Пейджер: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Перший у [[світ]]і пейджер випустила компанія [[Motorola]] в [[1956]] році. Перші пейджери взяли на озброєння працівники лікарень та [[менеджер]]и. Потім пейджерами обзавелися всі, хто хотів бути завжди доступним. |
Перший у [[світ]]і пейджер випустила компанія [[Motorola]] в [[1956]] році. Перші пейджери взяли на озброєння працівники лікарень та [[менеджер]]и. Потім пейджерами обзавелися всі, хто хотів бути завжди доступним. |
||
У [[РФ]] пейджери були досить популярні в [[1990-ті|1990-х]] роках. У 1993-97 роки вони були модним аксесуаром і ознакою успішності, а в 1997-99 роки поширилися практично повсюдно і стали буденними. На початку [[2000-ні|2000-х]] у зв'язку з поширенням [[Мобільний телефон | мобільних телефонів]] і зниженням вартості послуг [[Мобільний зв'язок | мобільного зв'язку]] і [[SMS]], пейджери практично зникли з ужитку. |
У [[РФ]] пейджери були досить популярні в [[1990-ті|1990-х]] роках. У 1993-97 роки вони були модним аксесуаром і ознакою успішності, а в 1997-99 роки поширилися практично повсюдно і стали буденними. |
||
На початку [[2000-ні|2000-х]] у зв'язку з поширенням [[Мобільний телефон | мобільних телефонів]] і зниженням вартості послуг [[Мобільний зв'язок | мобільного зв'язку]] і [[SMS]], пейджери практично зникли з ужитку. |
|||
== Переваги == |
== Переваги == |
||
Версія за 11:05, 25 травня 2013
Пейджер (від англ. page - сторінка) — приймач персонального виклику. Пейджер влаштований так, що дозволяє отримувати повідомлення, що посилаються по пейджинговій мережі. Для того, щоб відправити повідомлення на пейджер, треба набрати телефон оператора, повідомити номер або назву абонента і продиктувати повідомлення. Кожному пейджеру в системі присвоюється індивідуальний код, службовцем своєрідною адресою, за якою передана інформація потрапляє до потрібного абонента. Повідомлення для передачі надходить по телефону або електронною поштою до оператора системи, який направляє його по радіоканалу в пейджингову мережу із зазначенням індивідуального коду одержувача. Прийом повідомлення можливий тільки пейджером - власником даного коду. Обсяг переданої інформації може досягати декількох сотень знаків, тривалість передачі - кілька секунд. Пейджер має пам'ять, що дозволяє записувати прийняті повідомлення і потім переглядати їх у будь-який зручний для користувача час. Він істотно дешевше мобільного телефону і дуже зручний у випадках, коли двосторонній зв'язок необов'язковий, наприклад для виклику аварійних бригад при аваріях на лініях електропередач, на газо- і нафтопроводах, для зв'язку з відпочиваючими на дачі за відсутності телефону, для сповіщення жителів прибережних селищ про насування шторму.
Перший у світі пейджер випустила компанія Motorola в 1956 році. Перші пейджери взяли на озброєння працівники лікарень та менеджери. Потім пейджерами обзавелися всі, хто хотів бути завжди доступним.
У РФ пейджери були досить популярні в 1990-х роках. У 1993-97 роки вони були модним аксесуаром і ознакою успішності, а в 1997-99 роки поширилися практично повсюдно і стали буденними.
На початку 2000-х у зв'язку з поширенням мобільних телефонів і зниженням вартості послуг мобільного зв'язку і SMS, пейджери практично зникли з ужитку.
Переваги
Пейджинговий зв'язок, порівняно з стільникового має ряд переваг:
- Дешевизна зв'язку;
- Безпека: відсутність передавача в пейджері (є тільки приймач) утрудняє можливість визначення місцезнаходження пристрою;
- Автономність: батарейки ААА, а рідше АА вистачає приблизно на місяць роботи пейджера (при середній інтенсивності використання).
- Економія частотного ресурсу: у транкових і стільникових мережах одна частота (з шириною каналу 25 кГц) має ресурс для обслуговування 25-50 абонентів, в пейджинг - 10-15 тисяч абонентів (у форматі POCSAG) і 40-80 тисяч (FLEX).
Існує так званий «двосторонній пейджинг», при якому реалізована можливість відправки коротких повідомлень безпосередньо з абонентського обладнання.
