Зернотертка: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 16: Рядок 16:
</gallery> </center>
</gallery> </center>
__NOTOC__
__NOTOC__


== Див. Також ==
* [[Кам'яні знаряддя]]

[[Категорія: Археологічні артефакти]]
[[Категорія: Бронзовий вік]]
[[Категорія: Кам'яна індустрія]]
[[Категорія: Кам'яний вік]]
[[Категорія: Неоліт]]

Версія за 14:46, 30 жовтня 2014

Зернотерка (англ. grinding stone, mealing stone, milling stone, saddle quern; фр. meule) і курант — найдавніші пристосування для помелу зерна. Застосовується ще з пізнього палеоліту, як в Старому Світі, так і в Новому (культура Сандия)[1]. З часів неоліт у стає масовим предметом.

Використовуються камені міцних порід: граніт, базальт, піщаник тощо Нижній камінь або плита зернотерки може бути будь-якої форми. Для його ж профілю характерна увігнута або коритоподібна форма, що з'являється в процесі експлуатації. Хоча, наприклад, в Центральній Америці художньо оформлені зернотерки « метате» часто спочатку мають увігнутий профіль. Увігнута форма з'являється при роботі довгим курантом, а коритоподібна — невеликим. Невеликі переміщувані зернотерки зазвичай мають еліпсоподібну форму і відповідний профіль, за який їх і називають «човноподібними».


Курант — верхній камінь зернотерки, міг мати будь-яку зручну форму, але часто бував довгастим, з поглибленням в середній частині і виступами на кінцях. Така форма також з'являється після тривалої роботи.

Терка — відрізняється тим, що нижній камінь її майже не оброблявся, залишаючись плоским (англ. milling slab). Терки відомі в тих культурах, де відбувався розмелювання лише дикорослого насіння, горіхів, фруктів і тому подібного. В таких випадках могли використовувати і не дуже міцні і навіть досить пористі породи каменю[2].  


Див. Також

  1. Ларичева І. П. палеоіндійські культури Північної Америки. — Новосибірськ: «Наука», Сибірське відділення, 1976. — С. 87.
  2. Кричевський Е. Ю., Круглов А. П. Неолітичне поселення поблизу Нальчика // Матеріали та дослідження з археології СРСР. — М., Л .: Видавництво АН СРСР, 1941. — № 3. — С. 60, 61, 66.