Інститут тваринництва степових районів імені Михайла Іванова «Асканія-Нова»: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м додана Категорія:Засновані 1931 з допомогою HotCat
Рядок 23: Рядок 23:
* http://www.ascaniansc.in.ua Сайт інституту.
* http://www.ascaniansc.in.ua Сайт інституту.


== Джерела ==
{{Stub}}
* [[Національна академія аграрних наук України]]. Презентація. Рекламно-інформаційне видання. / Державне видавництво «Аграрна наука», Київ, 2010, 1500 примірників, 240 сторінок, сторінки 108–109.


[[Категорія:Науково-дослідні установи НААН]]
[[Категорія:Науково-дослідні установи НААН]]

Версія за 00:24, 6 березня 2015

Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства НААН України — науково-дослідна установа у структурі Національної академії аграрних наук України.

Історія

Історія інституту сягає січня 1909, коли в Асканії-Нова було створено фізіологічне відділення, де вчений І. І. Іванов вперше розробляв, удосконалював і використовував новий зоотехнічний метод штучного запліднення тварин.

У 1910 в Асканії нова була відкрита зоотехнічна станція фізіологічного відділення при управлінні ветеринарної служби Міністерства внутрішніх справ Росії. У 1916 на її базі створили дослідну станцію з вівчарства Петровської академії сільського і лісного господарства.

Створений у 1931 на базі зоотехнічної станції та інших відділів заповідника в Асканії як Науково-дослідний інститут гібридизації та акліматизації тварин «Асканія-Нова». У 1940 отримав статус Всесоюзного та ім'я академіка М. Ф. Іванова.

Іванов Михайло Федорович суттєво поглибив теоретичні основи селекції сільськогосподарських тварин, розробив методику виведення нових високопродуктивних порід сільськогосподарських тварин. Є автором перших вітчизняних генофондів — асканійської тонкорунної породи.

26 серпня 1941 своїм ходом з Асканії вирушили на схід отари овець у 7 тисяч голів, стадо свиней у 195 голів, гурт великої рогатої худоби в 250 голів, а також 51 зубробізон. Евакуацію здійснювали більше 100 осіб, у тому числі 20 чабанів, 18 свинарів і 40 скотарів. Загальне керівництво евакуацією виконував майбутній академік Л. К. Гребень. Племінні тварини повернулися до Асканії лише у жовтні-листопаді 1944 року.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 10 травня 1956 р. ВНДІГАТ «Асканія-Нова» ім. М. Ф. Іванова був реорганізований в Український науково-дослідний інститут тваринництва степових районів «Асканія-Нова».

У 1992 інститут перейменований в Інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» Української Академії аграрних наук.

1989 року у складі УНДІТ «Асканія-Нова» було виділено у самостійну держбюджетну установу Біосферний заповідник «Асканія-Нова», який у 1995 став самостійним.

Посилання

Джерела