雍 |
м Робот: добра стаття fr:Jean Mabillon; косметичні зміни |
||
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
Лихачев, Н. П. Дипломатика: (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте) : из лекций по сфрагистике.- |
Лихачев, Н. П. Дипломатика: (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте) : из лекций по сфрагистике.- |
||
Москва: Государственная публичная историческая библиотека, 2001.-332 с. |
Москва: Государственная публичная историческая библиотека, 2001.-332 с. |
||
[[Категорія:Бенедиктинці]] |
[[Категорія:Бенедиктинці]] |
||
[[Категорія:Французькі теологи]] |
[[Категорія:Французькі теологи]] |
||
{{Link GA|fr}} |
|||
[[bg:Жан Мабийон]] |
[[bg:Жан Мабийон]] |
Версія за 23:05, 31 липня 2012
Жан Мабільон (23 листопада 1632 — 27 грудня 1707 рр.) — французький монах — бенедектинець, науковець; вважається засновником палеографії і дипломатики.
Народився в Сен-П'єррмон (Saint-Pierremont, Ardennes). У 12 років він вступив до коледжу в Реймсі (Collège des Bons Enfants in Reims). В 1650 р. він став семінаристом. В 1653 р. він покинув семінарію і став монахом в аббатстві Сен-Ремі (Saint-Remi). В 1663 р. його перевели до аббатства Сен-Деніс (Saint-Denis Abbey near Paris). Наступного року — до Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés in Paris), в цей період життя він знайомиться з багатьма відомими науковцями. В 1667 р. була опублікована праця про св. Бернарда Клерворського, над якою він працював в цьому аббатстві, і також в цей час він працював над працею «Acta Ordinis S. Benedicti» (опублікована між 1668—1701 рр., містить 9 томів). В 1701 р. він став одним з засновників Académie des Inscriptions et Belles-Lettres. В 1707 р. він помер і був похований в церкві Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés, in Paris).
В 1681 р. була опублікована найголовніша праця вченого «De re diplomatica libri sex», в якій йшла мова про різні види середньовічних манускриптів і рукописів, і яка вважається фундаментом дипломатики і палеографії.
Трактат складається з 6 частин-книг:
- перша книга про документи загалом, про характер документів про їх різновиди;
- вчення про стиль документів і грамот, про зовнішні ознаки, хронологія документів;
- про визначення достовірності документа;
- про палаци франкських королів, які вказані в їх дипломах, що допомагало датувати самі дипломи;
- палеографічного характеру;
- збірник документів
Джерела
Лихачев, Н. П. Дипломатика: (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте) : из лекций по сфрагистике.- Москва: Государственная публичная историческая библиотека, 2001.-332 с.