Рокош Зебжидовського: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
Керівниками повстання були [[Микола Зебжидовський|Миколай Зебжидовський]], [[Ян Щасний Гербурт]], [[Станіслав Стадницький]], чашник Литви [[Януш Радзивілл (1579–1620)|Януш Радзивілл]]. Учасники рокошу хотіли змусити депутатів Сейму суворо дотримуватися інструкцій, одержуваних ними на сеймиках, від яких депутати обиралися. |
Керівниками повстання були [[Микола Зебжидовський|Миколай Зебжидовський]], [[Ян Щасний Гербурт]], [[Станіслав Стадницький]], чашник Литви [[Януш Радзивілл (1579–1620)|Януш Радзивілл]]. Учасники рокошу хотіли змусити депутатів Сейму суворо дотримуватися інструкцій, одержуваних ними на сеймиках, від яких депутати обиралися. |
||
Повстання завершилася перемогою короля та його прихильників (зокрема, [[Ґольський Станіслав|Станіслава Ґольського]], [[Ян Потоцький (староста генеральний)|Яна Потоцького]] з братами [[Якуб Потоцький (староста генеральний)|Якубом]], [[Анджей Потоцький (кальвініст)|Анджеєм]], в [[Битва під Гузовим|битві під Гузовом]] в 1607 році. Курс на зміцнення самодержавної влади короля, централізаторська політика Сиґізмунда III Вази були припинені. |
Повстання завершилася перемогою короля та його прихильників (зокрема, [[Ґольський Станіслав|Станіслава Ґольського]], [[Ян Потоцький (староста генеральний)|Яна Потоцького]] з братами [[Якуб Потоцький (староста генеральний)|Якубом]], [[Анджей Потоцький (кальвініст)|Анджеєм]], [[Януш Збаразький|Януша Збаразького]] в [[Битва під Гузовим|битві під Гузовом]] в 1607 році. Курс на зміцнення самодержавної влади короля, централізаторська політика Сиґізмунда III Вази були припинені. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Версія за 11:50, 15 липня 2013
Рокош Зебжидовського (відомий як «Сандомирський рокош») — конфедерація Речі Посполитої проти короля Сиґізмунда ІІІ Вази 1606-1609 років. Виник в результаті конфлікту між королем Сиґізмундом III Вазою і шляхтою з приводу зовнішньої політики Речі Посполитої (війни зі Швецією), невдоволення шляхти зміцненням королівської влади, яка спиралася на вузьку групу магнатів і єпископів.
Приводом до рокошу послужила приватна суперечка між королем і краківським каштеляном Миколаєм Зебжидовським, в результаті якого Миколай Зебжидовський був засуджений до смертної кари (замінена вигнанням).
Король був звинувачений у зв'язках з єзуїтами, іноземцями, у прагненні до абсолютної влади. Відомо, що він намагався встановити передачу трону в спадщину, позбавити шляхту більшої частини привілеїв, залишити за Сеймом право тільки дорадчого голосу, але не вирішального.
Суперечка загострювався реакційними католицькими поглядами короля, його попереднім конфліктом із великим коронним гетьманом Яном Замойським.
Керівниками повстання були Миколай Зебжидовський, Ян Щасний Гербурт, Станіслав Стадницький, чашник Литви Януш Радзивілл. Учасники рокошу хотіли змусити депутатів Сейму суворо дотримуватися інструкцій, одержуваних ними на сеймиках, від яких депутати обиралися.
Повстання завершилася перемогою короля та його прихильників (зокрема, Станіслава Ґольського, Яна Потоцького з братами Якубом, Анджеєм, Януша Збаразького в битві під Гузовом в 1607 році. Курс на зміцнення самодержавної влади короля, централізаторська політика Сиґізмунда III Вази були припинені.
Посилання
- Зебржидовский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Akt Rokoszu oryginalny przeciw Zygmuntowi III Królowi. Data 24 Czerwca 1607 pod Jeziorną
- Pisma polityczne z czasów rokoszu Zebrzydowskiego : 1606-1608. T. 1, Poezja rokoszowa / wyd. Jan Czubek, Kraków 1916
- Tomasz Biber, Anna i Maciej Leszczyńscy: Tajemnice władców Polski, wyd. Publicat, Poznań 2006, s.204-205