Чан Кайші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чан Кайші
蔣介石
Чан Кайші蔣介石
Головнокомандувач збройних сил Китаю, генералісимус Чан Кайші. Березень 1945 року

5-й Голова Національного уряду Китайської республіки
Час на посаді:
10 жовтня 1928 — 15 грудня 1931
Попередник Тань Янькай
Наступник Лінь Сень

3-й Голова Виконавчого Юаня Китайської Республіки
Час на посаді:
4 грудня 1930 — 15 грудня 1931
Попередник Сун Цзивень
Наступник Чень Міншу

7-й Голова Виконавчого Юаня Китайської Республіки
Час на посаді:
7 грудня 1935 — 1 січня 1938
Попередник Сун Цзивень
Наступник Чень Міншу

9-й Голова Виконавчого Юаня Китайської Республіки
Час на посаді:
20 листопада 1939 — 31 травня 1945
Попередник Ван Цзінвей
Наступник Кун Сянсі

7-й Голова Національного уряду Китайської республіки
Час на посаді:
10 жовтня 1943 — 20 травня 1948
Попередник Лінь Сень
Наступник Посада скасована

11-й Голова Виконавчого Юаня Китайської Республіки
Час на посаді:
1 березня 1947 — 18 квітня 1947
Попередник Сун Цзивень
Наступник Чжан Цунь

Час на посаді:
20 травня 1948 — 5 квітня 1975
Попередник Цао Кунь, перехідний період
Наступник Янь Цзягань

Народився 31 жовтня 1887(1887-10-31)
Сікоу, повіт Фенхуа, Чжецзян, поблизу Нінбо, Flag of the Qing Dynasty (1862-1889).svg Китай
Помер 5 квітня 1975(1975-04-05) (87 років)
Тайбей, Flag of the Republic of China.svg Тайвань
Національність Хань
Політична партія Гоміньдан
Дружина 1) Мао Фумей
2) Чень Цзєцзю
3)...
4) Сун Мейлін
Діти сини: Цзян Цзін-го і Цзян Вей-го
Релігія Протестант-методист[1]
Нагороди
Орден Бані орден Легіон честі ступеня Головнокомандувача (США)

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Чан Кайші (точніше Цзян Цзєши,кит. 蔣介石; 31 жовтня 1887 — 5 квітня 1975) — військовий і політичний діяч Китаю, що очолив Гоміньдан 1925 року після смерті Сунь Ятсена; президент Китайської Республіки, маршал і генералісимус.

Ранній етап життя[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Чан народився у Сікоу, маленькому містечку в повіті Фенхуа провінції Чжецзян, у 30 км від центру повіту м. Нінбо. Проте його історичною батьківщиною, яка відіграє велику роль у китайській культурі, можна вважати місто Хец'яо, у міському окрузі Усі. Його батьки (батько — Цзян Чжаоцун, мати — Ван Цайю) належали до забезпечених громадян, торгували сіллю. Батько загинув, коли Чану було тільки вісім років. Свою ж мати син описав як «зразок конфуціанських ідеалів».

Життя в Японії[ред.ред. код]

Дитинство Чана пройшло у той період китайської історії, коли постійні громадянські війни між військовими начальниками розвалювали країну і вгоняли її у величезні борги, тому юнак обрав кар'єру військового. Своє військове навчання він почав у 1906 році, у Баодінській Військовій Академії. У 1907 році Чан поїхав до Початкової Школи Імперської Японської Військової Академії, вищого навчального закладу для китайських студентів. Там він потрапив під вплив революційного руху, яке ставило своєю метою зверження династії Цін і встановлення республіки. Він потоварищував з Ченом Кімеєм, який у 1908 році привів Чана до організації Тунменхуей (кит. трад. 同盟會, спр. 同盟会, піньїнь: Tóngménghuì, «Об'єднана спілка»), яка стала попередником Гоміньдану. Чан служив у Японській армії з 1909 по 1911 роки.

Повернення до Китаю[ред.ред. код]

У 1911 році, після розпочатку Учанського Повстання, Чан Кайші повернувся до Китаю і брав участь у бойових діях як офіцер артилерії. Був командиром Шанхайського полку, а також однією з довірених осіб свого друга Чен Кімея. Мав чин лейтенанта. Саме у ці часи за його наказом убили дисидента та члена Революційного Альянсу, який був проти і Сунь Ятсена, і Чен Кімея. Синьхайська революція вдалася, адже династія Цінь була звергнута, і Чан Кайші стає одним із керівників Гоміньдану та одним з найвпливовіших людей Китаю.
Після знешкодження Республіканського уряду Юань Шікаєм та провалу Другої Революції 1913 року Чан Кайші і його співслужбовці перебували у вигнанні в Японії та в підпіллі у Шанхайському Міжнародному Сеттльменті. У Шанхаї Чан співпрацював з місцевими кримінальними діячами, в яких головною була Зелена Банда, очолювана Ду Юешенєм. 15 лютого 1912 року кілька членів Гоміньдану, у складі яких був і Чан, вбили одного з лідерів організації «Відновлене Суспільство» Тао Ченчана в лікарні Французької Шанхайської Концессії.
18 травня 1916 року агенти Юань Шикая вбили Чен Кімея. Чан Кайші згодом замінив Чена на посту голови Китайської Революційної Партії у Шанхаї.

Започаткування Гоміньдану у Гуанчжоу[ред.ред. код]

У 1917 році Сунь Ятсен перемістив свою базу до Гуаньчжоу, пізніше Чан приєднався до нього. У цей час Сунь Ятсен знаходиться у великій скруті: без зброї і грошей, він незабаром був висланий із Гуанчжоу до Шанхаю. У 1920 за допомогою найманців знову повернувся до Гуанчжоу. Тоді основним ворогом Сунь Ятсена, який вважав, що Гоміньдан має об'єднати Китай військовою силою, був губернатор Ґуандуна Чень Цзюнмін[en], прихильник об'єднання Китаю як федерації, зі столицею в Ґуандуні. 16 червня 1923 року Чень Цзюнмін намагався вбити Сунь Ятсена у його резиденції. Під час перестрілки між військовими групами, Сунь зі своєю дружиною Сун Цинлін зміг вислизнути з-під вогню і був врятований канонерськими човнами, якими командував Чан Кайші. Цей випадок допоміг Чану заробити довіру Сунь Ятсена.
Сунь знов заволодів Гуанчжоу на початку 1924 року за допомоги найманців з Юньнаню і домовився про допомогу із Комінтерном. Також він започаткував революційний уряд, метою якого було об'єднання Китаю під владою Гоміньдану. Того ж року Сунь відправляє Чана Кайші до Москви задля вивчення радянської системи керівництва і організації армії. Під час цієї поїздки Чан проводив зустрічі з Левом Троцьким та іншими лідерами СРСР. Потім він відправить свого старшого сина Чан Чинко (Цзян Цзін-го) навчатися до Москви. Після того як його батько розколов Перший Об'єднаний Фронт, Чинко був вимушений залишатись там як заручник до 1937 року. Чан писав у своєму щоденнику: «Не варто жертвувати інтересами країни навіть заради свого сина». Чан навіть відмовився вести переговори щодо нього в обмін на посаду лідера Комуністичної партії Китаю. Він був непохитним і навіть «краще не мав би потомства, ніж жертвувати інтересами країни». Чан не мав наміру зупиняти війну з комуністами.
Чан Кайші повернувся до Гуанчжоу, і в 1924 році Сунь Ятсен призначив його Командиром Академії Вампу. Проте через місяць Чан хотів відмовитися від цієї посади, через те що організація дуже тісно співпрацювала з Комінтерном, але був переконаний Сунь Ятсеном. Під час перебування Чан Кайші на цій посаді в Академії Вампу молодих офіцерів навчали бути лояльними до Гоміньдану і до Чана Кайші особисто.
Протягом свого шляху до влади Чан активно співпрацював з націоналістами із Товариства Неба і Землі, і Сунь Ятсен був не проти цього. Вони залишались джерелом підтримки Чана протягом усього його керування у Китаї, а потім на Тайвані.

Наступник Сунь Ятсена[ред.ред. код]

Протистояння з Ван Цзінвеєм[ред.ред. код]

Сунь Ятсен загинув 12 березня 1925 року, залишивши Гоміньдан без керівника. Головним супротивником Чана, який очолював праве крило організації, був Ван Цзінвей, який очолював лівих. Хоча Ван допомагав Сун Ятсену стати Лідером Національного Уряду, проте низька сходинка Чана Кайші у внутрішній ієрархії була зміцнена його військовою підтримкою і вдалому політичному маневруванні після інциденту на кораблі Чжуншань. 5 червня 1926 року Чан став командувачем Національно-революційної Армії (НРА) і 27 липня того ж року він розпочав військову кампанію, яка стала відома як Північна Експедиція, щоб розбити армії військових начальників на півночі Китаю і об'єднати країну під владою Гоміньдану.
НРА була розгалужена на три дивізії: західна, на чолі з Ван Цзінвеєм, мала захопити Ухань; східна, на чолі з Баєм Чунсі, мала захопити Шанхай; і центральна, якою командував сам Чан Кайші, що мала захопити Нанкін для подальшого удару по Пекіну. Однак, у січні 1927 року дивізія Ван Цзінвея змогла захопити Ухань, щоправда не без допомоги китайських комуністів та інструктажу радянського агента Михайла Бородіна, і Ван Цзінвей оголосив що Національний Уряд переїхав до Ухані. Захопивши Нанкін у березні того ж року (і зробивши короткотривалий візит у Шанхай, який був під контролем Бая Чунсі), Чан зупинив свою кампанію і жорстоко розправився з лівими союзниками Ван Цзінвея, які, як уважав Чан, загрожують його контролю над Гоміньданом.
Тепер, зі стійким урядом у Нанкіні та підтримкою з боку консерваторів, серед яких був Ху Ханмін, політика Чана до КПК та їхніх радянських інструкторів дала старт Громадянській Війні у Китаї. Національний Уряд на чолі з Ван Цзінвеєм мав погані військові сили, тому вже незабаром Чан став єдиним місцевим командиром (у Гуансі був Лі Цзунжень). У решті решт Ван Цзінвей та його ліві союзники підкорилися Чану Кайші, та з'єдналися з ним у Нанкіні. У червні 1928 року об'єднані війська відбили Пекін у командирів Янь Сишаня та Фен Юсяня. У грудні Манчжурійський командир Чжан Сюелян підписав союз з Чаном Кайші, завершивши об'єднання Китаю та цілу Еру Мілітаристів.


Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]