Пейджер: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:P2000 Pager.JPG|thumb|Пейджер]]
[[Файл:P2000 Pager.JPG|thumb|Пейджер]]

'''Пейджер''' (від {{lang-en|page}} - сторінка) — приймач персонального виклику. Пейджер влаштований так, що дозволяє отримувати повідомлення, що посилаються по [[Пейджингова мережа|пейджинговій мережі]]. Для того, щоб відправити повідомлення на пейджер, треба набрати телефон оператора, повідомити номер або назву абонента і продиктувати [[повідомлення]].
'''Пейджер''' (від {{lang-en|page}} — сторінка) — приймач персонального виклику. Пейджер влаштований так, що дозволяє отримувати повідомлення, що посилаються по [[Пейджингова мережа|пейджинговій мережі]]. Для того, щоб відправити повідомлення на пейджер, треба набрати телефон оператора, повідомити номер або назву абонента і продиктувати [[повідомлення]].
Кожному пейджеру в системі присвоюється індивідуальний код, службовцем своєрідною адресою, за якою передана інформація потрапляє до потрібного абонента. Повідомлення для передачі надходить по [[телефон]]у або [[Електронна пошта|електронною поштою]] до оператора системи, який направляє його по радіоканалу в пейджингову мережу із зазначенням індивідуального коду одержувача. Прийом повідомлення можливий тільки пейджером - власником даного коду. Обсяг переданої інформації може досягати декількох сотень знаків, тривалість передачі - кілька секунд. Пейджер має пам'ять, що дозволяє записувати прийняті повідомлення і потім переглядати їх у будь-який зручний для користувача час. Він істотно дешевше [[Мобільний телефон|мобільного телефону]] і дуже зручний у випадках, коли двосторонній зв'язок необов'язковий, наприклад для виклику аварійних бригад при аваріях на лініях електропередач, на газо- і нафтопроводах, для зв'язку з відпочиваючими на дачі за відсутності телефону, для сповіщення жителів прибережних селищ про насування [[шторм]]у.
Кожному пейджеру в системі присвоюється індивідуальний код, службовцем своєрідною адресою, за якою передана інформація потрапляє до потрібного абонента. Повідомлення для передачі надходить по [[телефон]]у або [[Електронна пошта|електронною поштою]] до оператора системи, який направляє його по радіоканалу в пейджингову мережу із зазначенням індивідуального коду одержувача. Прийом повідомлення можливий тільки пейджером — власником даного коду. Обсяг переданої інформації може досягати декількох сотень знаків, тривалість передачі — кілька секунд. Пейджер має пам'ять, що дозволяє записувати прийняті повідомлення і потім переглядати їх у будь-який зручний для користувача час. Він істотно дешевше [[Мобільний телефон|мобільного телефону]] і дуже зручний у випадках, коли двосторонній зв'язок необов'язковий, наприклад для виклику аварійних бригад при аваріях на лініях електропередач, на газо- і нафтопроводах, для зв'язку з відпочиваючими на дачі за відсутності телефону, для сповіщення жителів прибережних селищ про насування [[шторм]]у.


Перший у [[світ]]і пейджер випустила компанія [[Motorola]] в [[1956]] році. Перші пейджери взяли на озброєння працівники лікарень та [[менеджер]]и. Потім пейджерами обзавелися всі, хто хотів бути завжди доступним.
Перший у [[світ]]і пейджер випустила компанія [[Motorola]] в [[1956]] році. Перші пейджери взяли на озброєння працівники лікарень та [[менеджер]]и. Потім пейджерами обзавелися всі, хто хотів бути завжди доступним.


У [[РФ]] пейджери були досить популярні в [[1990-ті|1990-х]] роках. У 1993-97 роки вони були модним аксесуаром і ознакою успішності, а в 1997-99 роки поширилися практично повсюдно і стали буденними.
У [[РФ]] пейджери були досить популярні в [[1990-ті|1990-х]] роках. У 1993-97 роки вони були модним аксесуаром і ознакою успішності, а в 1997-99 роки поширилися практично повсюдно і стали буденними.


На початку [[2000-ні|2000-х]] у зв'язку з поширенням [[Мобільний телефон | мобільних телефонів]] і зниженням вартості послуг [[Мобільний зв'язок | мобільного зв'язку]] і [[SMS]], пейджери практично зникли з ужитку.
На початку [[2000-ні|2000-х]] у зв'язку з поширенням [[Мобільний телефон | мобільних телефонів]] і зниженням вартості послуг [[Мобільний зв'язок | мобільного зв'язку]] і [[SMS]], пейджери практично зникли з ужитку.
Рядок 14: Рядок 15:
* Безпека: відсутність [[радіопередавач | передавача]] в пейджері (є тільки приймач) утрудняє можливість визначення місцезнаходження пристрою;
* Безпека: відсутність [[радіопередавач | передавача]] в пейджері (є тільки приймач) утрудняє можливість визначення місцезнаходження пристрою;
* Автономність: батарейки [[Батарейка AAA|ААА]], а рідше [[Батарейка AA|АА]] вистачає приблизно на [[місяць]] роботи пейджера (при середній інтенсивності використання).
* Автономність: батарейки [[Батарейка AAA|ААА]], а рідше [[Батарейка AA|АА]] вистачає приблизно на [[місяць]] роботи пейджера (при середній інтенсивності використання).
* Економія частотного ресурсу: у [[Транкова мережа|транкових]] і [[Стільникова мережа|стільникових]] мережах одна частота (з шириною каналу 25 [[кГц]]) має ресурс для обслуговування 25-50 [[абонент]]ів, в пейджинг - 10-15 тисяч абонентів (у форматі [[POCSAG]]) і 40-80 тисяч ([[FLEX]]).
* Економія частотного ресурсу: у [[Транкова мережа|транкових]] і [[Стільникова мережа|стільникових]] мережах одна частота (з шириною каналу 25 [[кГц]]) має ресурс для обслуговування 25-50 [[абонент]]ів, в пейджинг — 10-15 тисяч абонентів (у форматі [[POCSAG]]) і 40-80 тисяч ([[FLEX]]).


Існує так званий «[[двосторонній пейджинг]]», при якому реалізована можливість відправки коротких повідомлень безпосередньо з абонентського обладнання.
Існує так званий «[[двосторонній пейджинг]]», при якому реалізована можливість відправки коротких повідомлень безпосередньо з абонентського обладнання.
Рядок 24: Рядок 25:


{{Tool-stub}}
{{Tool-stub}}

[[Категорія:Пейджинг]]
[[Категорія:Пейджинг]]
[[Категорія:Побутова техніка]]
[[Категорія:Побутова техніка]]

Версія за 14:40, 4 жовтня 2013

Пейджер

Пейджер (від англ. page — сторінка) — приймач персонального виклику. Пейджер влаштований так, що дозволяє отримувати повідомлення, що посилаються по пейджинговій мережі. Для того, щоб відправити повідомлення на пейджер, треба набрати телефон оператора, повідомити номер або назву абонента і продиктувати повідомлення. Кожному пейджеру в системі присвоюється індивідуальний код, службовцем своєрідною адресою, за якою передана інформація потрапляє до потрібного абонента. Повідомлення для передачі надходить по телефону або електронною поштою до оператора системи, який направляє його по радіоканалу в пейджингову мережу із зазначенням індивідуального коду одержувача. Прийом повідомлення можливий тільки пейджером — власником даного коду. Обсяг переданої інформації може досягати декількох сотень знаків, тривалість передачі — кілька секунд. Пейджер має пам'ять, що дозволяє записувати прийняті повідомлення і потім переглядати їх у будь-який зручний для користувача час. Він істотно дешевше мобільного телефону і дуже зручний у випадках, коли двосторонній зв'язок необов'язковий, наприклад для виклику аварійних бригад при аваріях на лініях електропередач, на газо- і нафтопроводах, для зв'язку з відпочиваючими на дачі за відсутності телефону, для сповіщення жителів прибережних селищ про насування шторму.

Перший у світі пейджер випустила компанія Motorola в 1956 році. Перші пейджери взяли на озброєння працівники лікарень та менеджери. Потім пейджерами обзавелися всі, хто хотів бути завжди доступним.

У РФ пейджери були досить популярні в 1990-х роках. У 1993-97 роки вони були модним аксесуаром і ознакою успішності, а в 1997-99 роки поширилися практично повсюдно і стали буденними.

На початку 2000-х у зв'язку з поширенням мобільних телефонів і зниженням вартості послуг мобільного зв'язку і SMS, пейджери практично зникли з ужитку.

Переваги

Пейджинговий зв'язок, порівняно з стільникового має ряд переваг:

  • Дешевизна зв'язку;
  • Безпека: відсутність передавача в пейджері (є тільки приймач) утрудняє можливість визначення місцезнаходження пристрою;
  • Автономність: батарейки ААА, а рідше АА вистачає приблизно на місяць роботи пейджера (при середній інтенсивності використання).
  • Економія частотного ресурсу: у транкових і стільникових мережах одна частота (з шириною каналу 25 кГц) має ресурс для обслуговування 25-50 абонентів, в пейджинг — 10-15 тисяч абонентів (у форматі POCSAG) і 40-80 тисяч (FLEX).

Існує так званий «двосторонній пейджинг», при якому реалізована можливість відправки коротких повідомлень безпосередньо з абонентського обладнання.

Див. також