Цзянь Сюлін: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Qypchak (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Qian Xiuling cropped square in 1933.JPG|200px|міні| |
[[Файл:Qian Xiuling cropped square in 1933.JPG|200px|міні|Цзянь Сюлін 1933 року]] |
||
''' |
'''Цзянь Сюлін''' ({{lang-zh|錢秀玲}}, [[1912]]–[[2008]]) або ''Сю Лінг Цзянь де Перлінґі'' ({{lang-fr|Siou-Ling Tsien de Perlinghi}}) — [[Бельгія|бельгійська]] вчена [[Китай|китайського]] походження. Нагороджена медаллю за порятунок близько 100 бельгійців під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Про її життя у Китаї зняли шістнадцятисерійний серіал. |
||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
[[Файл:Qian Xiuling and her husband marrying in 1933 from a Chinese source.jpg|міні|ліворуч|Одруження |
[[Файл:Qian Xiuling and her husband marrying in 1933 from a Chinese source.jpg|міні|ліворуч|Одруження Цзянь і Грегуара де Перлінґі, 1933 рік.]] |
||
Цзянь народився в [[Ісин (Дзянсу)| Ісині]] в провінції [[Цзянсу]] [[1912]] року. Її старший брат, генерал-лейтенант Цзянь Жулунь, був начальником Першого Головного управління Міністерства оборони [[Гоміньдан]]у.<ref name="china1">[http://china.org.cn/english/NM-e/30626.htm A Story of World War II Heroism Comes Home to China]. China.org.cn.</ref> |
|||
[[1929]] року вона виїхала до Європи, щоб вивчати хімію в Бельгії в [[Левенський католицький університет|Левенському католицькому університеті]].<ref name=woc>[http://www.womenofchina.cn/womenofchina/html1/people/history/1409/552-1.htm Qian Xiuling: World War II Hero], Frank Zhao, 15 September 2014, Women of China.</ref> |
[[1929]] року вона виїхала до Європи, щоб вивчати хімію в Бельгії в [[Левенський католицький університет|Левенському католицькому університеті]].<ref name=woc>[http://www.womenofchina.cn/womenofchina/html1/people/history/1409/552-1.htm Qian Xiuling: World War II Hero], Frank Zhao, 15 September 2014, Women of China.</ref> |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-2008-0155, Alexander von Falkenhausen.jpg|міні|150px|Генерал Александр фон Фалькенгаузен]] |
[[Файл:Bundesarchiv Bild 146-2008-0155, Alexander von Falkenhausen.jpg|міні|150px|Генерал Александр фон Фалькенгаузен]] |
||
У червні [[1940]] року Ербемон окупували нацисти. Коли бельгійський юнак підірвав військовий ешелон, окупанти засудили його до страти. Але |
У червні [[1940]] року Ербемон окупували нацисти. Коли бельгійський юнак підірвав військовий ешелон, окупанти засудили його до страти. Але Цзянь звернулась до німецького генерала {{нп3|Александр фон Фалькенгаузен|Александра фон Фалькенгаузена|en|Alexander von Falkenhausen}}, який перебував у Бельгії. Вона його знала, оскільки генерал працював у Китаї<ref name=corg>{{cite web |url=http://www.china.org.cn/english/2002/Apr/30512.htm |title=A Story of World War II Heroism Comes Home to China |work=China.org.cn |date=April 2002 |accessdate=1 April 2015 }}</ref><ref name="china1"/> у рамках {{нп3|Китайсько-німецьке співробітництво (1911-1941)| китайсько-німецького співробітництва|en| Sino-German cooperation until 1941}} . Фалькенгаузен був радником [[Чан Кайші]]<ref name=spartacus>[http://spartacus-educational.com/GERfalkenhausen.htm Alexander von Falkenhausen], spartacus-educational.com, retrieved 1 April 2015</ref> і співпрацював з її старшим двоюрідним братом, генерал-лейтенантом Цзянь Жулунем. Вона написала генералу лист з проханням врятувати хлопчика з міркувань гуманності.<ref name="china1"></ref><ref name="corg"></ref> |
||
[[7 червня]] [[1944]] року |
[[7 червня]] [[1944]] року Цзянь знову зв'язалась із фон Фалькенгаузеном, коли нацисти засудили 97 бельгійців до смерті як акт помсти за вбитих у сусідньому місті {{нп3|Екоссінн| |en|Ecaussinnes}} трьох офіцерів [[гестапо]].<ref name="woc"></ref> Вагітна Цзянь поїхала до Фалькенгаузена і попросила його втрутитися. Генерал вагався, але, зрештою, погодився відпустити людей, хоча й усвідомлював наслідки свого вчинку. Генерала викликали до [[Берлін]]а пояснити свою непокору.<ref name="woc"></ref> |
||
Однак Фалькенгаузена притягли до суду після закінчення війни. [[1951]] року його заарештували за звинувачення у депортації євреїв.<ref name="spartacus"></ref> |
Однак Фалькенгаузена притягли до суду після закінчення війни. [[1951]] року його заарештували за звинувачення у депортації євреїв.<ref name="spartacus"></ref> |
||
Цзянь з'явився на суді і виступила на захист Фалькенгаузена.<ref name="woc"></ref> Суд засудив генерала на дванадцять років ув'язнення, але, зрештою, його звільнили за три тижні. Фалькенгаузен повернувся до Німеччини, де помер [[1966]] року.<ref name="spartacus"></ref> |
|||
Бельгійський уряд нагородив |
Бельгійський уряд нагородив Цзянь медаллю «Герой держави», а король і королева Бельгії подарували їй підписану фотографію. У Екоссінні на її честь назвали одну з вулиць міста. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 17:54, 25 квітня 2015
Цзянь Сюлін (кит. 錢秀玲, 1912–2008) або Сю Лінг Цзянь де Перлінґі (фр. Siou-Ling Tsien de Perlinghi) — бельгійська вчена китайського походження. Нагороджена медаллю за порятунок близько 100 бельгійців під час Другої світової війни. Про її життя у Китаї зняли шістнадцятисерійний серіал.
Біографія
Цзянь народився в Ісині в провінції Цзянсу 1912 року. Її старший брат, генерал-лейтенант Цзянь Жулунь, був начальником Першого Головного управління Міністерства оборони Гоміньдану.[1]
1929 року вона виїхала до Європи, щоб вивчати хімію в Бельгії в Левенському католицькому університеті.[2]
1933 року вона вийшла заміж за бельгійського лікаря Грегуара де Перлінґі[3] й оселилась в [en].
У червні 1940 року Ербемон окупували нацисти. Коли бельгійський юнак підірвав військовий ешелон, окупанти засудили його до страти. Але Цзянь звернулась до німецького генерала Александра фон Фалькенгаузена, який перебував у Бельгії. Вона його знала, оскільки генерал працював у Китаї[4][1] у рамках китайсько-німецького співробітництва[en] . Фалькенгаузен був радником Чан Кайші[5] і співпрацював з її старшим двоюрідним братом, генерал-лейтенантом Цзянь Жулунем. Вона написала генералу лист з проханням врятувати хлопчика з міркувань гуманності.[1][4]
7 червня 1944 року Цзянь знову зв'язалась із фон Фалькенгаузеном, коли нацисти засудили 97 бельгійців до смерті як акт помсти за вбитих у сусідньому місті [en] трьох офіцерів гестапо.[2] Вагітна Цзянь поїхала до Фалькенгаузена і попросила його втрутитися. Генерал вагався, але, зрештою, погодився відпустити людей, хоча й усвідомлював наслідки свого вчинку. Генерала викликали до Берліна пояснити свою непокору.[2] Однак Фалькенгаузена притягли до суду після закінчення війни. 1951 року його заарештували за звинувачення у депортації євреїв.[5]
Цзянь з'явився на суді і виступила на захист Фалькенгаузена.[2] Суд засудив генерала на дванадцять років ув'язнення, але, зрештою, його звільнили за три тижні. Фалькенгаузен повернувся до Німеччини, де помер 1966 року.[5]
Бельгійський уряд нагородив Цзянь медаллю «Герой держави», а король і королева Бельгії подарували їй підписану фотографію. У Екоссінні на її честь назвали одну з вулиць міста.
Примітки
- ↑ а б в A Story of World War II Heroism Comes Home to China. China.org.cn.
- ↑ а б в г Qian Xiuling: World War II Hero, Frank Zhao, 15 September 2014, Women of China.
- ↑ Décès de Siou-Ling Tsien, qui avait sauvé Ecaussinnes des nazis (French) . 7sur7. 1 August 2008.
- ↑ а б A Story of World War II Heroism Comes Home to China. China.org.cn. April 2002. Процитовано 1 April 2015.
- ↑ а б в Alexander von Falkenhausen, spartacus-educational.com, retrieved 1 April 2015
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |